Важкий вантаж непрощених боргів

Найбільша кількість справ про банкрутство припадає на підприємства місцевого підпорядкування - 415 (6,8%), Міністерства агропромислового комплексу - 315 (5,2%), Мінпромполітіки - 151 (2,5%). Підприємства самостійно погасили недоплату по 13,4% позовів на суму 62194,7 тис. грн. (12,2% від сум, заявлених суду). Фактично тільки кожне друге підприємство-банкрут розрахувалося повністю або частково з боргами завдяки продажу ліквідного майна і отримало можливість створити новий суб'єкт підприємництва. Невисокою залишається частка завершених справ про визнання банкрутами - 50,6%.

Як вважає голова агентства Олександр Тарасенко, такий стан справ пояснюється недосконалістю діючих норм Закону "Про банкрутство". У Законі, передусім, недостатньо регламентована сама процедура банкрутства, у тому числі й робота ліквідаційних комісій. Гостро відчувається відсутність спеціально підготовлених фахівців - незалежних ліквідаторів і розпорядників майном. Законом не передбачений термін, протягом якого дається оголошення про збудження справи про банкрутство, внаслідок чого в судах нагромаджується безліч незавершених справ. Не вирішено законодавчо також і проблема відповідальності за умисне банкрутство.

Банкрутство як ринкова категорія ще не оцінена повною мірою. Тим часом його механізм такий, що часом позитивного результату можна досягти за рахунок ініціювання банкрутства. На думку О. Тарасенка, чимала частина директорського корпусу паразитує на державному майні, і в таких випадках банкрутство дозволяє замінити недбайливих керівників.

Як приклад ефективного запобігання повному банкрутству голова агентства назвав київський завод "Дніпро". Агентство наполягло на включенні до складу ліквідаційної комісії свого представника, і робота відразу пішла в конструктивному руслі. Був знайдений найбільш оптимальний варіант: за рахунок продажу виробничої бази заводу, що знаходиться за межами основного майданчика (Київська обл.), вдалося повністю розрахуватися з боргами і зберегти головне виробництво.

Зі слів О. Тарасенко, ще наприкінці 1996 року агентство направило в Верховну Раду пропозиції щодо внесення змін у законодавство про банкрутство. Ведеться робота зі створення в Україні системи незалежних ліквідаторів: вже є домовленість зі Світовим банком і TACIS про виділення коштів на навчання таких фахівців. Є пропозиції щодо створення банку даних про майно підприємств, що збанкрутували, і ринку таких підприємств, а також утворення Фонду стабілізації по запобіганню ліквідації стратегічно важливих об'єктів.

Світова практика свідчить, що у випадках банкрутства кредитори залишаються задоволеними лише на 30%. З чого неважко зробити висновок: банкрутство - міра вимушена, але аж ніяк не панацея від усіх бід збиткової економіки.