Єврокомісія має намір зробити Україні... пропозицію

Минулої неділі Президент України Петро Порошенко запевнив: «Ми дуже активно ведемо переговори щодо газу, і я хотів би підтвердити, що газ може постачатися не лише з Росії, й може бути знайдено варіант, як заповнити наші підземні сховища». За словами Президента, до настання зимового періоду ще є час для ухвалення рішень. «Я можу запевнити в тому, що якщо в Україні буде мир, без газу вона не залишиться. Якщо ж ситуація погіршиться, газ не буде найважливішим питанням».

Наразі енергетики за наказом Міненерговугілля вже працюють над графіками віялових відключень електроенергії. Зокрема, в Івано-Франківській області відключення, у разі потреби, здійснюватимуться вранці з 9 до 11 години й увечері з 20 до 22. Якщо область перевищить споживання електроенергії, в дію буде введено графіки аварійних відключень, говориться у повідомленні прес-служби «Прикарпаттяобленерго». Тому енергетики просять мінімально використовувати електроприлади в періоди пікового навантаження і пояснюють, що близько 50% електроенергії в Україні виробляють ТЕС, які працюють на газу або вугіллі. Проте дефіцит газових постачань і зупинка 80% шахт створили дефіцит енергоносіїв, зазначають в обленерго.

•  Відповідна робота триває по всій країні. В останню декаду серпня віце-прем’єр-міністр, міністр регіонального розвитку, будівництва і ЖКГ Володимир Гройсман повідомив на брифінгу у Вінниці, що найближчим часом, «можливо, через тиждень» в Україні буде переглянуто норми споживання газу. За словами Гройсмана, ці норми «з цього сектора вилучать корупційний чинник, і ми про нього скажемо, а це сотні мільйонів, які відмивалися на газових операціях. Ми виявили це й зупинили, щоб цього не відбувалося». Віце-прем’єр також запевнив, що «всі джерела, зокрема власного видобутку, використовуються на 100%, і ми й надалі реформуватимемо цей сектор — робитимемо його більш публічним, прозорим, і для нас це є важливим».

Погодьтеся, дещо дивна заява. Знайдено сотні мільйонів, і тут би міністрові сказати, куди підуть ці гроші. Ясна річ, зараз не той час, щоб знижувати тарифи. То можна було б пообіцяти допомогу фронту або, скажімо, пораненим бійцям. Можна було б направити ці гроші на розрахунки за боргами за той самий газ, якого Україна, за словами Гройсмана, кілька місяців «ані краплі... не отримує і повинна розпочати економію».

«Ми сьогодні повинні розпочати економію газу і готуватися до найгіршого сценарію, — продовжував він. — Треба людям говорити правду. Сьогодні облгази отримали дані щодо 30% економії газу, і з ними працюють. Нам треба зробити все для того, щоб цей виклик сприйняла як особистий кожна людина — менше витрачати газу, менше спалювати в конфорках, заміщати побутові прилади, які працюють на газу, іншими видами палива». «Це все те, що дозволить нам пройти цей важкий період, і ми пройдемо його», — запевняє віце-прем’єр.

•  Тим часом прем’єр-міністр України Арсеній Яценюк нещодавно заявив, що Україні необхідно купити у Росії п’ять мільярдів кубометрів газу. І ця заява, напевно, не лише дуже добре прорахована, але й вистраждана. Мабуть, це питання обговорюватиметься на тристоронній зустрічі на рівні міністрів енергетики з питання постачань газу до України і Євросоюзу, яку планується провести 6 вересня (дата ще уточнюється). Не виключено, що й наведена вище заява Президента також адресована нашим візаві на цих переговорах: мовляв, ви не єдині продавці газу.

