Ювілей!

5 років тому Україна припинила імпорт природного газу з Росії й, попри регулярні прогнози кремлівської пропаганди, ще жодної зими не змерзла.

Натомість наша держава успішно налагодила реверсні поставки палива з Європи.

На думку голови правління НАК «Нафтогаз України» Андрія Коболєва, саме диверсифікація постачання газу та можливість відмовитися від придбання газу в Росії стали базою для подальших успіхів.

«Стокгольмський арбітраж неможливо було виграти без диверсифікації та незалежності від «Газпрому», — зауважив він на брифінгу.

Крім того, за ці 5 років Україна провела низку важливих енергетичних реформ, серед яких — анбандлінг «Нафтогазу» — відокремлення ГТС в управління незалежному оператору, а також запуск конкурентного ринку газу для населення. А нині галузь прагне остаточно позбутися залежності від імпорту газу.

У середньостроковій перспективі зробити це нелегко, проте цілком можливо. Успішні розвідка та розробка нових вітчизняних родовищ цілком здатні забезпечити всі потреби країни. І, попри світову економічну кризу, Україна поступово рухається в цьому напрямку.

ПО ГАЗ — У МОРЕ

Минулого тижня уряд доручив «Нафтогазу» провести геологічне вивчення української частини Чорноморського шельфу та надав компанії право на отримання спеціальних дозволів на освоєння нафтогазових ділянок на морі.

«Це фактично дозвіл для того, щоб державні органи надали подальші документи для «Нафтогазу» для роботи на шельфі в форматі вивчення. Перший крок, який ми плануємо — вивчення. Він залежатиме й від фактору російського морського флоту, який присутній у Чорному морі й активно заважав нам робити будь-які дії. Слід врахувати цей аспект ризику і знайти шлях, яким чином його мінімізувати», — пояснив Андрій Коболєв.

Після вирішення офіційних процедур «Нафтогаз» готовий у найкоротші терміни розпочинати сейсмічні дослідження на морі. В компанії підрахували: вже в перший рік робіт на шельфі інвестиції можуть сягнути 40 млн доларів.

Якщо все пройде вдало й наявність значних покладів на шельфі підтвердиться, тоді Україна зможе розраховувати й на залучення міжнародних інвесторів.

«Рішення уряду про передачу цього права саме «Нафтогазу» я вважаю на даному етапі часу єдиним правильним і єдиним можливим. Тому що, як показали спроби проводити конкурс, великі міжнародні компанії на нього просто не бажають приходити, доки всі ризики і невизначеності не будуть зняті», — додав глава «Нафтогазу».

Успіхи наших сусідів у Чорному морі — Туреччини та Румунії — підтверджують: на шельфі газ є. Його запаси лише на українській частині шельфу перевищують 1 трлн кубометрів. Якщо всі проблеми, пов’язані з окупантами та геологією, вдасться розв’язати, в перспективі це означає можливість видобутку до 10 млрд кубометрів на рік.

ДОВГООЧІКУВАНІ УРП

Крім того, видобувним компаніям нарешті обіцяють нові родовища й на суходолі. Міністерство енергетики повідомило, що робота над підписанням восьми угод про розподіл продукції (УРП) — вже на фінішній прямій.

«Ми закінчуємо роботу над підготовкою угод про розподіл продукції, які передбачають залучення приватних інвестицій у сектор газовидобутку», — заявив в.о. міністра енергетики Юрій БОЙКО.

Він зазначив, що останні 6 місяців робота була досить напруженою через недосконалість профільного законодавства.

«Ні Закон про УРП, ні чинне законодавство, на жаль, не відповідають на цілу низку питань, які абсолютно логічно порушують інвестори з метою майбутнього захисту своїх інвестицій. Відповідно, всі ці питання перенеслися на розгляд текстів угод. Водночас із двома десятками критичних питань була велика кількість технічних, які вимагали залучення фахівців суміжних міністерств, Податкової служби, щоб виписати «правила гри» для інвесторів, — зауважив Юрій Бойко. — Це зрештою дасть можливість залучити інвестиції й отримати по восьми ділянках надійних інвесторів, що автоматично робить процес високо ймовірним із точки зору досягнення стратегічної мети — збільшення внутрішнього газовидобутку».

Хоча в успіх переговорів уже мало хто вірив: весь процес розтягнувся майже на півтора роки. А за цей час пандемія COVID-19 і світова економічна криза змусили компанії суттєво переглянути свої інвестиційні плани.

Саме так сталося з канадською компанією VermilionEnergy, спільно з якою «Нафтогаз» виграв конкурси на освоєння Балаклійської та Іванівської нафтогазових ділянок. Нині канадці вирішили не брати участі в проєктах. Серед причин — суттєве зниження цін на газ і нафту порівняно з 2019 роком, пандемія коронавірусу та глобальний економічний спад.

Утім, увесь обсяг зобов’язань із освоєння Балаклійської та Іванівської ділянок готовий узяти на себе «Нафтогаз». Тож нової затримки з розробкою цих ділянок можна уникнути. Укргазвидобування вже передало на остаточне погодження спеціальної Міжвідомчої комісії проєкти угод на розподіл продукції за чотирма нафтогазовими ділянками — Балаклійською, Іванівською, Бузівською та Берестянською. За 5 років на них планують провести 3D сейсмічну розвідку (на площі 1,55 тис. кв. км) і пробурити 12 розвідувальних свердловин.

