Виїхати з «ями»

Щороку на українські дороги треба витрачати близько 10 млрд євро, але доки реально забезпечити лише один-два мільярди євро. Такі цифри називає керівник Департаменту стратегічного розвитку дорожнього ринку і автомобільних перевезень Міністерства інфраструктури Роман Хміль. Безпосередньо міністерство відповідає за 50 тис. км доріг державного значення. Ще 500 тис. км — дороги місцевого значення, комунальні дороги і прибудинкова територія. З 1 січня 2016 року дороги місцевого значення передають на баланс місцевих адміністрацій.

За словами чиновника, кошти на державні дороги повинен забезпечити в першу чергу акциз на паливо — «ці 35 млрд грн акцизу, які вже сьогодні збираються, просто не доходять до доріг» (потрапляючи до загального бюджету). «В ЄС збирають плату за проїзд вантажівок, бо саме вони руйнують дороги. Це дало б нам ще до п’ять млрд грн на рік. Крім того, підняття акцизу на паливо могло б забезпечити ще 10-20 млрд грн на рік», — сказав Хміль в інтерв’ю «Центру транспортних стратегій». Як він зазначив, зараз акциз на пальне, яке завозиться до нас, складає 100 євро за тонну дизеля і 200 євро за тонну бензину. «У всіх країнах довкола нас цей акциз удвічі-втричі вищий», — пояснив Хміль і додав, що підвищувати акциз треба поступово.

Законопроект, який передбачає отримання коштів за проїзд дорогами з вантажівок, вага яких перевищує 12 тонн, у Верховній Раді вже чекає розгляду. Так само, як і законопроект про створення Державного дорожнього фонду, в який надходили б кошти від акцизного збору з пального і витрачалися виключно на будівництво і ремонт доріг. Обидва до парламенту подав народний депутат Андрій Вадатурський.

Поки ж доводиться задовольнятися тим, що є. На ремонт доріг цього року «Укравтодору» виділено близько 4,1 млрд грн. За останніми відомостями, з початку року виконано вже понад 30 % від запланованого об’єму ямкового ремонту. Як зазначив нещодавно Міністр інфраструктури України Андрій Пивоварський, «ритмічність виплат із Казначейства досить непогана». Але, зрозуміло, цього мало.

Чиновники намагаються різними методами знайти гроші на утримання і оновлення доріг. А також — не дати остаточно розбити ті, що є. Нещодавно «Укравтодор» обмежив пересування великовантажного транспорту українськими дорогами в денний час. Йдеться про транспортні засоби загальною масою більше 24 тонн або навантаженням на одну вісь більше семи тонн. З 1 червня у період з 10.00 до 22.00 на певних дорогах загального користування вони пересуватися не можуть, а мають залишатися на спеціальних стоянках (на недостатню кількість яких перевізники вже нарікають). Сезонні обмеження вже діють у Житомирській, Київській, Чернігівській, Черкаській і Миколаївській областях. Відомство пояснює заборону нагрівом покриття на дорогах — при великому навантаженні асфальт, що нагрівся, деформується.

«За попередніми розрахунками, сума збитку дорожнього господарства через неналежну експлуатацію доріг компаніями-перевізниками щороку досягає двох мільярдів грн», — повідомляє прес-служба «Укравтодору». Проблема особливо актуальна для доріг, які ведуть у портові міста, — хури, переобтяжені зерновози та інші розбивають їх. У Мінінфраструктури пообіцяли впровадити механізм габаритно-вагового контролю вантажних автомобілів. Автоматизована система виключає людський чинник: після зважування дані передаються на центральний сервер, і при порушенні вантажних нормативів перевізникові виписують штраф.

Місцева ж влада домовляється з компаніями, які дорогами в місті доставляють вантажі в порт. Ті й самі зацікавлені в тому, аби не витрачатися на ремонт своєї техніки. Наприклад, «Запоріжсталь» і «Запорізький річковий флот» (входить до «Укррічфлоту») вклали декілька мільйонів гривень у дорогу, якою меткомбінату зручно доставляти свою продукцію в порт. А в Миколаєві агрохолдинг «Нібулон» вирішив на всьому маршруті пересування своїх автомобілів наполовину з містом профінансувати ремонт дороги, роботи вже ведуться. Відремонтувати за власний рахунок дороги погодилися також компанії «Ніка-Тера» (морський термінал), «Евері» (перевалка соняшникової олії).

Але це — лише розв’язання частини проблем, і вантажівки тих же компаній розіб’ють асфальтовані дороги досить швидко. Міністерство інфраструктури обіцяє, що вже цього літа в Україні будуватимуть у припортовій зоні бетонні дороги. За словами міністра інфраструктури Андрія Пивоварського, пілотний проект буде в Миколаївської області. «У припортовій зоні дуже багато зернових перевозиться автомобілями, які не зовсім відповідають ваговим стандартам, а бетонна дорога витримує великі навантаження», — говорить чиновник. Причому «не зовсім відповідають» — це сказано м’яко, адже, коли кілька років тому виникла потреба перевезти рекордний урожай, дорогами загриміли вантажівки не з 24 допустимими тоннами, а й усіма 40.

До речі, термін служби дороги без капітального ремонту — 25 років, що втричі більше, ніж дороги асфальтованої. Але й будівництво складніше, довше і дорожче. Спершу треба провести відповідні дослідження, обзавестися дорогою спецтехнікою. Окрім бетону, при такому будівництві потрібна металева арматура. Використовується також асфальт, який кладуть під бетон, оскільки, якщо земля просіла, в ньому з’являються тріщини, та й поверх бетону — теж. Аби не було прогинів і тріщин, потрібна тверда основа.

Дорожчим є і ремонт бетонних доріг. Асфальтовану дорогу можна ремонтувати частинами, укладати новий шар на старий, застосовується вторинна переробка. Бетон же складно фрезерується, використовуються спеціальні машини, що подрібнюють його, і за необхідності міняють усю плиту разом із основою. Проте, як вже наголошувалося, ремонтувати бетонну дорогу доведеться через триваліший період часу. Крім того, в Міністерстві зазначають, що заощадити можливо за рахунок того, що не потрібно буде імпортувати бітум.

Щодо переваг і недоліків для перевізників, які їздитимуть такими дорогами, фахівці зазначають, що при русі бетонною дорогою автомобіль споживає менше пального, але в дощовий і зимовий сезон на ній більше ковзання.