Яблука: збирати чи нехай гниють?

Садівництво на Вінниччині одна з головних галузей сільського господарства. Ще 1995 року на території регіону під садками було 68,5 тисячі га. Нині 25 тисяч га. Здавалося б, катастрофа, але на сьогодні майже третина плодово-ягідної продукції України виробляється саме сільськогосподарськими підприємствами Вінниччини. Торік вінницькі садки дали майже 250 тисяч тонн, тобто при зменшенні площ виробництво збільшується в рази. 30 % території – це яблучні сади, що обробляються за інтенсивною технологією. Протягом останніх років у області заклали понад 9 тис. га високоінтенсивних садів. Особливість садівництва Вінниччини в тому, що в галузі задіяно 57% особистих селянських господарств. Їх кількість зростає з року в рік. Якщо 1995 року вирощуванням кісточкових і зерняткових займалося 26 підприємців, то нині 104 фермери, які мешкають у сільській місцевості й залучають до роботи сільське населення. Тобто розвиток садівничого фермерства – це досить актуальне питання для області з погляду як виробництва, так і зайнятості населення. Отож нещодавнє відео, де фермер Віталій Дикий із села Рахни обтрусив свій сад, щоб не продавати яблука за безцінь, спричинило чималий резонанс. Соціальні мережі вибухнули невдоволенням і бездіяльністю влади. Додали жару припущення генерального директора корпорації «Вінницясадвинпром» Анатолія Семенюка про те, що через рекордно збиткову ціну на яблука область цього року може втратити до 3 тисяч гектарів садків. Їх просто викорчують, бо садівництво стає нерентабельним. Розбиратися з ситуацією на Вінниччину приїхав міністр аграрної політики та продовольства Роман Лещенко. Щоправда, офіційна мета його візиту звучала як участь у VII Міжнародній науково-практичній конференції для галузей садівництва і переробки. Але без дискусій із садівниками не обійшлося.

«ЦІНА НА СОРТОВІ ЯБЛУКА – ВИЩОГО, ПЕРШОГО ТА ДРУГОГО СОРТІВ – ПРАКТИЧНО НУЛЬОВА»

Аграрний сектор області за підсумками 2020 року посів перше місце в сільському господарстві за обсягами виробництва валової продукції. Друге місце – за виробництвом валової продукції сільського господарства на 1 особу. Питома вага регіону в 2020 році в загальнодержавному виробництві сільськогосподарської продукції становила понад 8%. Одну з визначних ролей у цьому відіграло садівництво, яке покриває 30% плодово-ягідного ринку України. В структурі садових насаджень найбільшу питому вагу займають зерняткові (яблуня та груша) – понад 70%. Але останніми роками ринок диктує свої умови, тому збільшуються насадження кісточкових культур (вишня, черешня) та ягідників (малина, смородина, лохина). Торік унаслідок весняних морозів загинула значна частина врожаю і садівники недоотримали частину фінансових надходжень. А цього року через високу врожайність яблук, яка перевищує минулорічну на 25 – 30%, ціна катастрофічно обвалилася – майже в 2 рази. Ті фермери, які не мають можливості зберігати свою продукцію, у відчаї. При собівартості яблука на дереві в 4,50 грн, вони змушені здавати їх як технічні за 1 – 1,50 грн.

«Попри те що сезон був складним – дощі і градобій – ми отримали непоганий урожай. За попередніми даними очікуємо до 300 тисяч тонн яблук, це на третину більше, ніж минулого року. Й здавалося б, усі мали бути задоволеними, але насправді ситуація критична, – відзначає Анатолій СЕМЕНЮК. – Я в садівництві з 1968 року і такого ще не бачив. Попри хорошу якість, на превеликий жаль, усе піде «насмарку». Ціна на сортові яблука – вищого, першого та другого сортів – практично нульова. Якщо торік ми з садка продавали яблука першого сорту в цей час по 10 – 15 грн за кілограм, то зараз максимум беруть за 4 – 4,50 грн. До того ж беруть дуже мало, бо купівельна спроможність людей знизилася. І практично про яблука ніхто навіть не запитує.

