Видобуток газу й нафти в Україні: міфи та реальність

Сьогодні в Україні як ніколи великий простір для прояву громадянської позиції. Причому реалізовувати її можна по-різному. Наприклад, бізнес-школа «Міжнародний інститут менеджменту» (Мім-Київ) — альма-матер українських економістів найвищої кваліфікації міжнародного рівня — наприкінці минулого тижня стала місцем проведення круглого столу, який може істотно змінити правила гри на українському енергетичному ринку. Скориставшись запрошенням президента цього навчального закладу Ірини Тихомирової, парламентський комітет з паливно-енергетичного комплексу, ядерної політики та ядерної безпеки провів тут дискусію «Видобуток газу й нафти в Україні: міфи та реальність».

БУРЯТЬ НЕ 500, А ЛИШЕ 20 БРИГАД

Про відповідні міфи раніше говорилося багато й де завгодно. Вони полягали в тому, що добувати в нашій країні газ і нафту дорого та невигідно, а тому недоцільно, і в тому, що вуглеводні нам найкраще купувати десь за кордоном. Як то кажуть, не витрачайте, куме, сили...  Але присутні у МІМі науковці й практики з цифрами в руках спростували ці упадницькі настрої й довели, що Україна була, є й буде енергодостатньою державою. Більше того, учасники круглого столу, зокрема члени комітету, щодо ПЕК дійшли висновку, що ставка на енергоносії власного видобутку й поступову відмову від їх імпорту дозволить країні не лише заощадити величезні кошти, а й підвищить ефективність економіки, дозволить створювати нові робочі місця й розвивати соціальну сферу.

Лауреат Державної премії, доктор наук Ярослав Кунцяк нагадав, що у 70-ті роки минулого століття в розвідці та розробці нових газо— і нафтоносних родовищ в Україні було задіяно близько 500 бурових бригад. У результаті щороку вводилися в експлуатацію сотні свердловин і добувалося близько 70 мільярдів кубометрів природного газу й понад 14 мільйонів тонн нафти. Зараз бурінням свердловин у країні займаються менш як 20 бригад. Як зазначив науковець, саме тому зараз Україна добуває лише 19 мільярдів кубометрів газу і 2,5 мільйона тонн нафти.

«Якщо нічого не міняти, то, — на думку Кунцяка, — через 2—3 роки добуватимемо всього 14—15 мільярдів кубометрів газу». Виходить, країні необхідно щорік імпортувати 30—35 мільярдів кубометрів газу на суму $12—14 мільярдів. «Незалежно від того, звідки саме імпортувати — з Росії чи реверсом з Європи, але, як ми бачимо, — зазначає фахівець, — наша економіка цього не витримує».

УКРАЇНА МОЖЕ НАРОСТИТИ ЩОРІЧНИЙ ВИДОБУТОК ГАЗУ НА 10-15 МІЛЬЯРДІВ КУБОМЕТРІВ

Науковець пропонує: «Замість спрямування всіх зусиль лише на пошуки по всьому світу альтернативних джерел і продавців газу слід терміново й кардинально нарощувати власний видобуток». При цьому він звинувачує всі покоління української влади в тому, що в країні практично припинено фінансування сейсморозвідки та розвідувального буріння, катастрофічно впали обсяги глибокого буріння, ігнорується практика відновлення недіючих і ліквідованих свердловин. А головне — в порочній структурі й відверто непрофесійному управлінні галуззю.

І це в країні, де запаси й прогнозні ресурси газу на відкритих родовищах становлять близько 4,5 трильйона кубометрів при видобутку за всю її історію лише близько 2 трильйонів кубометрів. Причому близько 70% вуглеводнів на старих або так званих виснажених українських родовищах, як зазначає Кунцяк, залишаються в землі, що вдвічі більше світових показників.

Учений розповідає про напрацювання робочої групи, створеної при НАН України для розв’язання проблем з енергоносіями. Вона дійшла висновку, що впродовж 10 років Україна може подвоїти власний видобуток газу. А необхідні для цього витрати будуть набагато меншими, ніж витрачається за рік на закупівлю газу за кордоном. Лише за рахунок реанімації ліквідованих свердловин, зокрема вітчизняним методом буріння бічних стволів, щорічний видобуток газу в країні можна підняти на 5—6 мільярдів кубометрів, а нафти — на 1,5—2 мільйони тонн. Розвідка й видобуток з надглибоких структур донецько-дніпровської западини (на глибині 6—8 тисяч метрів) дозволить, на думку науковців, за 10 років збільшити щорічний видобуток газу не менше ніж на 10—15 мільярдів кубометрів.

Якщо ж і далі імпортувати газ, нафту й нафтопродукти в такому ж обсязі, як зараз, то Україна буде вимушена платити за кордон суму у валюті, близьку до розміру річного бюджету країни. «Ці гроші ніколи не повернуться до України, — впевнений Кунцяк. — А якщо заплатити такі гроші власному виробникові газу, то майже 85% з них повернуться державі у вигляді зарплати працівникам, доходів від виробництва великої кількості матеріалів, хімреагентів і металу, необхідних для буріння нових свердловин, а також у вигляді прямих податків». Учений зазначає, що таке рішення є дуже потужним мультиплікатором, здатним у найкоротший час відновити економіку країни та прискорити її зростання.

