Як забезпечити завтра?

Підприємці відтепер добровільно взяли на себе додатковий тягар. Щоправда, не всі, а лише ті, хто приєднався до Глобального договору ООН. Сам цей договір, за словами спеціаліста цього проекту Бьорді Найтлі, це корпоративна та соціальна ініціатива, яка базується на принципах дотримання прав людини, поліпшення умов праці та навколишнього середовища, а також антикорупції. «Це платформа для зацікавлених осіб», — зазначила Найтлі. Кожен член Глобального договору добровільно надаватиме щорічний звіт, який буде частиною загального звіту. Але в нас, як відомо, з усього добровільного добре вміють робити ще й примусове. Хоча в цьому випадку це, мабуть, позитивно. Адже йдеться про соціум, яким хтось повинен опікуватись, поки не навчилася це робити влада.

Тож експертна рада громадського руху «Форум соціально відповідального бізнесу України» презентувала днями в Києві принциповий для розвитку корпоративної відповідальності в Україні проект документа «Соціальна відповідальність: принципи та рекомендації щодо звітності». Жовтня цього року, після всеукраїнського обговорення, документ стане основою для системної роботи на основі міжнародних принципів, розроблених ООН та іншими міжнародними організаціями з урахуванням специфіки України.

Що дає українському бізнесові прийняття методики соціальної звітності на основі міжнародних принципів Глобального договору ООН? Це, насамперед, зростання прибутків завдяки підвищенню ефективності управління, доступ до нових інвестиційних фондів, ведення ефективного менеджменту, оперативне вирішення поточних проблем, діалог з інвесторами, доступ до нових ринків збуту тощо.

Керівник служби з питань корпоративних зв'язків компанії «Київстар» Жанна Ревнова розповіла, що питання соціальної відповідальності розглядається менеджментом одного з найбільших українських операторів стільникового зв'язку з такою ж серйозністю, як і ведення бізнесу. «Дуже важливо для бізнесу мати певні професійно розроблені стандарти, в рамках яких можна відстежити результати соціальної активності компанії», — зазначила Ж. Ревнова. Тільки таким чином можна налагодити конструктивний діалог із суспільством та державою, й, у результаті, мати успішний бізнес у майбутньому. «Адже це забезпечує наше «завтра», — зазначила вона. — Соціальну відповідальність потрібно імплементувати в бізнес-стратегію компанії». Утім, Ж. Ревнова підкреслила, що соціальна відповідальність — це, перш за все, гарантія якості виробленої продукції чи наданої послуги, а не похід уряди-годи на свята в дитячий будинок. «Соціальна відповідальність не повинна базуватись на емоційних рішеннях — потрібне чітке планування, орієнтація на потреби споживачів», — наголосила Ж. Ревнова.

Нині до ініціативи стати соціально відповідальними пристали 127 українських компаній та зарубіжних організацій. Голова тимчасової координаційної ради громадського руху «Форум соціально відповідального бізнесу в Україні», президент Українського національного комітету Міжнародної торгової палати Володимир Щелкунов вважає, що ідея створення єдиної системи соціальної звітності допоможе безпосередньо компанії зорієнтуватись у просторі, а суспільству — зрозуміти, яка компанія чим «дихає». «В Україні неможливо жити в замкненому циклі, — каже він. — Ми живемо серед людей, які на нас і з нами працюють».

Елітним клубом соціально відповідальних бізнесів називають своє дітище його «батьки». Доступ до цього елітного клубу автоматично отримає й влада. Адже тут роздаватимуть репутаційний капітал. Якщо ти зробив щось для того, щоб споживач тебе поважав, — ти серед нас. А якщо ні, то ти пасеш задніх. Таким був лейтмотив презентації.

Звісно, ініціатива дуже позитивна та цікава. Можливо, соціальна звітність якось дисциплінуватиме наших виробників. Однак, здається, що із соціальною відповідальністю дещо забігають наперед, ділячи шкуру невбитого ведмедя. Спочатку слід було б навести лад у звичайній звітності, яка в одного — «темна», в другого — «сіра» чи «біла».

Тим паче, в документі, що пропонується як зразок упровадження соціальної звітності, забули нормалізувати одну річ, про яку під час презентації нагадав мер Запоріжжя Євген Карташов: «Ми сьогодні розглядаємо відповідальність бізнесу перед споживачами, постачальниками, найманими робітниками, але немає найголовнішого — відповідальності бізнесу за формування влади в Україні. Як ви гадаєте, — запитав він, — чому сьогодні не обрано голову парламенту?» І відповів: «А тому, що бізнес має ще один важіль впливу — управління державою». Дійсно, бізнес пішов у владу. І вже давно. А з іншого боку, й влада пішла в бізнес. Нині не йде боротьба між партіями. Змагаються бізнеси. У Запоріжжі, за словами Є. Карташова, 88 депутатів, а з них 23 — «чисті» бізнесмени. «Влада й бізнес сумісні, й це треба визнавати», — зазначив мер і наголосив, що той, хто приходить до влади з бізнесу, повинен мати більший ступінь відповідальності перед суспільством. Але як його виміряти? Однак Є. Карташов, як й інші присутні мери, підтримав цей експеримент і пообіцяв сприяти його впровадженню.