"Важкий вибір": бути багатим і здоровим чи бідним і хворим?
Як уже писав "День", навколо одного з найбільших в Україні універмагів "Львів" спалахнув неабиякий конфлікт. Після позапланових зборів 12 березня акціонерів ВАТ "Універмаг "Львів", на яких колишнього голову правління В.Сидора за брутальні порушення в роботі було позбавлено "булави", можна сподіватися на швидку стабілізацію ситуації.
Бо, як показали перевірки контрольно-ревізійної служби та спостережної ради, саме "завдяки" менеджменту колишнього голови правління "Львів" опинився в дуже скрутному фінансовому становищі, а кошти компаній-інвесторів, які є акціонерами підприємства, використовувалися не за призначенням, через що останні й були змушені тимчасово припинити перерахування грошей.
Обрання нового голови правління ВАТ "Універмаг "Львів" В.Базилевича автоматично зняло перешкоди для подальшого надходження інвестицій, в результаті чого на рахунки універмагу за короткий час надійшло 350 тис. грн. Для величезного торговельного об'єкта, що задихається без обігових коштів, відновлення фінансування означає початок виходу з тривалої кризи, оновлення обладнання та переорієнтації зі скорочення кількості робочих місць та плачевних розмірів зарплати до їх розширення та зростання.
Однак не виключено, що цій історії ще далеко до розв'язки. Незважаючи на моральну та фізичну втому трудового колективу "Львова", виснаженого невизначеністю, втягненням колишнім керівництвом у боротьбу за "свої права" (тобто, за його, керівництва, права безконтрольно керувати власністю універмагу) та ажіотажем, що його здійняли в львівській пресі навколо цього конфлікту. В ухваленому нещодавно зверненні працівників "Львова" до органів влади, правоохоронних органів, засобів масової інформації та всіх тих, хто бодай якось може вплинути на ситуацію, звучить прохання припинити ажіотаж і дати зрештою спокійно працювати. "Дозвольте, шановні панове, колективу самому вирішувати подальшу долю. Вибір зроблено, інвестиції надходять, дайте нам можливість працювати, і тоді, хочеться вірити, "Львів" знову стане візитною карткою нашого прекрасного міста, як це було до приходу пана Сидора".
"Так, але ж "пана" нещодавно переобрали, - мають право зачудовано запитати читачі, - що ж іще?" Боюся, це запитання слід переадресувати самому В.Сидору, який, схоже, не має наміру відмовитися від спроб повернути собі контроль над "своїм" універмагом. Причому, будь-якими методами.
Так, київські акціонери, які приїхали до Львова на чергові загальні збори 28 березня, спершу потрапили на "мітинг", поставлений за режисурою чиєїсь умілої руки. Найбільший натовп (що не кажіть, а організувати людей на такі заходи стає дедалі складніше) "прикрашали" плакати на кшталт "Кияни, геть з Галичини" й бриті потилиці хлопців спортивного вигляду. Передбачаючи можливі ускладнення, нове правління "Львова" заздалегідь потурбувалося про охорону зборів нарядом міліції та допуску до участі в них лише акціонерів, що є загальноприйнятою нормою. І все-таки вже під час зборів була зроблена спроба прорватися тими, хто "співчуває" В.Сидору, але сторонніми для акціонерного товариства, людьми з бокового входу. Вона, на щастя, не вдалася.
Не вдалося також за допомогою нечисельної групки квакерів у залі затупцяти й заплескати виступ В.Базилевича, який відверто описав нинішній важкий стан "Львова" і намітив шляхи активізації господарської діяльності. А показова поява в залі самого В.Сидора - який офіційно перебуває на листку непрацездатності, але сповнений бойового духу - не викликало серед присутніх очікуваного захоплення. Швидше навпаки. Незважаючи на спробу зірвати збори, вони відбулися. І, знову ж, визнали роботу колишнього правління ВАТ "Універмаг "Львів" 1996 р. незадовільною, а також вирішили притягнути до матеріальної відповідальності винних у заподіянні збитків акціонерному товариству. Крім того, запропонували правоохоронним органам розібратися, яким чином, в обхід і трудового колективу, і інвестиційних зобов'язань, на сторону пішло 14% акцій, більша частина яких стала власністю ТОВ "Намисто", але аж ніяк не працівників "Львова" або незахищених категорій населення, як передбачалося законом.
Бідними й безправними керувати завжди легше. Вони бояться втратити ті крихти, що їх вони мають сьогодні, й опинитися на вулиці, як тисячі їхніх співгромадян. Тому багато керівників підприємств (і не тільки державних!) воліють мати "нуль" з прибутку, який дозволяє вертіти акціонерами, мов циган сонцем. Цілком задоволені такі "генерали" і скороченням колективів: вони ж бо залишаться, та ще й у ранзі одноосібного співвласника! Скидається, В.Сидора теж цілком влаштовувала ця схема "прихватизації", реалізувати яку не дозволила прикра наявність акціонерів - не членів трудового колективу, які володіють у сумі контрольним пакетом акцій і природним бажанням одержати на них дивіденди, а також готовністю інвестувати поки що безприбутковий універмаг.
Тоді "колишній" вдався до випробуваного більшовицького методу: оголосити опонентів ворогами (в нашому випадку - чужаками, не львів'янами), здійняти проти них хвилю народного гніву й стерти з лиця землі. А що, якщо й цей метод, як показали нещодавні збори, не спрацює? Ну що ж, є зв'язки "з тих" іще часів, використавши їх, можна натиснути на впертих акціонерів-інвесторів. І представники деяких силових структур уже ставили останнім здивоване запитання, як же вони не бояться перераховувати фінанси "Львову", за нинішніх складних часів? А коли щось станеться?
Так, попереду ще не один раунд боротьби між новим, що росте, і старим, що відживає. І все-таки віриться, що більшість акціонерів, в тому числі й працівників "Львова", вже вирішила для себе, що краще - бути багатим і здоровим аніж бідним і хворим. Набути нарешті упевненості в благополучному й стабільному майбутньому чи приречено чекати, доки потрапиш під чергове скорочення.