На жаль, ця заява є справедливою лише частково. Так, інші продавці у Європі, звісно, є. Питання в тому, чи є у них така кількість газу? Яценюк, перш ніж заявляти, напевно, глибоко розібрався з цим питанням. Чи вдасться реалізувати заплановану прем’єром закупівлю? «Українська сторона розчарована відсутністю конструктивного підходу російської сторони в переговорах щодо врегулювання питання постачань газу до України», — передає прес-служба Міненерговугілля слова свого шефа. «Ми знову чуємо ціну в 385 доларів за рахунок застосування т.з. знижки в 100 доларів від ціни 485 доларів завдяки скасування мита. Тобто, на думку російської сторони, ціна в 485 доларів є справедливою і ринковою. Ми вважаємо, що ця ціна дискримінаційна», — підкреслюють у Міненерговугілля.

Україна хотіла б купувати газ узимку по $385 за тисячу кубометрів, а влітку — по $320. Щоправда, перший заступник голови МЕРТ Анатолій Максюта, мабуть, знає щось інше. «У нас є певні цінові орієнтири, принаймні, ми орієнтуємось на ціни, нижчі 400 доларів. Конкретних показників я не хотів би сьогодні називати», — сказав він.

•  Нагадаємо, того самого дня у Москві глава «Газпрому» Олексій Міллер заявив журналістам, що для відновлення постачань газу Україна повинна спочатку погасити борг розміром $1,45 мільярда за 2013 рік, а потім домовитися про розстрочку платежів за 2014 рік. Російська сторона, за словами міністра енергетики РФ Олександра Новака, пропонує, не чекаючи рішення арбітражу, встановити ціну постачань газу до України у розмірі $385—386 за тисячу кубометрів. Він також нагадав, що найближчим часом МВФ повинен перерахувати Україні ще один транш, який, як чекає російська сторона, може бути використано для погашення боргів. Міністр додав, що російська сторона готова ретроактивно перерахувати газовий борг України за квітень-червень нинішнього року.

Схоже, що Єврокомісія, яка активно підтримує Україну у всіх інших питаннях, у газовому секторі має свою власну думку, хоча могла б бути більш послідовною. Найближчим часом ЄК має зробити пропозицію Україні щодо графіка погашення боргів за газ. Про це повідомив заступник голови Єврокомісії і єврокомісар з енергетики Гюнтер Еттінгер, виступаючи у Москві перед журналістами. Він також упевнений, що «російські партнери повинні підтвердити, що надійність газопостачання буде забезпечено. Україна повинна забезпечити транзит».

•  «Особливу» газову позицію легко пояснити. Про неї, до речі, говорить і те, що Німеччина, незважаючи на санкції, дозволила російському олігарху купити «дочку» RWE — основного гравця в постачаннях до України газу за реверсом. Голова фракції Зелених у Бундестазі Катрін Герінг-Екгард заявила, що енергетична політика є тотожною політиці безпеки. Тому, на її думку, продаж RWE Dea «наближеним до Кремля олігархам» надає російському президентові Володимиру Путіну «більше можливостей тиснути на Німеччину і Європу у питанні постачань газу і нафти».

•  Але ще більше світла на газову позицію Євросоюзу проливає прес-реліз агентства Fitch Ratings. У ньому наголошується, що Європа навряд чи зможе скоротити свою залежність від російського природного газу як мінімум упродовж наступного десятиліття, а потенційно і значно довше. Спроби покращити енергетичну безпеку за рахунок скорочення залежності Європи від Росії вимагатимуть або значного скорочення загального попиту на газ, або серйозного збільшення постачань з альтернативних джерел, проте обидва варіанти видаються аналітикам Fitch малоймовірними. «Ми вважаємо, що відновлення європейської економіки приведе до збільшення споживання енергоносіїв у майбутні роки, — говориться у повідомленні агентства, — що слугуватиме противагою впливу заходів з енергоефективності, тоді як екологічні міркування обмежуватимуть будь-який подальший перехід до генерування електроенергії з використанням інших вуглеводнів або атомної енергії».

