В уряді потрібні «найкращі», а не «свої»

Парламент сьогодні повинен затвердити уряд народної довіри, а не технічний, як то планувалось раніше.

З огляду на стан державного бюджету, курс у обмінниках, графік та суми повернення боргу, купівельну спроможність нашого населення та індекс промислового виробництва — ціна помилки в доборі прем’єра дуже висока. Як мінімум — дефолт, максимум — Майдан.

Цілком логічно, що кого б сьогодні не обрали кандидатом в прем’єри, він повинен вийти до трибуни і представити свою програму подолання економічної кризи: як наповнювати бюджет, коли і чим віддавати борги, як і під що залучати інвестиції, хто з виробників і чому отримає дотації від держави, тощо. Лише після цього голосування можна буде вважати хоча б легітимним.

Чому депутати все ж таки відмовились від раніше озвученої ідеї сформувати «технічний» Кабмін, незрозуміло. На якому етапі це відбулось? Які «інші» критерії переважили? Чітких пояснень у залі парламенту не прозвучало. Був лише емоційний виступ позафракційного депутата Інни Богословської про «аморальні торги» ...

З огляду на процес добору до КМУ, деталі якого спливають у ЗМІ та соцмережах, поки що парламент робить ту ж помилку, на якій погоріли попередники: у крісла уряду сідають «свої», замість «найкращих».

На виході станом на учора ми мали дві «рамки» відбору нового Кабміну: «майданівська» (жоден із міністрів чи прем’єр не повинен входити в ТОП-100 найбагатших українців, мати сім років досвіду роботи в галузі, п’ять із яких  — на керівній посаді, не бути замішаним в корупційних схемах та не обіймати державні посади з 2010 року) та «парламентська». Перша            — неоднорідна та маловпливова. Парламентська ж — непрозора, не мала чіткого переліку вимог і постійно «корегувалась»... На час підготовки матеріалу до друку, у «парламентську» рамку точно не проходили лише представники Партії регіонів. І то тому, що вони самі так захотіли. «Ми готові зробити зі свого боку все можливе і допомогти нині діючій владі сформувати уряд, але без нашої участі, проголосувати за людей, яких вони запропонують», — заявив лідер фракції ПР Олександр Єфремов.

Чи побачимо ми у кріслах міністрів когось із представників попереднього Кабміну — невідомо. Напередодні екс-перший віце-прем’єр-міністр України Сергій Арбузов запропонував «свій досвід та знання» новій владі. Але на його заяву вже екс-опозиціонери ніяк не відреагували.

Якщо парламент захоче продемонструвати, що він справді «з народом», то «досвід» та «знання» Арбузова у новому Кабміні точно не будуть затребувані. Так само, як і — Петра Порошенка, Михайла Згуровського, Бориса Тарасюка... Останній, до речі, в «майданівську» рамку проходив. Але буквально учора в соцмережах почалась активна кампанія проти Тарасюка на посаді міністра закордонних справ.

Як писав «День» («Чому Рада затягує з прем’єром?» від 26 лютого 2014 року), майданівці суттєво перемішали карти парламентарям. Саме тому процес прийняття рішення з призначенням КМУ, за версією експертів, так затягнувся. Хоча є й інша версія, більш прагматична: йдуть торги...

ГОЛОС ІЗ «ФЕЙСБУКУ»!

Святослав ПАВЛЮК, експерт із Асоціації Energy Cities:

— Я щойно зрозумів, чому мені    погано від дискусій про нових міністрів в інтернеті. Питання не в    тому, хто має заслуги перед Батьківщиною чи окремими особистостями і достойний отримати в нагороду призову гру — порулити міністерством. Це не призова гра, і ціна питання не гроші, а доля країни. Жорстке протистояння з Росією і боротьбу за прихильність переляканих громадян-москвофілів не можна виграти жорсткою силою,     її треба вигравати розумом, бо       метою нової України є не покарати нелояльних, а зробити з них патріотів, які будуть горді за свою країну. І зрештою   — головне — зробити життя всіх громадян достойним. Так станеться, коли жити в Україні буде легше, безпечніше, приємніше, тоді не буде потреби шукати можливості отримати другий паспорт Румунії, Росії, Польщі чи Угорщини. Так станеться, коли органи влади будуть швидкими, професійними, виправданими, дружніми.

Так от, дотепер ні опозиція, ні Громадська рада, ніхто інший не говорить про те, ЩО саме буде робити новий кабмін і кожне з міністерств. Серед критеріїв є важливим розуміння кандидатом

— що буде робити установа,

— яка буде програма дій керівника,

— як він/вона бачить апарат «свого» ЦОВВ (центрального органу виконавчої влади),

— які пріоритети на ближчі 2—3 місяці і чому,

— які законодавчі акти потрібні,

— які функції слід скасувати, які передати іншим, які затребувати і звести воєдино.

А тоді вже, маючи розуміння, що потрібно робити — підбирати кандидатів за критеріями доброчесності, інакше будем мати шеренгу хлопців, які не крадуть і нічого не роблять. Не досить бути патріотом, треба бути ще й фахівцем!

Взагалі, варто зробити конкурс — хто хоче на посаду, що хоче робити, а тоді й інші критерії.

Інакше це — профанація і трагедія, бо прийдуть революціонери, яких бюрократія злопає на третій місяць, або хапуги, які зовсім не для реформ туди йдуть.

На додаток — структури і партії, які претендують на портфелі, повинні мати загальну програму дій, потрібне чітке розуміння реформи ЦОВВ, скасування перехресних функцій, є ряд ЦОВВ, які банально треба розформувати...

Хтось щось чув про зміст реформ, які нам пропонують провести?