Від СОТ виграє покупець

Українські меблі мають на вітчизняному ринку свою нішу і навіть доволі пристойне місце. Але як важко їм за нього боротися. Адже успіх тут залежить не лише від якості продукції, а й від наявності достатніх торговельних площ. А вони, як відомо, нині надто дорогі. Біда ще й у тому, що самостійно відшукати необхідне приміщення нелегко. Найчастіше в цьому «допомагають» так звані «навігатори», або, простіше, посередники, які знаходять відповідні приміщення, домовляються з власником про ціну та, звичайно, накидають на неї вартість своїх послуг.

Як розповідає президент Української асоціації меблевиків Олександр Бєляєв, 10— 20% ціни меблів, які стоять у магазинах, — це вартість оренди. Віце-президент УАМ Дмитро Дячук додає, що для меблевої групи товарів максимальні орендні ставки не мають перевищувати $70—80, бо інакше торгівля не буде рентабельною.

Щоб поліпшити ситуацію, УАМ запропонувала своїм членам підписати меморандум, який передбачає механізм позбавлення від посередників та перехід на прямі стосунки з торговельними центрами. Для цього створено спеціальну групу, яка збиратиме та перевірятиме інформацію про вартість оренди, доводитиме її до членів асоціації та організовуватиме необхідні зустрічі й переговори. За надані послуги брати гроші не будуть, мовляв, всі витрати покриватимуться за рахунок членських внесків.

Зацікавлювати орендодавців планують за допомогою опціонної практики, яка передбачає зобов’язання орендаря у разі відмови від законтрактованої площі сплатити власнику певну суму. Таким чином, ліквідується перепона у налагодженні нормальних, без посередника, стосунків: девелопер уникає ризиків, пов’язаних з простоєм торговельних площ, продавець гарантовано і швидко отримує місце для торгівлі, а покупець — продукцію за нормальною ціною.

У такому підході опитані «Днем» експерти вбачають намагання вітчизняних меблевих гравців зробити ставку на майбутнє. Останні тенденції комерційного ринку нерухомості свідчать, що час тут працює на спеціалізовані торговельні центри. Саме вони перетворюються на головних гравців. Робота без посередників дозволить також українським меблярам надалі проводити постійний діалог з новими іноземними інвесторами, які неодмінно з’являться на цьому ринку після остаточного вступу України до Світової організації торгівлі.

Щодо цього процесу, у меблевиків позитивні враження і чималі надії. Однак вони визнають — конкурентів побільшає. Серед сильних називають Китай, Малазію, В’єтнам. Але сьогодні ці країни, за словами Бєляєва, беруть вітчизняний ринок не стільки технічним прогресом, скільки «дещо несправедливим курсом юаня, який формує вартість продукції». Однак через певний час їхня продукція подорожчає не менше, ніж на 15%. А от зростання цін на українські меблі обіцяють утримати в межах 7—8% (при запланованому річному зростанні ринку на 18—22%).

Непогано на сотівському горизонті виглядають експортні перспективи, які спрямовані в основному у бік ринків СНД та Європи. Якщо злагоджено працювати, то протягом п’яти років експорт можна збільшити на 300%, говорить Бєляєв.

Меблярі вважають, що від СОТ у найближчій перспективі має виграти покупець. Він отримає безперечні переваги від зменшення вартості продукції та збільшення її різноманіття. Через три—чотири роки почнуть будуватися іноземні виробництва, а це також і робочі місця. Отже, підприємцям вже нині слід готуватися до конкурентної боротьби за кваліфікованих працівників.

А от у середній ланці меблевих виробників до СОТ ставляться якщо й не вороже, то й не дуже приязно. Через відкриття кордонів відчутним ударом для них буде надмірний експорт з країни сировини, а відтак — зростання цін на неї на внутрішньому ринку. Як цього не допустити і як простимулювати експорт готового продукту — має вирішувати уряд. Учасники ринку радять йому створити сприятливий інвестклімат і докласти зусиль до того, щоб зробити сировину доступною.