Верхівка і основа

Голова представництва Світового банку в Україні Душан Вуйович завершив свою роботу на посаді, яку обіймав протягом трьох років. Тепер її більше не існуватиме — його обов’язки розділять між кількома іншими працівниками. Наприклад, вже існує посада директора СБ в Україні і Молдові, яку протягом двох років займає Пол Бермінгхем.

Роботою в Україні Душан Вуйович може бути задоволений. За 14 років членства України в СБ їй було надано кредитів на загальну суму 4,6 мільярда долларів, не враховуючи грантів. Із них 85% — структурний кредит, а 15% — інвестиційний. Зараз в стадіїї підготовки знаходяться проекти СБ для України на суму 700 мільйонів долларів. Вуйович додав, що вони будуть реалізовуватися у сферах покращення системи водопостачання регіонів, електроенергетики, екології, реформування судової системи, безпеки продуктів харчувння та ряду інших. Що стосується сфери нафти і газу, то тут Вуйович пояснив корреспонденту «Дня», що такі проекти знаходяться поза їхньою компетенцією: «Банк не фінансує ті проекти, які, на наш погляд, дуже легко можуть знайти комерційні джерела фінансувння. Наша мета не конкурувати з приватним сектором, а допомагати йому». На запитання стосовно ставлення і планів СБ щодо будівництва нафтопроволу Броди — Плоцьк відповідь була такою: «В проекті такого типу банк може виступати тільки в ролі радника, або з допомогою щодо співпраці приватного і державного секторів у інвестуванні великих проектів. Саме тому банк не фінансує проекти природнього газу, нафти і нафтопродуктів». Вуйович відзначив, що в Україні комерційний сектор достатньо сильний аби профінансувати такі проекти. «Ми вважаємо, що знайдуться сильні комерційні підприємства, які самі це зроблять, — зробив висновок банкір і підкреслив: — Цей проект для України є важливим, адже він дає альтернативний доступ до ринків західної Україні і Польщі». Крім цього, Душан Вуйович поділився з «Днем» своїм баченням політичних змін в країні і стану малого та середнього бізнесу. «Спочатку політична ситуація в Україні була старого радянського зразка, — почав він, — але вже в рамках нового стилю існувало два основні напрями: перший — розбудова України як незалежної держави, другий — реформи». На його думку, сьогодні в Україні іде консолідація політичних сил і «ці політичні дискусіїї фактично дають пласт нових власників». При цьому було висловлено думку, що «за кожною політичною партією стоять не конкретні люди, а інтереси. І це не дивно — в Україні, як і на Заході, за кожною політичною партією стоїть певна економічна структура. Україні важливо, щоби система соціального діалогу забезпечила, аби політичні партії рівномірно враховували як інтереси капітала, так і інтереси громадян».

Що ж стосується малого та середнього бізнесу, то тут пан Вуйович настроєний досить оптимістично: «Малий і середній бізнес повинен пройти через кілька стадій. Перша — це забезпечити собі елементарне право створити такий бізнес. Цей етап в Україні вже пройдений. Зараз в Україні малий і середній бізнес досить легко реєструвати, але складно отримати ліцензію, дозвіл і фінансування, складно отримати гарні умови для ведення бізнесу, сплати податків. Це друга стадія. Третя стадія буде тоді, коли малий бізнес буде пов’язаний з великим. В Україні великий бізнес недостатньо опирається на малий та середній». Як приклад навів Японію, де великий бізнес стоїть на верхівці структури, що складається з малого та середнього. «В Україні ж великий бізнес вертикально інтегрований ще з радянських часів», підбив невтішний підсумок Вуйович, завершуючи свою роботу в Україні.