ДЕРЖАВА НЕ ПОВИННА ВТРУЧАТИСЯ В РИНОК ГАЗУ

Про стан геологорозвідувальних робіт і перешкоди, що заважають застосуванню сучасних технологій у розвідці та бурінні, а головне — про шляхи розвитку галузі говорили на круглому столі також заступник директора Українського геологорозвідувального інституту Михайло Красножон і головний директор держпідприємства «Укргеофізика» Олег Цьоха. Геологи пропонують ввести диференційовану оплату за користування надрами й відновити в держбюджеті захищену статтю фінансування геологорозвідувальних робіт, без чого, на їхню думку, підняти видобуток вуглеводнів в Україні не вдасться.

Позитивним і негативним чинникам розвитку видобутку природного газу та нафти в Україні присвятив свій виступ фінансовий директор «Полтавської газонафтової компанії» Євген Паленка. Він відзначає втручання держави в ринок газу, що призводить до руйнування відносин між добувними підприємствами та споживачами, а головне — до різкого скорочення видобутку, заморожування програм розвитку й масового скорочення працівників. Постійна зміна умов оподаткування видобутку та порушення обіцянок, даних свого часу урядом, унеможливлює планування середньо- й довгострокових інвестицій.  І головне: падіння світових цін на нафту та, відповідно, на природний газ, як вважають у ПГНК, робить нерентабельним видобуток нафти й газу в Україні.

Про складнощі економічного характеру говорив на круглому столі й голова правління компанії «Укргазвидобування» Сергій Костюк. За його словами, ціна природного газу, за якою компанія продає газ НАК «Нафтогаз України», «не витримує жодної критики, ні економічної, ні моральної». За його словами, вона вже п’ять років не мінялася, у зв’язку з чим «Укргазвидобування» була змушена зменшити видобуток газу. «Збитковість ціни у нас існує вже практично два роки», — говорить топ-менеджер. Він зауважує, що рентні платежі для компанії сьогодні встановлені на рівні 20% і характеризує їх як «справедливі, враховуючи також соціальне навантаження, яке несе компанія».

Костюк виступає за те, щоб рента на такому рівні зберігалася. «Якщо ми змінимо податкові зобов’язання, й без того дуже високі для нашої компанії, то це не позначиться сприятливо на роботі підприємства», — прогнозує голова правління. У розмові з журналістами в кулуарах круглого столу він також розповів, що 2015 року компанію чекає зменшення видобутку газу на 2,6% порівняно з 2014 роком — з 15,1 мільярда кубометрів до 14,7 мільярда. «Утримати видобуток на рівні 2014 року, думаю, вже неможливо. Видобуток знижуватиметься. Питання в тому, на скільки», — сказав він і уточнив, що лише за 2015 рік компанія втратила два родовища в Луганській області, щорічний видобуток на яких становить близько 50—70 мільйонів кубометрів.

ПІД ВОГНЕМ КРИТИКИ

Народні депутати — члени профільного комітету Ради почувалися під вогнем критики теоретиків і практиків нафтогазовидобування не зовсім затишно. Усі вважали своїм обов’язком розповісти, як голосували за бюджет-2015, у якому, як зауважили промовці, навіть немає статті про фінансування геологорозвідки і є стаття про підвищення рентної плати за користування надрами, яку фахівці, присутні за круглим столом, вважають необгрунтованою й такою, що працює на ворога. Народні депутати дякували організаторам і учасникам круглого столу за те, що розкрили їм очі на проблеми галузі й запрошували фахівців активніше працювати з комітетом з ПЕК.

У кулуарах круглого столу «День» запитав у першого заступника глави комітету Олександра Домбровського, чи є в нього впевненість у тому, що народним депутатам удасться внести до бюджету й Кодексу про надра зміни, про які говорили теоретики й практики нафтогазовидобування.

«На жаль, такої впевненості у мене зараз немає, — чесно визнав народний депутат. — Але кількість аргументів, наукових, професійних, практичних щодо того, що правила гри на цьому ринку слід змінювати й покращувати, що нафтогазовидобувну галузь необхідно розвивати, у нас сьогодні набагато більша. І якщо раніше при прийнятті бюджету ми виступали зі своєю позицією, то сьогодні у нас є можливість у залі Верховної Ради боротися за галузь. Ми додатково озброїлися знаннями для цього. Я думаю, що це не останній такий круглий стіл. І я невипадково сказав, що не хочу тут говорити про політику — я хочу мати професійну дискусію в галузі енергетики. Нафтогазовидобування — це лише одна зі складових енергетичної безпеки держави. А у нас є проблеми не лише з ринками газу й нафти, а й електроенергії, є проблеми з енергоефективністю української економіки, яку необхідно кардинально й істотно покращувати».