КОМЕНТАР

Олександр НАРБУТ, президент Київського інституту енергетичних досліджень:

— Чи може Україна розраховувати на допомогу Євросоюзу у розв’язанні своїх газових проблем? Моя відповідь на це запитання така: і так, і ні. В будь-якому разі ми повинні враховувати, наскільки збігаються в цих питаннях наші інтереси й інтереси Євросоюзу. Якщо дивитися в цілому по ЄС, то  картина дуже схожа на нашу. Європа також потребує імпорту російського газу, без якого не може забезпечити первинний газовий баланс і газовий мікс — набір первинних енергоносіїв, на базі якого складається енергетичний баланс, — виробляються вторинні складові: електроенергія, нафтопродукти. І виходить, що Європа не може скласти цей мікс без російського газу і забезпечити сьогоднішні потреби. Тому такий інтерес, як збалансований рівень поставок природного газу (з точки зору обсягів і ціни), дуже актуальний як для України, так і для Євросоюзу.

Але є одна принципова відмінність: Європа не однорідна. В одних її країнах забезпечені всі резервні можливості. Це, я б сказав, західна периферія  континенту, де опорними є поставки газу не з Росії. І є найближча до нас центральна частина, для якої російські поставки формують до 100% імпорту природного газу. Природно, інтереси цих країн дуже різняться. Особливе місце займають найбільші країни — Німеччина, Франція і Великобританія. Остання взагалі практично не залежить від російського газу. У Франції російський його імпорт складає 30%. А ось Німеччина, всупереч планам, ще не знизила його частку  до цієї величини, але має Північний потік і газопровід Ямал — Європа, який йде через Білорусію і Польщу, що дає можливість її споживачам розраховувати на стабільність поставок за будь-яких умов.

Все це Україна має враховувати і знаходити відповідно диференційований формат багатосторонньої співпраці. Якщо говорити про наших найближчих сусідів (Словаччину, Польщу, Угорщину), то зрозуміло, що вони не можуть сьогодні відмовитися від російського газу, хоча в кожній із них все-таки є якісь свої можливості. Отже, Україні потрібно повною мірою грати разом з Євросоюзом, тобто працювати над збалансуванням поставок з Росії, але при цьому не забувати і про можливість коаліційних дій з тими країнами, інтереси яких в цьому питанні найбільшим чином збігаються з нашими.

Але найголовніше — Україні потрібен свій власний стратегічний план. На жаль, його до сьогодні немає. На рівні Міненерговугілля і на рівні уряду мають бути поставлені, а потім і вирішені завдання корекції енергетичного міксу в напрямі зменшення частки в ньому природного газу, а отже і його імпорту з тим, щоб стати менш залежними від російських поставок завдяки активнішому пошуку альтернативних джерел і маршрутів поставок газу. Це, перш за все, європейський напрям.

Не можна забувати і про існування каспійських ресурсів газу, які за активної спільної роботи з Євросоюзом, Туреччиною та Азербайджаном можуть бути використані в маршрутах через Туреччину.  Тут в України є певні можливості, у тому числі й щодо поставок скрапленого природного газу в акваторії Чорного моря. (Правда, особисто я віддав би перевагу поставкам газу через потужності європейських LNG-терміналів, як тих, що будуються, так і тих, які вже найближчим часом почнуть діяти.  Це польський термінал в Свіноустьє, а також литовський, який після будівництва перемички замикатиме європейський контур газопроводів Північ — Південь в Центральній Європі, що  дозволить і нам отримувати газ.)

Одночасно важливо підсилювати тиск на Росію, використовуючи всі енергетичні точки впливу, які є в нашій країні. Це і умови поставок енергоносіїв на окуповану частину української території, в першу чергу, Крим. Це і розгляд широкого комплексу питань, пов’язаних з функціонуванням активів, що належать російським компаніям, які працюють в Україні. Я, наприклад, чув про претензії, що висуваються Україні «Роснефтью», але не знайомий з будь-якими зустрічними претензіями  з нашого боку. А їх може бути багато — і в питаннях приватизації того ж Лисичанського НПЗ, де було взято чимало зобов’язань, рівень виконання яких нам слід було б уважно вивчити. Треба було б поглянути, наскільки взагалі відповідає інтересам України робота цього переробного комплексу, так само як і поцікавитися завантаженням Одеського НПЗ. Я вважаю, що в Україні давно не проводилися стратегічні дослідження, спрямовані на розвиток нафтопереробного комплексу і створення конкурентного ринкового поля, в якому інтереси споживачів були б на першому місці.