Що ж стосується іноземних ринків, то за кордон ми не можемо відправити стільки яблук, як би ми хотіли. Тому що там є конкретні умови. Європа не потребує наших яблук, бо вони не мають куди подіти власні. Тому сьогодні наші підприємства вже хочуть корчувати сади. Прогнозуємо, що після збору врожаю цей процес розпочнеться. І якщо в нас у підприємств корпорації є близько 11 – 12 тисяч гектарів, а в області загалом налічується до 25 тисяч гектарів садків. Я впевнений, що цього року десь 2 – 3 тисячі гектарів садків у нас викорчують».

«ПИТАННЯ ЗНИЖЕННЯ ПДВ ДО 14% МАЄ БУТИ ВИРІШЕНЕ НАЙБЛИЖЧИМ ЧАСОМ»

Заступник генерального директора корпорації «Вінницясадвинпром» Сергій БОЙЧУК на зустрічі з міністром відзначив, що ситуація розвивається таким чином, ніби садівництво не потрібне, краще вирощувати кукурудзу чи ріпак, але не фрукти. Однак не слід забувати, що саме садівники в структурі сільського господарства дають найбільший прибуток для наповнення бюджету з 1 гектара землі. Він навів приклад, що потужний агрохолдинг області при реалізації продукції на 1 млн грн сплатив податків на 17 млн грн. А в садівництві таку суму сплачує середнє господарство, бо для нього податок з гектара становить більш ніж 30 тисяч гривень. Тому держава має врегулювати економічне навантаження в сільському господарстві і зменшити ставку ПДВ. Інакше садівники опиняться в борговій ямі.

Міністр агрополітики та продовольства Роман ЛЕЩЕНКО погодився, що ставка ПДВ для сільського господарства висока. Він повідомив, що міністерство лобіює її зниження до 14% на всю групу сільськогосподарських товарів, не лише соціально значимих. Водночас додав, що в Україні сьогодні інфляція більш як 30%. Врегулювати ціни не допомагає обмеження експорту та адміністративне регулювання, тому пониження ставки до 14% має допомогти українським сільгоспвиробникам залишитися на ринку і зміцнити свою конкурентну спроможність.

«Нам вдалося знизити ставку по зерну, але це не працює повною мірою, тому що є лобізм, з боку, зокрема й компаній, які займаються внутрішньою торгівлею, – відзначає міністр. – Але щодо зниження ПДВ, то вже є розуміння. Якщо ми цього не зробимо, то не зможемо стримати ціноутворення в загальній масі всіх продуктів. Що відбувається? Формуються умови, коли енергоресурси в структурі собівартості ключових товарів для споживання населення займають 60 – 80 %. І коли буде електроенергія 5 гривень, а газ 40 тисяч за тисячу кубометрів, виробники апріорі не зможуть дати конкурентну ціну. Відтак питання зниження ПДВ до 14 % має бути вирішене найближчим часом».

«ЗАПИТ НА КОМПЕНСАЦІЮ Й ОБСЯГ РЕАЛІЗОВАНИХ ПРОЄКТІВ БІЛЬШИЙ, НІЖ ОБСЯГ ДЕРЖАВНОЇ ПІДТРИМКИ»

Роман Лещенко додав, що торік уряд виділив на підтримку садівництва 290 млн грн. Цього року було збільшено обсяги фінансування до 450 мільйонів гривень і розширена диверсифікована програма підтримки. Нині сільськогосподарські підприємства можуть отримати бюджетні дотації на розвиток ферми (закупівлю й утримання поголів’я, дорадництво, кредитні відсотки), компенсації на придбання с/г техніки вітчизняного виробництва, фінансову підтримку щодо розвитку садівництва, виноградарства та хмелярства (на Вінниччині станом на 28 жовтня подали документи 22 сільгосппідприємства, попередні обсяги компенсації становлять 27,6 млн грн). Утім, за оцінкою міністра, цього недостатньо.

