Як вирішити податкову дилему?

Презентований Мінфіном варіант податкової реформи вже спричинив досить бурхливі обговорення в суспільстві. На тлі незначного зниження ставок на кілька основних податків інших кардинальних проривних пунктів, що полегшують життя бізнесу, немає. Консервативний варіант, говорять про нього експерти. А в нинішній ситуації Україні потрібний більш радикальний підхід, який виведе економіку з «тіні» і дасть їй поштовх до розвитку.

Паралельно з подачі одеського губернатора активізувалося питання загальної ефективності роботи Державної фіскальної служби України (ДФСУ). Вже «полетіла голова» начальника митниці Костянтина Лікарчука. Бізнес нарікає на складність податкових правил. Як розв’язати ці й інші проблеми? Про це і багато чого іншого в інтерв’ю «Дню» розповів президент Асоціації платників податків України, колишній посол Грузії в Україні Грігол КАТАМАДЗЕ:

— Чи зменшує навантаження на фонд оплати праці мінфінівський варіант податкових змін (ставки ПДВ, НДФЛ, ЄСВ, податок на прибуток знижують до 20%), презентований на Нацраді реформ при Президенті?

— Ні, не зменшує. По-перше, все по 20% ніби звучить добре, а якщо скласти? 80%. Сьогодні навантаження — від 56% до 68%. Якби загальне навантаження на фонд оплати праці зменшили до 20%, то це справді дозволило б вивести бізнес з «тіні». Ще 2012 року відомий український економіст Валерій Геєць порахував, що в «конвертах» виплачується заробітних плат на 120 мільярдів гривень. Не думаю, що протягом останніх років цифра надто змінилася. Так от, 20% навантаження на фонд оплати праці від 120 мільярдів — це 24 мільярди гривень надходжень до бюджету щороку. Це реально.

«ПОСИЛЕННЯ ДЕТІНІЗАЦІЇ — ПЛЮС У 10 МІЛЬЯРДІВ ГРИВЕНЬ НА МІСЯЦЬ»

— По-друге, ми постійно чуємо про те, що уряд спрощує податкові правила. А реально за півтора роки кількість податків збільшилася: додався на нерухомість, пенсію (абсолютно абсурдний), транспортні засоби. А хто-небудь відзвітував, скільки вони принесли надходжень до бюджету? Ні, і відповідального немає. Так не можна. А дуже хотілося б послухати про економічну доцільність таких податків.

Задеклароване спрощення і збільшення надходжень до бюджету можна було б отримати іншим шляхом. За підрахунками експертів нашої асоціації, від додаткових заходів з детінізації на місяць можна отримувати близько 10 мільярдів гривень. Звідки ці гроші? ДФСУ не до кінця використовує джерело боротьби з оптимізацією податків — близько 2 мільярдів гривень, контрабанди — ще 2 мільярди, виведення грошей в офшори — знову плюс 2 мільярди, незаконний обіг підакцизних товарів — приблизно ті самі 2 мільярди гривень. Додайте сюди ще 24 мільярди від легалізації «конвертів».

По-третє, дуже погано, що розроблена концепція не обговорювалася з громадськістю. Хоча півтора місяці тому, коли заступник міністра фінансів Макєєва заявила, що її розроблятимуть, я на другий день написав лист Наталії Яресько з пропозицією створити на базі нашої асоціації, що об’єднує сім тисяч підприємств і понад три мільйони осіб, майданчик для підготовки таких змін. Але нас не захотіли слухати. Найбільшу профільну асоціацію. А нещодавно ми отримали відповідь, що вже пройшло обговорення. Коли, де і з ким — невідомо.

— Тобто Мінфін робить, на ваш погляд, неправильний акцент у податковій реформі?

— Реформа потрібна, щоб створити ефективну податкову систему, тобто спростити життя бізнесу і домогтися повної сплати податків до бюджету. Для цього потрібно зменшити кількість податків і знизити за ними ставки. 2008 року в умовах кризи Міністерство фінансів Великої Британії з 17,5% до 15% зменшило ставку ПДВ. Це стимулювало британську економіку. У Грузії з 21 податку залишили лише 6 і до мінімуму знизили ставки: ПДВ — 20%, на прибуток — 20%, ввізні мита — 0—10%, на продаж нерухомості — 1% (лише при першому продажі), акциз — 10—12%. Паралельно проводилися й інші реформи: спрощувалося адміністрування податків, мінялася судова система тощо. У перші місяці спостерігався спад надходжень до бюджету, поки система налагодилася. Але після цього за рахунок виходу бізнесу з «тіні» надходження збільшилися у п’ять разів. 90% грузинської економіки працювало в «тіні», і доходи бюджету становили 500 мільйонів доларів, а через чотири роки — 5 мільярдів доларів!

