«Відносно чесних» способів відняття власності не буває
Останнім часом глава Фонду держмайна Михайло Чечетов не пропускає жодних експертних зборів, присвячених проблемам реприватизації, невтомно роз’яснюючи полiтику нової влади. І майже слово в слово повторює одні й ті самі тези. Перша — цитати з Президента Віктора Ющенка про те, що в Україні масова реприватизація ніколи не отримає статусу державної політики, та про те, що повернення підприємств у держвласність не правило, а виняток із правил. Далі — уточнення про те, що «насправді» може потрапити до списку винятків: «Фонд держмайна здійснює перевірку окремих приватизаційних проектів, цим займається департамент із перевірки виконання інвестзобов’язань, узятих переможцями в конкурсах. Це звичайна робота... У нас на контролі 10,5 тисячi договорів купівлі-продажу». І нарешті, третя теза про допущені в минулому та позаминулому роках порушення процедур, звуження конкуренції в процесі продажу. «Щодо цих об’єктів, — викладає Чечетов установки уряду, — йдеться про те, щоб відновити їхній державний статус-кво з подальшою компенсацією сьогоднішнім власникам і продажем на максимально відкритих конкурсах із залученням широкого кола інвесторів із далекого і близького зарубіжжя, щоб вийти на вищу ціну». Кількість таких об’єктів, за Чечетовим, буде незначною, а рішення прийматимуть виключно в правовій площині, максимально коректно та цивілізовано. Щоб підкріпити сказане, повторюється цитата з Ющенка...
Утім, виступаючи в четвер на «круглому столі», організованому журналом «Експерт», голова ФДМ відійшов від апробованої схеми та повідомив присутнім і про те, що уряд ухвалив рішення розблокувати приватизацію (крім стратегічної). Про це вже підписано відповідний наказ Фонду. На думку Чечетова, це, на відміну від «мусованих окремими політиками та в пресі слів про реприватизацію», сприятиме покращенню інвестиційного клімату...
Надії головного приватизатора, схоже, далеко не в усьому поділяє навіть член правлячої нині команди, голова парламентського комітету з питань промислової політики та підприємництва Юрій Єхануров. Він «у принципі виключає реприватизацію як термін із лексикону» та вважає, що це слово «взагалі не повинне звучати ні з урядових трибун, ні в парламенті, ні взагалі в нашому діловому житті». Юрій Іванович добре розуміє негативні наслідки використання такого терміну та відповідних дій: ускладнюється діяльність підприємств, «на підвісі» довіра до влади та до країни. Йому відомі також і спроби розпочати масовий переділ власності. «Ці люди хочуть сьогодні отримати якийсь реванш, скориставшись ситуацією», — пояснює Єхануров.
Щоправда, одразу Єхануров повівся як провладний політик. Він переказав чеховське оповідання про дячка, який об’ївся червоної ікри, і порівнює цього персонажа з тими, хто приватизував «Криворіжсталь» й інші стратегічні підприємства. «Ці добродії, — з металом у голосі каже Єхануров, — маючи в розпорядженні серйозні юридичні сили, хочуть, щоб за законом із ними позмагалися... Я пройшов виборчу кампанію, і знаю, як змагатися за законом проти того, хто проти тебе грає в наперстки. Тому, гадаю, що в цьому випадку можна говорити про політичні моменти, і вважаю, що кілька показових справ із перепродажем об’єктів, які були приватизовані з порушенням усіх мислимих і немислимих правил і норм, слід провести...».
Правду кажучи, експерти перед такою силою метафор не спасували та відзначили, що тепер, схоже, знадобляться нові «схеми», щоб справитися з законом. Зокрема, адвокат Олексій Рєзников, який виступав у ході виборчої кампанії у Верховному Суді на боці опозиції, ставив резонні запитання, здатні загнати в тісний кут політиків: де, почавшись, зупиниться реприватизація, як можна говорити про «вкрадені» підприємства, якщо методики їх оцінки й сьогодні не скасовані, хто бачив експертні висновки про те, скільки повинні насправді коштувати спірні підприємства? Він припускає, що в тому випадку, якщо сьогодні політики почнуть використовувати суди для прийняття потрібних рішень, а ті боятимуться приймати рішення, що суперечать вимогам нової влади (приклад: заява прем’єр-міністра про те, що необхідне рішення буде отримане вже через два-три тижні), — все це означає, що в країні нічого не змінилося, і подальший уряд чинитиме так само. І тоді економіці забезпечений великий період нестабільності. «Ось у чому небезпека», — стверджує Рєзников і пропонує владі помиритися з капіталом, ухвалити закон про гарантії власникам. «Домовляймося, говорiмо про доплату, підпишімо світову угоду, яку суд зазвичай вітає. Це було б чудово для суспільства».
Утім, не всі учасники «круглого столу» вбачають небезпеку для інвестиційного клімату України. Російський бізнесмен Андрій Тєрєхов виступив у ролі оптиміста й стверджував, що трохи зіпсувати інвестиційний імідж України просто неможливо, оскільки це вже повністю зробила стара влада. Полеміку з ним розпочала юрист американської компанії «Бейкер і Макензі — Сі-Ай-Ес» Мар’яна Марчук. Вона закликала думати про довгострокові інтереси країни, а тому, на її думку, не можна «використовувати судову владу, тиснути на неї, бо в цій країні треба жити та працювати не лише іноземним інвесторам». Вона пояснила, що іноземні інвестори в Росії можуть спокійно ставитися до реприватизації тому, що Росія однаково буде дуже прибуткова просто завдяки своїм ресурсам. А Україна, на її думку, інша країна. «Ми можемо запропонувати іноземним інвесторам насамперед стабільність і гарантії їхніх прав. А створюючи прецедент не зовсім згідно з законом, відміняючи підсумки приватизації, що відбулася на основі чинних досі актів, ми не можемо гарантувати інвесторам, ні іноземним, ні нашим, стабільності та захисту прав власності».
