Європа стане ближчою

Україна продовжує політику інтеграції в Європу. І нехай в члени Євросоюзу її в найближчому майбутньому не приймуть, зате пророкують можливість близького об’єднання з європейською енергомережею, так званою UCTE. Як пояснив журналістам радник з енергетичних питань Генерального директорату ЄК із зовнішніх зв’язків Фаузі Бенсарса, на сьогодні Єврокомісія «розглядає цілий ряд проектів в енергетичному секторі України і обговорює питання майбутнього приєднання України до UCTE». Як бачимо, питання не можливого, а майбутнього приєднання. Україна справді має непогані перспективи. За словами представника Єврокомісії, перший крок України на шляху до приєднання до европейської енергомережі — постачання української електроенергії Молдові. Крім того, серед пострадянських країн Україна має ще одну вагому перевагу: на її території немає жодного реактора швидкої генерації енергії, які свого часу використовували на Чорнобильскій АЕС. Це важливо, адже для того, щоб здійснювати експорт електроенергії в країни Евросоюзу, треба вирішити ряд питань стосовно ядерної енергетики, і питання реаторів швидкої генерації електроенергії займає там не останнє місце. Доки в країні працює хоч один такий реактор, вона не може приєднатися до європейської електроенергетичної марежі. Як зазначив пан Бенсарса, на сьогодні в Росії таких реакторів аж одинадцять, є один і у Вірменії. «Україна має дуже гарні перспективи щодо приєднання до UCTE і продажу своєї електроенергії країнам Євросоюзу. На сьогодні ми спільно працюємо, щоб визначити важливі проекти в енергетичній сфері. І ці проекти можуть розглядатися в межах співробітництва Євросоюзом, ЄБРР і Европейським інвестиційним банком», — зазначив Фаузі Бенсарса. Крім того, він додав, що Єврокомісія на данний момент співпрацює з державним агентством з питань енергозбереження щодо власне енергозбереження і використання біомаси. Також спільно визначають ряд заходів як регуляторного, так і інвестиційного характеру, які допоможуть Українi скоротити споживання енергії хоча б на 30%.

В той же час Єврокомісія рекомендує Україні створити 90-денний запас нафти, так званий стратегічний або мінімальний. Завдяки цьому запасу кiлька європейських країн контролють і корегують ціни на своїх внутрішніх ринках. Для України це була б непогана альтернатива. «Ми обговорюємо програму створення запасу нафти, який буде достатнім для забезпечення 90-денного попиту, що відповідає вимогам Євросоюзу», — наголосив представник ЄК. Він розказав, що це питання обговорювалося на зустрічі з представниками всіх відповідних відомств країни. За словами Фаузі Бенсарси, окрім запасу нафти треба створити і спеціальне незалежне державне агентство для управління цим запасом. Планується, що воно буде створене під крилом Міністерства палива і енергетики України. Оскiльки Україна не мала досвіду в управлінні запасом нафти (як і самого запасу), то Єврокомісія допомогла країні визначитися з найкращою моделлю управління. Як підкреслив Бенсарса, в Євросоюзі існують кілька таких моделей, тому Єврокомісія півроку вивчала їх і визначила найбільш прийнятну саме для України. «Як висновок: для України найкраща модель — це створення державного агентства з управління запасу», — підсумував пан Бенсарса. Як пояснив кореспонденту «Дня» пан Бенсарса, рішення щодо створення «цієї легкої державної структури, яка візьме на себе всі питання щодо управління запасом нафти», буде прийняте до кінця поточного року. Він додав, що державне агентсво може бути створене вже в найближчі два роки. Він підкреслив, що впровадження відповідних директив Євросоюзу протягом 10 років не «влетить у копійку» Україні. Більше того, все це можна буде зробити «без залучення значних інвестицій і без введення нових податків для споживачів».

Що стосується ціноутворень на газ і нафту, то, за словами представника ЄС, це питання є комерційним і знаходиться в компетенції комерційних компаній, Єврокомісія — не компанія і тому не займається такими питаннями. «Міжнародні ціни на газ напряму пов’язані з міжнародними цінами на нафту, — говорить пан Бенсарса, — це питання не тільки політики, але й ринку». Він відзначив, що в межах пострадянських країн за останні десять років панували не ринкові ціни. «Це була внутрішня радянська угода, іноді бартери. І ця стара система не була пов’язана із загальносвітовою тенденцією», — пояснює пан Фаузі Бенсарса. За його словами, тільки протягом останніх двох років ці системи «розгорнулися» в бiк міжнародної системи — фінансової. Тобто, система «газ за газ» відходить у минуле, натомість система «євро за євро» — гроші і за транзит, і за нафту — набуває популярності. Однією з сучасних енергетичних проблем України є певна «зацикленість» на газі і цінах за нього. Це надлишкове фіксування уваги лише на газі веде до певних наслідків в інших секторах, каже пан Бенсарса, «коли ціни на газ піднімаютсья до такого (високого. — Авт. ) рівня, то вугілля стає конкурентним». Це призводить до того, що люди намагаються видобути якнайбільше вугілля, що може призвести до трагічних наслідків на шахтах. «Разом з Україною ми хочемо мати повномасштабну політику в енергетичній галузі. І ця політика повинна бути достатньо гнучкою, щоб мати різні енергетичні продутки — ядерну енергію, вугілля тощо, і в разі необхідності переходити на будь-який з цих продуктів, зберігаючи безпеку поставок енергоносіїв в країни», — поділився своїм баченням представник ЄС.

Можливо, так воно і буде вже найближчим часом. На сьогодні ж від «Європи енергетичної» Україну відрізняє ряд факторів: ми і досі маємо страшні катастрофи на шахтах, періодичні «бензинові кризи», ціни на газ, що стрибають. І ще один маленький пункт, який відрізняє Україну від Європи, — в Європі за тисячу кубометрів газу платять близько 250 долларів...