«Ми вже бачимо, що запит на компенсацію й обсяг реалізованих проєктів більший, ніж обсяг державної підтримки. Тому за результатами цього року (по залишках) ми окреслимо позицію щодо перерозподілу коштів і визначимо ключові фактори, – каже міністр. – Перше – це створення робочих місць, створення якісно нової інфраструктури й забезпечення виробництва якісної продукції, зокрема, з експортними можливостями. Ми знаємо, що цього року є проблематика з ціноутворенням Ми на кінець листопада формуємо експертний штаб, для того, щоб вирішити питання з експортної позиції, насамперед – по яблуках».

«ВИРОСТИВ, ВКЛАВ КОШТИ, ДОГЛЯНУВ, А ЗДАТИ ПО ГРИВНІ ЗА КІЛОГРАМ ЯБЛУК РУКА НЕ ПІДІЙМАЄТЬСЯ»

Захистом від кліматичних умов мала б стати система агрострахування, що дасть можливість мінімізувати ризики в сільськогосподарському виробництві, зокрема в садівництві. І міністерство вже розробляє відповідну постанову. А виходом із ситуації має бути – розширення потужностей виробництва продукції з доданою вартістю, будівництво об’єктів для зберігання плодів та ягід, їх переробка та пошук нових ринків збуту. Але для цього потрібні інвестиції, яких українські садівники не мають. До прикладу, на Вінниччині на сьогодні для зберігання плодово-ягідної продукції функціонує 62 плодосховища, зокрема 33 із холодильним обладнанням. Вони не здатні зберегти всі фрукти, які зібрали з садів. А щоб здати яблука на переробку, банально не вистачає машин для вивезення врожаю, бо практично весь транспорт задіяний у період жнив на господарствах. Виходить так, що садівничий бізнес із усіх сил намагається вивезти Україну з площини сировинного придатка до конкурентного гравця на ринку, але без врегулювання з боку держави це як гра в одні ворота.

«Наше підприємство вже давно перейшло на глибоку переробку, й ми активно переробляємо яблуко, грушу, диню та експортуємо на ринок. Обсяг угод на сьогодні 2200 тонн. Ми не залежимо від монопольного ринку виробників концентрату, маємо хороші обороти, та все одно стикаємося з проблемами, які не під силу розв’язати, не кажучи вже про малого виробника, який виростив, вклав кошти, доглянув, а здати по гривні за кілограм яблук рука не підіймається, – каже директор підприємства «Тріада – МК» Сергій УКРАЇНЕЦЬ. – Головна проблема – це транспорт, бо всі машини задіяні під вивезення зерна на південь. На сьогодні ціни доходять до 700 гривень за тонну навантаження. При вартості яблука 1 – 1,50 гривні вивозити його просто економічно не вигідно.

Що стосується компенсацій, то в цій площині також є чимало питань. Торік ми працювали і доносили міністерству важливі зміни в садівництві. Вдалося домогтися компенсації на закупівлю холодильного обладнання. Але є ще побажання, бо одна справа придбати холодильник, а інша - правильно заповнити. Відтак постає питання в компенсації на придбання нових стелажних систем. Якщо говорити про переробку, то тут також важливо передбачити в законодавчих актах не лише компенсацію для пюре, а й на ягідні наповнювачі, бо вони випали з поля зору. Крім того, якщо говорити про експорт, то постає питання у відповідній тарі. Щоб пройти сертифікацію на постачання за кордон, мають бути тільки пластикові великі контейнери, вартість одного становить 6 тисяч гривень, у нас їх немає. Доводиться купувати, і це знову лягає на плечі виробників. Тому потрібно ретельно вивчити всі деталі й напрацювати шляхи для їх вирішення, бо вони справді буксують розвиток, що відобразиться на новому сезоні».

«ЗБУТИ ВСІ ВИРОЩЕНІ ЯБЛУКА В УКРАЇНІ ВЖЕ НЕРЕАЛЬНО»

