Як знищити економіку

Багато що в макроекономіці вельми складне і вимагає дуже серйозної підготовки. Проте суть впливу податків на валовий продукт (ВВП) може зрозуміти будь-яка розумна людина. Доводи, що наводяться нижче, хрестоматійні. Важко собі уявити, як можна з ними не погодитися. Моя пропозиція: якщо Ви дійсно спростуєте якісь із доводів, що наводяться, я особисто оплачу підготовку документів для присудження Вам Нобелівської премії. Спростування таких базових принципів економіки того варті. А поки що я поясню речі так, щоб вони були зрозумілі пересічному платникові податків. Він має право знати, що над ним знущаються не заради потреб бюджету, а просто через непоінформованість.

Запитання перше. Як залежить прибуток бюджету від ставки податку?

Коли ставка податку 0, прибуток бюджету очевидно дорівнює нулю. Коли ставка 100%, вся вартість продукції відбирається державою, ніхто не працює, ВВП дорівнює 0. Податок сплачувати через відсутність виробництва ні з чого, і до бюджету грошей не надходить. Коли ставки податку 0 і 100%, прибуток бюджету дорівнює нулю. Між ними будь-якій ставці податку відповідає певна сума прибутку бюджету.

Припустімо, ми хочемо одержати до бюджету певну суму. А цій сумі відповідають дві ставки податку, менша і велика. Це, на мій погляд, найголовніший висновок теорії податків: будь-який можливий обсяг бюджетних надходжень може бути досягнуто і за умови однієї, меншої, і за умови іншої, більшої, ставки податку. Причому після певної ставки податку її подальше зростання спричинить не зростання, а зниження надходжень до бюджету.

Запитання друге. Яка ставка податку в Україні?

Офіційні особи звичайно називають щось дуже помірне: 38%. Порахуймо орієнтовно самі. ПДВ — 17%, податок на прибуток — 9% (прибуток 30%), 5% — акциз і збори, 20% — місцеві податки (вони за сумою трохи більші за ПДВ), 1% — пенсійний збір (зарплата 39%), 6% — прибутковий податок. Разом податки становлять 61% од ВВП.

У реальності справи ще гірші. Взаємна заборгованість підприємств постійно зростає. Це означає, що оплачується тільки частина продукції, яка відвантажується. Податки ж доводиться платити з усієї суми і в першу чергу. Тобто підприємства податки сплачують повністю, а оплату одержують лише частково. Тому відсоток податків не від нарахованого, а від оплаченого ВВП іще вищий.

Однак і це ще не все. Держава розвинула звичку купувати товари (для Міноборони, наприклад) і послуги (робота вчителів, лікарів), не утруднюючи себе їх оплатою. Підприємства виробляють товар, передають його державі, але оплату не одержують. Це називається непрямими методами оподаткування. Сюди ж відноситься і дефіцит бюджету: витрати держави, які доведеться повертати громадянам.

1998 р. податки становили близько 40 млрд. грн., непрямі методи оподаткування — ще 12 млрд. грн. Разом — 5 млрд. грн. перейшло до держави. Із 106 млрд. грн., нарахованих ВВП, оплачена частина становила близько 70 млрд. грн. Держава одержала 52 млрд. із 70 млрд. грн. Приголомшуюча ставка податку в 74% цілком узгоджується з нашим розрахунковим значенням у 61%, з урахуванням поправок, викликаних платіжною кризою. Не маючи можливості навести тут усі розрахунки, скажемо головне: коли ставка податку 40%, прибуток бюджету приблизно дорівнює прибутку, який одержується за умови, що ставка 74%. Знизивши всі податки майже вдвічі, ми одержимо таку ж суму надходжень до бюджету, що й нині.

Запитання третє. Як залежить ВВП від ставки податку? Оподаткування вилучає ті ресурси, які підприємці використали б на інвестиції. Обсяг інвестицій в економіці визначає ВВП. Оподаткування зменшує обсяг інвестицій і знижує ВВП. Чим вища ставка податку, тим нижчий ВВП. Зниження податку із 74% до 40% збільшує ВВП на 87%.

Отже, цікава особливість: знизивши податки вдвічі, ми будемо одержувати колишні бюджетні надходження і збільшимо ВВП на 87%. Звичайно, на стан економіки впливає безліч чинників, що не прогнозуються, і цифри мають орієнтовний характер. Однак чинники впливають у різних напрямах, і відхилення в той або інший бік помірне.

Запитання четверте. Яким повинен бути податок? Ураховуючи розробку податкових кодексів, я вирішив включити і це запитання. Не знаю, чи розуміють це ті, хто намагається скласти кодекси, але для ВВП абсолютно байдуже, якої форми набере податок: ПДВ, податку на прибуток, прибуткового податку тощо. Важлива тільки сума податку. Однак податки змінюють структуру цін в економіці. Підприємці хочуть одержувати певний відсоток чистого прибутку на інвестований капітал. Тому ціни автоматично встановлюються так, щоб після сплати податків залишався необхідний прибуток. Ті чи інші податки по-різному змінюють ціни на ті чи інші продукти. Відповідно змінюється структура експорту та імпорту, і знижується ефективність національної економіки.

Ми не можемо обговорювати тут дуже складну проблему, чому небажаний податок на прибуток, який найменшою мірою деформує ціни. Відмітимо лише декілька причин. Податок на прибуток складний у нарахуванні і контролі, вилучає інвестиційні ресурси підприємців, примушує збільшувати зарплату.

Податок з обороту може бути лише короткочасним заходом. Він різко спотворює структуру цін, робить дорожчими високотехнологічні виробництва. Податок з обороту формує залежність економіки від імпорту складних товарів. Хоч я сам пропон ував цей податок декілька років тому, мета була скоріше адміністративною: ліквідувати податкову адміністрацію, максимально спростити діяльність підприємців. Ефект від збільшення підприємницької активності міг би перевершити втрати від погіршення зовнішньоторговельного балансу. У будь-якому випадку, цей податок пропонувався як тимчасовий захід.

Тепер я бачу ідеальним єдиний податок на зарплату. Уточню те, що зрозуміло фахівцям: чиста зарплата мало зменшиться. Податок на зарплату вилучає максимум коштів зі споживання і мінімум — з інвестиційних ресурсів, забезпечуючи різке зростання ВВП. Податок сплачується не в момент виплати зарплати, а під час здійснення купівлі (оплата готівкою або з рахунків фізичних осіб), стимулюючи заощадження населення. Цей чинник є основою інвестування. Податок дуже просто нараховувати, майже автоматично. Податок на зарплату легко контролювати: ми зможемо все-таки ліквідувати податкову адміністрацію, за винятком дуже невеликих підрозділів. Єдиний податок майже до нуля зменшить непродуктивні витрати підприємців на ведення податкового обліку.

На початку статті я обіцяв розповісти, як найскоріше знищити економіку. Усе просто: йти тим же шляхом, що й досі. І ми там будемо.