Усі дороги ведуть у... Стокгольм

Надзвичайно високі (300%) штрафні санкції «Газпрому» стосовно України ($7 мільярдів за недобір передбачених контрактом об’ємів газу), схоже, не дуже схвилювали політичний клас нашої країни. Опозиція з цього приводу взагалі мовчить, наче набрала в рот води (мабуть, не хоче посилювати свою відповідальність за контракти, підписані Юлією Тимошенко 2009 року). А урядовці, немов діти малі, грають у ладоньки.

Кабмін, за інформацією міністра закордонних справ Леоніда Кожари, до середи це питання не розглядав. Проте головний дипломат, мабуть, знає настрої українського керівництва, а тому вважає, що це питання можна вирішити «у дусі дружніх стосунків з Росією» і уточнює: «Я думаю, що друзі повинні в першу чергу використовувати досудові процедури». За його словами, Україна готова «розглядати з Російською Федерацією питання погашення боргу реструктуризацією». І це навіть не дитячі ігри в мир і кохання, а дії за командою «хенде хох» (руки вгору).

Вчора до «штрафної команди» приєднався глава Міненерговугілля Едуард Ставицький. Він також покладає надії «на порозуміння з російськими партнерами», оскільки зараз «іде юридичний аспект цього питання», тобто його вивчають юристи. Міністр налаштований настільки миролюбно, що навіть не пов’язує штрафні вимоги «Газпрому» з підписанням угоди між Україною і компанією Shell про видобуток нетрадиційного газу. Відповідний рахунок, за словами Ставицького, було направлено «Газпромом» ще до підписання угоди. «Тому не треба розкручувати цю карту», — попереджає пресу міністр.

Більш рішуче налаштований глава Мін’юсту Олександр Лавринович. Він висловлює надію на те, що сторони «зможуть уникнути судового розгляду». Але не забуває нагадати, що «є й інші позиції в цьому договорі, які можуть використовуватися для того, аби опонувати тим вимогам, що виставляються Україні». (Швидше за все, йдеться про недотримання Росією встановленого газовими контрактами об’єму газового транзиту через територію України).

Вчора до дискусії про правомірність газового штрафу долучилися за допомогою телемосту експерти обох країн. Леонід Григор’єв, професор Вищої школи економіки, і аналітик Інституту енергетики та фінансів, що представляли Росію, природно, упевнені, що штраф, передбачено контрактом, а контракти потрібно виконувати і справедливість або несправедливість, за словами Григор’єва, тут ні до чого. Їх більше хвилюють проблеми «Газпрому» і всіх газівників Європи, що втрачають доходи у зв’язку з американською газовою революцією, в результаті якої американське вугілля, що вивільняється, стало витісняти з ринку природний і зріджений газ. І в Москві, за словами російських експертів, взагалі думають не стільки про суму виставленого Україні штрафу (у вас є контракт: або виконуйте, або судіться), скільки про дефіцит московських місць для паркування, що викликає жахливі транспортні пробки.

Водночас Григор’єв, наприклад, вважає газпромівські контракти мало не «священними коровами», яких заборонено чіпати. Він навіть називає себе «захисником контрактів». «Газпром», на його думку, не може поставити під сумнів їхню надійність — якщо він переглянув тут, чому не переглянув там...

Проте директор енергетичних програм центру «Номос» Михайло Гончар нагадує, що контрактна «невинність» «Газпрому» вже неодноразово порушувалася як у досудовому, так і в судовому порядку, і на конкретних прикладах показує, що і в України є перспективи щодо захисту своїх інтересів у європейських судах. У тому числі були визнані в суді неправомірними і спроби стягнути значні суми зі споживачів, зокрема шведської дочки компанії RWE, за недобір газу. «Так легко відступати в питанні штрафу Україна не може і не повинна», — сказав експерт «Дню», коментуючи позицію Кожари.

На думку Гончара, семимільярдний газпромівський штраф — це насправді «пузир, своєрідний зонд, запущений інформаційний простір». Експерт говорить, що його не можна трактувати «як виставлений платіж». Адже спочатку справа має пройти арбітражну інстанцію, «інакше це потрібно сприймати лише як деякі претензії, зроблені на підставі газпромівського трактування окремих положень контрактів». За словами Гончара, сьогодні юридично не встановлено самого факту недобору газу. Крім того, «Газпром» офіційно не висловив своєї позиції. «Отже справа, — констатує експерт, — рано чи пізно має опинитися в Стокгольмі».

Вірогідність того, що одна зі сторін звернеться до цієї процедури, виглядає дуже низькою, відзначає експерт. Він упевнений, що проблема не стільки в недоотриманому газі, скільки в трубах і газотранспортній системі: «Сума цих претензій в принципі вписується в розмір однієї з оцінок вартості ГТС України (вона офіційно не оприлюднювалася)». Так знову нагадує про себе білоруський сценарій. Зауважимо, що саме такими бачить наміри «Газпрому» і рейтингове агентство Standard&Poor’s.

«Примушування до миру і бажання Росії отримати доступ до української ГТС і підземних сховищ абсолютно зрозумілі, — говорить інший український учасник дискусії енергетичний експерт Валентин Землянський. — Без них Північний і Південний потоки не в змозі задовольнити піковий попит європейських споживачів». «У мене відчуття, що Росія терміново хоче формалізувати порядок речей, що існує сьогодні, аби «Мострансгаз» управляв українською ГТС не лише технологічно, але й фактично, отримуючи з цього дивіденди». Експерт назвав такий варіант однією з гіпотез і запропонував російській стороні викласти своє бачення штрафної акції стосовно України.

Відгукнувшись на цю пропозицію, Григор’єв виклав свою і, схоже, не позбавлену правдоподібності версію. Нагадавши про приїзд до України місії МВФ, він передбачив, що сума виставленого Україні «Газпромом» штрафу стане для МВФ підставою для посилення умов видачі такого необхідного Україні кредиту. «Навіщо це зробив «Газпром»? — запитує професор і відповідає: — Це легко читається...». Питання лише в тому, чи був насправді газовий монополіст ініціатором цієї антиукраїнської акції. Швидше за все, він був лише виконавцем політичної волі.