Як інновації «перевести в готівку»

Інновації є важливою складовою конкурентоспроможності країни: вони роблять її економіку ефективнішою, підвищують якість життя її громадян, а також піднімають престиж держави на міжнародній арені. Додати таких чеснот Україні вітчизняні чиновники планують із допомогою нового Податкового кодексу, в якому передбачили пільги для інноваційних проектів. А Державне агентство України з інвестицій та розвитку (Держінвестицій) оголосило конкурсний відбір інноваційних та інвестиційних проектів для їх державної підтримки за рахунок коштів Стабілізаційного фонду.

Утім, чи спроможна дати імпульс інноваційному руху державна фінансова підтримка з огляду на обмеженість ресурсів державного бюджету та їх неефективне використання?

Цю проблему днями обговорювали під час дебатів у Києві в Київському будинку вчителя, які Фонд «Ефективне управління» проводить разом із британською компанією Intelligence Squared.

На думку директора Фонду Наталії Ізосімової, в умовах нерозвинутого фінансового ринку інноваційний прорив без державної допомоги неможливий. Але якщо чиновники будуть самі визначати, які проекти відбирати для реалізації й, власне, реалізовувати їх, є ризик того, що значні кошти будуть витрачені даремно. «Можливо, державі необхідно лише забезпечити рівні й стимулюючі правила гри для бізнесу, і він сам зможе запустити інноваційні процеси в країні», — пропонує Ізосімова. А поки, зауважує вона, Україна, відповідно до рейтингу Світового економічного форуму, за показником «інновації» займає 63 місце зі 139 країн світу. Причому, тут ми випереджаємо такі країни, як Росія, Португалія, Угорщина, Польща й Латвія. Це, за словами директора Фонду «Ефективне управління», свідчить про великий інноваційний потенціал нашої країни.

Проте він досі не реалізований. Так, за даними Громадської ради технологічних парків України, які з 2005 року втратили всі економічні стимули для активної діяльності, за 18 років незалежності чисельність працівників інноваційної сфери в нашій країні скоротилася в 3,3 рази, за кордон виїхали 642 науковці, а частка інноваційно-активних промислових підприємств знизилася в п’ять разів...

ІНВЕСТИЦІЇ В ІННОВАЦІЇ — ЯК ДЕРЖАВНИЙ ОБОВ’ЯЗОК

Прихильники тези про виняткову роль держави в реалізації інноваційного потенціалу нації впевнені, що нині потрібні значні довгострокові інвестиції в наукові дослідження та розробки.

«Рушійною силою бізнесу є прибуток, а науки — чистий інтерес. Тільки на державному рівні можна погодити різні суспільні інтереси в єдину життєздатну систему та створити національні стратегічні переваги на довготривалу перспективу. Але державне фінансування — не синонім державного утримання. Згодом інновації повинні перетворитися на необхідність для кожного економічного суб’єкта, — підкреслив у своєму виступі на дебатах голова Державного комітету України з питань науки, інновацій та інформатизації, академік НАН України Володимир Семиноженко. — Для успіху України інновації — це ключова річ, це наш обов’язок... Як казав президент США Джон Кеннеді, США витрачають багато коштів на науку не тому, що багаті. А багаті, тому витрачають багато коштів на науку. Це має зрозуміти й Україна».

Такої ж думки дотримується генеральний директор «Майкрософт Україна» Дмитро Шимків. «Держава може і повинна інвестувати у розвиток інновацій, створивши сприятливі умови та нормативне середовище, а також ставши повноцінним учасником внутрішніх наукомістких ринків. Цього можна досягти, реалізуючи масштабні національні проекти у сфері технологій та інновацій, таким чином стимулюючи внутрішній ринок і створюючи робочі місця», — відзначив він.

За словами Шимківа, також необхідно забезпечити розвиток освіти та науки, а ще — створити механізми захисту інтелектуальної власності. «За наявності цих передумов, наша країна зможе реалізувати свій величезний інноваційний потенціал, підвищуючи конкурентоспроможність національної економіки», — сказав він.

Нині ж існуючі інноваційні проекти змушені самотужки боротися з безліччю перепон, констатує генеральний директор «Майкрософт Україна». «Прикладом цьому є розробники відомої української комп’ютерної гри Stalker, — говорить Шимків. — Рівень піратства цього продукту в країні — 70%. Хлопці просто не можуть самоокупитися! Тож хто має захистити такі нові старт-апи? Тільки держава!».

На боці державної підтримки й іноземний досвід, який свідчить про успішність різних видів державного фінансового стимулювання інновацій. Так, історія створення інноваційних центрів доводить, що значна їх частина сформувалася завдяки держпрограмам фінансової підтримки або держзамовленню. Найсвіжіший цьому приклад — російський науково-технологічний комплекс у Сколково, який зараз створюється. Це — найбільший проект із розвитку інновацій на пострадянському просторі.