«БИТИ ФІСКАЛІВ ПО РУКАХ, ТІЛЬКИ-НО ВОНИ НАТЯКНУТЬ НА ХАБАРІ»

— У світі багато грошей. Щоб переконати інвестора прийти до України, необхідно тут створити «податковий рай». Зробіть єдину ставку на фонд оплати праці у розмірі 20% — і ви побачите економічний вибух. Важливо також бити фіскалів по руках, тільки-но вони натякнуть на хабарі.

Крім того, зверніть увагу на населення, яке є головним інвестором держави. Я далекий від думки критикувати владу за стан банківського сектору, але проведу одну паралель з Грузією. У серпні 2008 року, коли за 25 км від Тбілісі стояли російські танки, банки не закривалися! А в Україні «прибрали» половину банків. Може, і правильно зробили. Не заперечуватиму, не знаю всіх деталей. Проте результат очевидний — довіра населення до банківського сектору підірвана і досі не відновлена, значить, гроші залишилися лежати під подушкою.

Якщо ж в цілому дивитися на підготовку Мінфіном податкової реформи, то я маю ще одне запитання. Коли заступник міністра фінансів Макєєва за два тижні до презентації концепції оновлення податкового кодексу говорить, що, на думку Мінфіну, її не ухвалять, то для мене це принаймні дивно. Люди працювали, витрачалися державні гроші на експертів, Мінфін, ДФСУ, а на виході — не ухвалять. Значить, погано працювали. А якщо ухвалять інший варіант, розроблений парламентом і громадськими організаціями, то хто його повинен виконувати? Той Мінфін, який підготував погану концепцію?

Справді, Кабміну було непросто утримувати економіку весь цей час після Майдану, з порожньою казною, війною на сході. Але сьогодні не настільки критична ситуація, як була рік тому, і потрібно займатися реформами і спрощувати життя бізнесу. Поки що це ледь помітно. Навіщо далеко ходити? Візьмемо відшкодування ПДВ. Наразі загальна сума підтвердженої заборгованості з ПДВ — близько 24 мільярдів гривень. Це все гроші бізнесу, а держава їх «загарбала» і не повертає. Якщо цю проблему не вирішити оновленням Податкового кодексу і далі зберігати практику відшкодування в ручному режимі, то нічого хорошого в економіці не буде. Мотивація «не можемо всім повернути, тому що не вистачає грошей» не влаштовує.

— У заявлених сумах є «дутий» ПДВ, а прозорість розподілу забезпечує автоматичний режим відшкодування податку. Чи не так?

— Я ставив фіскалам запитання: чи є законодавча заборона рівномірного відшкодування ПДВ всім компаніям? Відповідь — «Ні». Але на практиці одна компанія чомусь отримує 150 мільйонів гривень, інша — 50 мільйонів гривень, третя — взагалі нічого. Все тому, що відшкодування ПДВ триває в ручному режимі, хоч і заявлено курс на автоматизацію цього процесу. Когось на цьому шляху викинули з надуманої причини або взагалі не включили до системи. Фіскали і так знають, у кого «дутий» ПДВ, так само і фіктивні компанії їм відомі. Просто це кругова порука, яку треба нарешті розірвати.

— У Мінфіні не проти підтримати ідею зведення кількох податків у один, але наразі для цього немає готових баз даних.

— За 1,5 року їх можна було створити. А так ми чекатимемо ще 1,5 року — і знову зіткнемося з тим, з чого починали. Коли до Грузії приїздили представники української прокуратури, вони дуже здивувалися, коли не могли зрозуміти, куди поділися паперові справи й усі підшивки. Ми пояснили, що все в електронному варіанті. Сьогодні немає нічого технічно неможливого. Тому треба робити, а не говорити. А якщо не можуть, то нехай поступляться дорогою тому, хто зможе.

— Кабмін нарікає, що від такого кроку його також стримує «дірка» в бюджеті у розмірі 70 мільярдів гривень, яка виникне при ухваленні вже заявленої консервативної моделі зниження ставок.

— Відповім вам по по-дилетантському. Сьогодні в КМУ існує ДФСУ, але водночас юридично не припинило свого існування Мінздох (Міністерство доходів і зборів)! Вже давно ухвалено постанову про ліквідацію дітища Клименка, а воно живе, величезна армія людей значиться в ньому і отримує зарплату. Чому? Тому що немає кому ініціювати зміну законодавства, що спрощує процедуру звільнення персоналу під час ліквідації підприємства. У Мінфіні лише 1,5 місяці як ліквідовано Державну податкову службу, а Мінздох ще «не здох». У ДФСУ працює 54 тисячі осіб, з яких 3 тисячі — керівний склад. Це все приклад джерел економії держресурсів.

