Як українські продукти інтегруються в Євросоюз

В австрійських супермаркетах зовсім скоро можуть з’явитися українські товари. Спільний проект посольства України у Австрії, компанії Deloitte-Ukraine та австрійської — Willard Group, який стартував ще у 2016 році учора мав особливе продовження у Києві. Українська сторона влаштувала для австрійських баєрів своєрідне роуд-шоу українськими гастрономією та бакалією, резульататом якого, як подіваються організатори, мають стати контракти на поставку українських продуктів на полиці автрійських магазинів.

«У 2016 та 2017 роках посольство у співпраці з Deloitte-Ukraine та Willard Group проводило у Відні презентації українських продуктів харчування для австрійських торговельних мереж. Одним словом, вели наших виробників в Європу. Завтра в Києві буде продовження: європейські мережі приходять в Україну. BILLA та інші компанії REWE Group відрядили своїх «байєрів» для ознайомлення з українською продукцією. Дякую Greg Fishman та українському Deloitte за запрошення. Буду завтра в Києві», — анонсував подію на своїй сторінці у соціальній мережі «Фейсбук» посол України в Австрії Олександр Щерба.

Пост дипломата викликав жваве обговорення користувачі. Один допис, на наш погляд, поцілив точно у суть події. «Зрозуміло, але хіба вони (BILLA) маючи свій український підрозділ не мають уявлення щодо української продукції та виробників? Вони ж торгують цією продукцією у своїх українських магазинах, що тоді заважає побачити теж саме на віденських полицях? Недостатня якість? Чи складність експортних процедур для нашого виробника?» — пише користувач Вячеслав Бербенець. 

MADE IN UKRAINE АСОЦІЮЄТЬСЯ У ЄВРОПЕЙЦІВ З ЯКІСТЮ

Австрія — країна Європейського Союзу, з яким в України з 1 січня 2016 року діє угода про Повну та Всеохоплюючу Зону вільної торгівлі. Відповідно, українські товари, на перший погляд, мали б вже лежати на полиця європейського мас-маркету. Але на практиці це далеко не так.  І причиною цьому не те, що українське печиво, м’ясо чи огірки не до смаку європейцям. Навпаки, як говорить в коментарі «Дню» експерт у сфері міжнародної торгівлі  Ігор ГУЖВА, українське асоціюється в тамтешнього споживача з якістю, органічною чистотою та справжнім смаком, коли «огірки пахнуть огірками, а не пластиком».

«Поляки вже давно заявили, що 50% їхнього ринку — це для українських томатів та огірків, — говорить Гужва. — Вони порахували і визначили, що самі можуть виростити лише половину з реальної потреби своїх споживачів. Решту 50% покриватимуть за рахунок імпорту. Зараз — це огірки та томати з Іспанії, Туреччини... Але поляки заявляють, що хочуть купувати український помідор та огірок, який має смак та аромат».

Питання не в огірках і помідорах, питання — в менеджерах, — каже Гужва. Світ знає, що українці вміють якісно виростити/приготувати/виробити. Але світ так само знає, що ми «не вміємо продавати». Для європейських ринків важлива можель ведення бізнесу, каже експерт. «Баєри чітко стежать за якістю та виробничим циклом продукту, але не менш чіткою вимогою для них є дотримання пунктів контракту. Щоб товар певного обсягу, певної якості і в точно зазначений час був доставлений на домовлене місце... А в нас якраз тут величезні проблеми. То на митниці застрягли, то довідку якусь затримали... А продукти харчування — це ж товари швидкого псування, багато фітосанітарних норм і до їх зберігання, і транспортування», — говорить Гужва.

БАРЄРИ Є. АЛЕ ПО ЦЕЙ БІК КОРДОНУ

Експорт українських товарів на європейські ринки має починатися з державної стратегії. І першим кроком у ній, за словами експертів, є аудит наших можливостей. Чи є в нас конкурентоспроможні товари?

Обсяги, логістика, найбільш вдалі колір та форма упаковки — це вже питання другого порядку. І відповіді на них дає виробник товару, який хоче заробляти.

Державі важоиво дати відповіді на інші питання, які створюють барєри для вітчизяного виробника в спробі виходу на європейські ринки. І таких, за висновками експертів, в Україні вдосталь.

Якісний товар може бути виготовлений лише з якісної сировини, на гарному обладнанні  і в гарній екосистемі, до якої належать кредити, стандарти, процедури, якість доріг. «Це вже все реальні бар’єри, які заважають нашим товарам потрапляти на стіл європейського споживача», — говорить Гужва.

Деякі наші товари давно завоювали полиці іноземних магазинів. Ще до ЗВТ з ЄС в Чехії, Німеччині,  Польщі можна було знайти кетчуп торгової марки «Чумак», горілку Nemiroff, олію «Олейна», а ще масло, сири, яйця, сухе молоко, мед, чорниці, м’ясо... І все це — успішні історії «непосидючих» виробників.

Але все ще Україна — новачок на великих ринках готової продукції. Якщо дивитися на наші експортні операції до останнього періоду, то вони все ще залишалися «в колі друзів», тобто в межах СНД. Коли відкрилася ЗВТ з ЄС, знялися митні бар’єри, виробники отримали доступ до інших ринків, які мають споживача з висококупівельною спроможністю. Але при цьому це — висококонкурентні ринки. Особливо — в секторі готової продукції та напівфабрикатів. І українцям, хоч як це дивно, конкурувати виходить дуже складно. Заробітні плати в ЄС, звичайно, вищі, але технології зазвичай більш ефективне, ніж в Україні, та й операційні кредити — не під 18% річних. Але вже ці питання самотужки виробникам не вирішити.