«Там створені виняткові умови — лише 15% сукупного податку. Але найголовніше — це середовище, — розповідає про Сколково голова ради директорів групи компаній аерокосмічного сектору промисловості «Каскол» (Росія) Сергій Недорослєв. — Туди звідусюди з’їхалися цікаві люди, які постійно між собою спілкуються, дискутують. Вони обговорюють майбутні технології. Ось що дає відповідне середовище... А те, що можуть вкрасти, і в нас говорять. Але якщо кран десь протікає, це не означає, що необхідно перекрити воду всьому будинку».

ІННОВАЦІЇ — ЦЕ ЛИШЕ «СИРОВИНА» ДЛЯ БІЗНЕСУ...

Утім, аргументи проти «держави-няньки для інновацій» не менш вагомі... Так, інноваційні проекти, зважаючи на свою природу, мають високу частку невизначеності: оцінити ймовірність успіху на ранніх етапах украй складно. З боку держави вибір найбільш перспективних інноваційних проектів ускладнюється ще й відсутністю в бюрократичного апарату необхідних інвестиційних навичок, відповідних систем мотивації та контролю.

Тому для реалізації більшої частини українського інноваційного потенціалу державі досить лише усунути бар’єри для ведення бізнесу, упевнені противники державної опіки над інноваціями, — решту він зробить сам.

Окрім того, на думку почесного президента АТ «УПЕК», народного депутата Верховної Ради України IV скликання Анатолія Гіршфельда, Україна просто не зможе фінансувати інновації в достатньому обсязі, це під силу тільки найрозвиненішим країнам.

«Головна функція держави в інноваційному процесі — створити на законодавчому рівні важелі стимулювання, механізми підтримки та розвитку ринку інновацій. Тоді бізнес, зацікавлений у підвищенні своєї конкурентоспроможності, значно активніше вкладатиме в інновації, що запустить механізм розвитку бізнесу високотехнологічних продуктів», — пропонує свій варіант інноваційного розвитку Гіршфельд.

Бюджетних коштів шкода й генеральному директору ІТ-компанії «Елекс» (Львів) Олексієві Скрипнику. На його думку, буде набагато ефективніше, якщо держава вкладе ці гроші в освіту. Адже чиновники не здатні ефективно обирати проекти для інвестування в інновації, переконаний бізнесмен і науковець. За його словами, для успішного відбору проектів потрібні спеціальні менеджери. А їх в Україні страшний дефіцит...

Та головні ризики тут у тому, що наявність високої частки суб’єктивності в ухваленні рішень щодо того, який проект фінансувати, призводить до перекручування економічних стимулів: стає більш важливим продати проект державі, аніж створити затребуваний на ринку продукт, попереджають експерти. «Одного разу я спитав знайомого чиновника, який займався державним фінансуванням науки, чи вклав би він власні гроші в той проект, в який вкладає державні, — наводить приклад Скрипник. — Він подивився на мене й відповів: «Я що, ідіот?». Тобто він державні кошти вкладав туди, куди б ніколи не дав своїх!».

«Я знаю, як працює американська Силіконова долина, — продовжує Олексій Скрипник. — Але не розумію, як працюють інновації в Україні... Так само, як і наші американські колеги. Один з них любить повторювати: «Україна має так багато можливостей, як і урядового ідіотизму».

Рецепт від Скрипника наступний: прибрати корупцію з інноваційного процесу, навести лад у науці, потихеньку налагоджувати роботу технологічних парків й будувати лабораторії для досліджень. «Інакше нічого не вийде», — переконаний він.

Солідарний із колегою й голова наглядацької ради компанії «Октава Капітал», засновник компаній «Інком» і «Датагруп» Олександр Кардаков. Як відзначив він у своєму виступі, інвестуючи державні гроші в безпосередні інноваційні проекти, у результаті можна не отримати жодного позитивного результату. «Адже вважають, що інновації — це товар. А насправді це сировина, — пояснює відомий бізнесмен. — Самі по собі інноваційні ідеї державі ВВП не додадуть. Тільки реалізувавши їх через виробництво, через бізнес, можна створити товар, який уже буде коштувати грошей. Іншими словами: якщо немає бізнесу, інновації в готівку не переведеш! Якщо в Україні не буде успішного бізнесу, який періодично знищується, в тому числі й «перспективним Податковим кодексом», інновації нашій країні не потрібні абсолютно!».

Як показав підсумок дискусії, переконливими для аудиторії виявилися аргументи противників прямого державного фінансування інноваційних проектів. Однак прихильників цього процесу все одно більше. Результати голосування аудиторії до дебатів засвідчили, що тезу «Розвиток інновацій потребує державного фінансування» підтримали 76%, проти були 13%, не знали — 11%. Результати другого — за — 54%, проти — 37%, і не знали — 9%.