Українські БТР. Російське лобі

Судно зі спецвантажем прибуло сюди після того, як у порту Умм-Каср іракська сторона не стала приймати партію з 42 машин, пояснюючи відмову тріщинами в корпусах техніки. Притому що в Одеському порту комісія, у складі якої були представники Іраку, їх прийняла. Домовитися із замовником «Укрспецекспорту» так і не вдалося, і Se Pacifica вимушене було три місяці дрейфувати в Перській затоці. За словами керуючого директора одеської компанії Varamar (орендувала судно) Олександра Варваренка, до берегів Індії судно вирушило, щоб вивантажити 70 тис. тонн українського металу. Тут судновласникові пред’явили претензії індуси, до яких товар запізнився майже на три місяці. «Індійський суд заарештував судно, від нас вимагають 500 тис. доларів неустойки», — повідомив він. І додав, що весь вантаж узагалі можуть заарештувати й пустити з молотка для покриття витрат. Se Pacifica постачала чергову партію українських бронемашин — нагадаємо, що наприкінці 2009 року Україна підписала контракт на постачання Іраку 420 БТР-4 на загальну суму 457,5 млн дол. і близько сотні одиниць уже прийнято.

Проблемами конкурента квапиться скористатися Росія: у ЗМІ вже з’явилася інформація про те, що Ірак нібито бажає замість українських БТР-4 замовити російські БТР-82, закриті переговори щодо чого проведуть під час виставки RAE-2013 в Нижньому Тагілі. Власне, перед постачанням попередньої партії українських бронемашин російські ЗМІ також писали про те, що Ірак готується анулювати контракт з Україною. При цьому в черговий раз громадськість хочуть переконати в тому, що Україна продає не нові розробки, а дещо модернізовану техніку радянської розробки. «У низці важливих показників БТР-3 і БТР-4 фактично не відрізняються від своїх попередників БТР-70 і БТР-80. Броньовий захист не посилено, а управління залишається таким же складним», — цитують нині журналісти свої неназвані джерела.

Українські ж фахівці запевняють, що це не так. І звертають увагу, що навіть компоновка БТР-4 принципово відрізняється від тієї, що була прийнята як базова при створенні радянських БТРів. Вона відповідає стандартам НАТО: відділення управління знаходиться в передній частині, моторно-трансмісійне — в середній, а бойове й десантне розташоване ззаду. У БТР-80 десант розташовано в середній частині машини.

На спеціалізованих форумах активно обговорюється, чи не з’явилися тріщини в броні через те, що в ролі заготівки українські виробники використовують бронекорпуси старих БТРів радянського випуску. Мовляв, тріщини — це наслідок того, що в них вирізуються отвори під двері, «чого робити з бронекорпусом не можна категорично». Опоненти у відповідь надсилають посилання на фоторепортажі з цехів «Лозівського ковальсько-механічного заводу», де для БТР-4 і виготовляються корпуси, а також — мости. І гаразд би лише на форумах обговорювалося, але ж іще взимку представник комісії з питань безпеки й оборони іракського парламенту Шиван Мухаммед Таха звинуватив Україну в тому, що вона передає «дуже старі, іржаві машини, непридатні до експлуатації».

Тріщини необов’язково з’являються в старій броні, причиною може бути недоброякісна сталь. 1942 року до радянської армії з тріщинами бронекорпусів надійшла частина танків Т-34. Прокуратура тоді з’ясувала, що виплавлена на Новотагільському заводі сталь марки «8с» «вирізняється крайньою неоднорідністю за своїм складом, головним чином за вмістом вуглецю, фосфору й кремнію». Зараз для виробництва броні використовуються нові сплави, але сенс не змінився: порушивши технологію виробництва, отримуємо гіршу якість. Якщо у випадку з українською бронетехнікою також йдеться про брак, то це, звісно, стане плямою на репутації українських виробників. Але, принаймні, Україну не можна буде звинуватити в спробі зухвало обдурити замовників.

Раніше, поки судно з українською технікою було в іракському порту, експерти допускали, що Ірак все ж таки прийме її за нижчою ціною. Фахівці харківського ДП «Завод ім. Малишева» готові були прибути туди й усунути брак на місці. Але зараз, коли партія бронемашин перебуває під арештом, сподіватися в те, що саме ці машини потраплять до іракської армії, не доводиться. Хоча для України краще все-таки вирішити питання з виплатою неустойки, адже вона значно нижча за вартість самих бронетранспортерів, кожен з яких коштує понад 1 млн дол. Але ще до того як Se Pacifica прибула до Індії, власники судна скаржилися, що експортери («Укрспецекспорт», «Укроборонсервіс» і компанія «Прогрес») за простій судна не платять. І варіант вивантаження в порту «третьої країни з подальшим клопотанням до суду про арешт техніки» не виключався.

Утім зараз на кону не лише конкретно ця партія бронетранспортерів, а й репутація українських виробників. Зараз Україна впритул підійшла до укладання контракту на модернізацію БТРів для Єгипту, й інформація про браковану техніку може нашкодити. Без сумніву, проблеми, що виникли в українських виробників бронетехніки із замовником, вплинуть на подальшу роботу з потенційними покупцями. Проте ставити хрест на БТР-4 не варто. Особливо зважаючи на те, що українська бронетехніка все-таки дешевша, ніж західні аналоги.

Можна навести приклади, коли бронетехніку продовжували замовляти, незважаючи на спочатку зіпсовану репутацію. Так, американський БТР Stryker під час війни в Іраку 2003 року показав себе далеко не з найкращої сторони, при цьому зауваження були практично щодо всіх параметрів. Зокрема, броня не витримувала прямого влучення снаряда гранатомета або кулі, випущеної з великокаліберного кулемета. До кінця 2004 року спеціальна комісія Пентагону підготувала доповідь про результати використання цієї техніки в умовах реальних бойових дій. Програму думали навіть згорнути, проте врешті-решт оборонне відомство США від використання БТР Stryker не відмовилося. Хоча усунення низки дефектів збільшило вартість бронемашин. А посилення броні призвело до того, що вони стали менш зручними в перевезенні — необхідні додаткові літаки для перевезення модулів броні й навісних грат.

До речі, цього літа міноборони Іраку замовило саме бронемашини Stryker, які 10 років тому тут-таки й викликали незручності їхнім експлуатантам. Повідомлялося, що Ірак розраховує отримати 50 нових бронемашин з радіаційним, хімічним і біологічним захистом, а також запчастини до них. Загальна вартість американських бронеавтомобілів оцінюється в 900 млн дол.

Узагалі, це свідчить про те, що Україні, яка не має такого впливу, як ті ж таки США, надалі буде як і раніше важко змагатися з подібними сильними конкурентами. Адже безпосередньо контракт на постачання української бронетехніки Іраку багатьма сприймається виключно як своєрідна плата Америки за українську допомогу (в Іраку перебував український миротворчий контингент).

Тим часом, за частину цього ринку бореться й Росія. У неї вже є контакт з Іраком на постачання озброєнь (була інформація про 30 ударних вертольотів Мі-28Н і 42 зенітні ракетно-гарматні комплекси «Панцир-С1») на суму понад 4,2 млрд доларів. Українські експерти зазначали, що в іракському уряді й парламенті Росія має серйозних лобістів.