ПРО СААКАШВІЛІ ТА ЙОГО МОЖЛИВЕ ПРЕМ’ЄРСТВО

— Тоді дозвольте дилетантське запитання. Ваша оцінка податкової реформи і загалом роботи ДФСУ нагадує вислови одеського губернатора Михайла Саакашвілі. Це випадковий збіг? Ви з ним спілкувалися на податкову тему?

— Я не бачив його вже кілька місяців. Востаннє — на презентації американського університету в Україні в червні. Відтоді — лише по телевізору. У Одесі навіть не був через щільний графік в асоціації. Нічого не перекликається. Саакашвілі говорить як голова Одеської ОДА про те, з чим стикається щодня. Я — про проблеми всіх платників, які до нас звертаються.

— У вас із Саакашвілі дружні взаємини?

— Знаю його з 1985 року. За цей період у Михайла в команді з’являлося і зникало багато людей. Але незалежно від того, де він знаходиться, наші взаємини будуть такими самими дружніми, як 1985-го, 1990-го, 2000-го, 2010-го і як сьогодні. За 10 років президентства Саакашвілі я жодного разу не опустився до фамільярності, хоча в Грузії навіть до царів заведено звертатися на «ти». Це був президент моєї країни, і я завжди з повагою до нього ставлюся.

— Ви вважаєте себе людиною його команди?

— Так. Хоча мене називали і людиною президента Едуарда Шеварднадзе, при якому я також працював. Я народився і виріс у Грузії. Я громадянин цієї країни донині... Тема Саакашвілі зараз активно порушується в медіапросторі України. До вашого приходу дивився телевізор, і там дві години обговорювали його можливе призначення.

— Як ви вважаєте, він все ж таки стане прем’єром?

— Користь для України від прем’єрства Саакашвілі буде величезна.

— Багатьом ваше призначення в асоціацію здалося дивним. Чому досвідчений дипломат погодився на Асоціацію платників податків?

— Після залишення посади посла абсолютно несподівано отримав пропозицію взяти участь у виборах на голову асоціації. Я дуже сумнівався, тому що не фахівець у податках. Це мене насторожувало. Але я завжди казав у своїх інтерв’ю і виступах, що люблю Україну. І відмовитися від посади означало б, що все сказане було просто словами дипломата.

— Якщо Саакашвілі все ж прийде на посаду прем’єра, ви до нього підете в команду?

— Сьогодні я громадянин Грузії. Відповідно, у мене є обмеження щодо участі в управлінні державою. Я не маю політичних амбіцій. Я працюватиму там, де зможу принести хоча б малу користь Україні. Зараз всіляко прагну захистити асоціацію від впливу політичних партій. Ви не уявляєте, як важко фінансово. Паралельно доводиться відхиляти різного роду «допомогу», щоб не потрапити під вплив того чи іншого олігарха.

— А вам пропонували? З першої десятки були?

— Так, були.

— Чи є в асоціації напрацювання, як подолати податкову «тінь»?

— Це комплекс заходів. Не можна з нею боротися лише зниженням ставок. Без реформування судової системи і прокуратури нічого не вийде. Так було у нас.

«ОЛІГАРХІЗАЦІЯ — РЕЗУЛЬТАТ ЩЕ СИЛЬНОГО «СОВКОВОГО» ВПЛИВУ»

— Олігархізація економіки — велика проблема. Олігархи — це великий бізнес, і він нікуди не зникне. Чому зараз вони витрачають багато грошей на створення різних політичних партій? Щоб захистити свій бізнес через владу. Зруйнувати цю практику допоможуть лише чіткі та прозорі правила для всіх.

— Чому два Майдани не зламали цю ситуацію докорінно, а лише похитнули?

— Є дві причини. Перша — ще дуже сильний «совковий» вплив. Друга — олігархізація за ці роки настільки сильно зміцнилася, що сили революції не вистачило. Але в Україні вже дозріла критична маса для проведення необхідних реформ. Цього не було раніше. Перші результати реформ 2004-2005 років у Грузії отримали за 3-4 роки. В Україні можна зробити це швидше, якщо не зволікати. Я казав раніше і, як показує практика, мав рацію: важкий 2014 рік, менш складний — 2015-й, 2016-й — переломний, а з 2017-го розпочнеться економічний прогрес.