Яким буде новий сезон, думають не лише великі виробники, а й малі. Третина вирощених на Вінниччині яблук йде на переробку, тобто 30% – це технологічне яблуко, інакше кажучи, виробничий брак. Переробка продукції – це один із виходів, куди можна було б збути вирощений урожай. До того ж це ще додана вартість, яка залишається на місцях, зовсім інші канали реалізації і зовсім інший ринок. І український виробник, навіть малий, уже має розуміння, що виходити на ринок варто з усім асортиментом – як свіжим яблуком, так і готовим продуктом переробки. При правильних підходах і прорахунках садівництво може бути прибутковим, однак якби держава підставила плече і допомогла налагодити ринок збуту за межами України, то це було б гарною мотивацією для садівників, відзначає представниця ТОВ «Агрокомплекс» Лейла ШАФІЄВА. Компанія заклала 42 гектари під садки 2014 року. За кілька років поставили власний холодильний комплекс, а цього року запустили лінію з виробництва соку прямого віджиму. Поки що в торговельні мережі не зайшли, бо це нелегкий процес, але реалізують товар завдяки інтернет-магазину, а яблука заклали на зберігання, чекаючи кращої ціни.

«Ми бачили, як Віталій обтрушував свої садки і серце кров’ю обливалося, бо знаємо, яка це важка праця, але віддати каліброване, товарне яблуко за 1 гривню – це також якось неправильно, – відзначає Лейла. – Раніше найбільшою проблемою в садівництві були природні умови. Вони залишаються, але на додачу прийшов ринок, який перенасичений яблуком. Збути всі вирощені яблука в Україні вже нереально, тому, власне, ми й вирішили перейти на переробку. Зараз укладаємо угоди з мережами, шукаємо канали для реалізації, а паралельно – можливість для прямого експорту. Самотужки це зробити нереально, бо об’єми невеликі, а якщо працювати з оптовиками, то втрачаєш щонайменше відсотків 20%. Тому тут також потрібне державне регулювання, можливо, компенсація за кілограм яблук, які йдуть на переробку чи експорт. А поки надіємося зберегти своє яблуко і продати його взимку за вищою ціною, ніж зараз. Прорахували, що на момент збору собівартість 1 кг яблук становить 4,50, а після зберігання – це не менш ніж 7 грн за 1 кілограм. Якщо яблука взимку коштуватимуть у середньому 20 грн за кілограм, то ще є надія, що ми отримаємо рентабельність. У іншому разі, навіть за наявності холодильного обладнання можна програти».

«ЗНАЙТИ МОЖЛИВІСТЬ ВИВЕСТИ ДЕРЖАВНУ ПІДТРИМКУ СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА НА 1% ВВП»

На завершення зустрічі з садівниками Вінниччини Роман Лещенко наголосив, що підтримка садівництва в наступному році буде пріоритетом Мінагрополітики. Це зумовлено кількома чинниками. Зокрема, створенням у галузі нових робочих місць, необхідністю створення якісно нової інфраструктури і забезпечення виробництва якісної продукції, зокрема й із експортними можливостями. Лещенко додав, що міністерству відомі проблеми садівників із ціноутворенням на вирощену продукцію, які виникли в поточному році. Він запросив представників галузі стати учасниками цього процесу й вносити власні пропозиції з розв’язання зазначених проблем.

«Ми можемо на 2022 рік вивчити разом з робочою групою питання компенсаційних механізмів, подивитися вже реально, як їх закласти в бюджеті. Наразі міністерство відстояло позицію в 4,6 млрд для галузі АПК. Але діалог ведемо з міністерством фінансів, щоб знайти можливість вивести державну підтримку сільського господарства на 1% ВВП. Йдеться про 8 – 9 млрд грн, – резюмує міністр. – Які наші аргументи? Аграрний сектор сьогодні дає точку приросту за дев’ять місяців майже 10%. Це більше як половина валютної виручки країни. Найбільша кількість робочих місць в агробізнесі, а це майже 20% ВВП країни. Це єдина галузь, яка 2021 року зафіксує точку росту й у 2022 році забезпечуватиме сталий розвиток за умови, що ми рефінансуємо і вкладемо гроші. Чітке розуміння цього має і глава держави. А оскільки садівництво в цій структурі формує найбільшу додану вартість і дає найбільшу кількість робочих місць, то доцільним є запровадження програми з садівництва окремим рядком у державному бюджеті. Ми бачимо ефективність цієї програми з точки зору вкладення в гектар і робочих місць. І ми тут маємо повну консолідацію. Та зараз моє головне політичне завдання як політичної особи – забезпечити державну підтримку в обсязі 1% ВВП».