«У кризових умовах компанія підтверджує готовність протягом перших 5 років інвестувати в їх розробку 3,6 млрд грн», — йдеться в повідомленні Укргазвидобування.

ГТС: КУРС НА ЄС

Позитивно для України складається ситуація й у сфері транзиту газу. Після відокремлення нашої ГТС в управління незалежному оператору вона цілеспрямовано інтегрується в енергосистему Європи.

Завдяки успішним ринковим реформам наш транзитний потенціал і обсяги підземних сховищ газу всерйоз зацікавили західних партнерів.

Цього сезону паливо до українських газосховищ закачали майже 90 компаній із понад 20 іноземних країн. Станом на початок листопада іноземні трейдери зберігали в режимі «Митний склад» 10 млрд кубометрів газу. Це в 4 рази більше за показник аналогічного періоду минулого року.

Про це в ефірі онлайн-дискусії ENERGY INSIDE на тему «Як газова галузь переносить COVID-19» розповіла директорка з питань взаємодії з державними органами та міжнародними організаціями ОГТСУ Ольга Бєлькова.

А 2021 року роль України на газовому ринку Європи посилиться ще більше, сподівається вона.

«Факт є фактом: «Північний потік-2» не запрацював у 2020 році, ми сподіваємося, що він не запрацює і 2021-го. Чи є це погано для когось? Ми вважаємо, що ні. Адже українська ГТС може й планує транспортувати рівно стільки газу, скільки потрібно Європі, — наголосила директорка з питань взаємодії з державними органами та міжнародними організаціями ОГТСУ. — Ми прогнозуємо, що роль України в 2021 році посилиться. Інфраструктурна комбінація ГТС і підземних сховищ дає країні величезні переваги в боротьбі за свою транзитну перспективу й після 2021 року».

ПРОКЛЯТТЯ «ПІВНІЧНОГО ПОТОКУ-2»

А тим часом Росія зазнає чергової поразки в намаганні добудувати свій горезвісний обхідний трубопровід «Північний потік-2». Ще до підписання нових, посилених санкцій США з проєкту виходить усе більше партнерів «Газпрому».

Зокрема минулого тижня обслуговувати «Північний потік-2» перестала норвезька сертифікаційна компанія DNV GL. Саме вона повинна була видати сертифікат відповідності після задовільного завершення будівництва трубопроводу. Але тепер цього вже не станеться.

«Державний департамент США опублікував нове роз’яснення щодо Акта про захист енергетичної безпеки Європи (PEESA). Відповідно до цих нових рекомендацій, ми вважаємо, що діяльність DNV GL зі здійснення контролю за суднами з обладнанням, що обслуговують проєкт ПП2, підпадає під санкції. Тому DNV GL припинила надання послуг, які можуть підпадати під дію PEESA. DNV GL реалізує надійну програму відповідності нашої діяльності всім відповідним стандартам і законам, включаючи санкції», — повідомили в DNV GL.

Це свідчить про те, що процес добивання США «Північного потоку-2» успішно триває, вважає президент Центру глобалістики «Стратегія ХХІ» Михайло ГОНЧАР.

«Норвезьку DNV GL гіпотетично можна замінити кимось іншим, наприклад, китайською компанією (хоча ТАКОГО РІВНЯ іншого просто немає в світі), — коментує новину Михайло Гончар. — Але тоді потрібно буде заново узгоджувати все з данцями. І в кінцевому підсумку в офісі цього сертифікатора пролунає дзвінок із Вашингтона з попередженням...».

Крім того, судно «Академік Черський», теоретично здатне добудувати трубопровід, за місяць стоянки в німецькому порту Мукран, який є логістичною базою проєкту ПП2, повертається до Калінінграда. Європейські порти також бояться санкцій.

Тож шанси на остаточний крах обхідного трубопроводу, здатного перебрати на себе весь обсяг транзиту українською ГТС, знову зросли. Для України це означає збереження стратегічного значення своєї газотранспортної системи та уникнення цілої низки додаткових геополітичних ризиків.

КОМЕНТАРI

Юрій ВIТРЕНКО, експерт:

Якщо казати про 2015 рік, то була ситуація, коли купувати газ у Газпрому було дуже невигідно      — формульна ціна за контрактом 2009 року , а іншої ціни не було, перевищувала європейську, потрібно було робити велику передплату, і був ще ризик того, що Газпром зарахує цю передплату за старі борги, щодо яких ми тоді вже розбиралися в Стокгольмському арбітражі.

При цьому, на той час ми вже досягли того, що гарантовані потужності для поставок з Європи покривали всі потреби України в імпорті газу. А потім сторони, Нафтогаз і Газпром, вже чекали рішення Стокгольмського арбітражу по контракту на поставку газу.

Після цього рішення, яке було винесено наприкінці 2017 року, і яке скасувало обов’язок Нафтогазу заплатити Газпрому десятки мільярдів доларів за положенням контракту «бери або плати», а також зменшило ціну на газ до рівня німецького ринку, сторони домовилися про відновлення поставок газпромівського газу з 1 березня 2018 року.

Але за день до цього було винесено рішення Стокгольмського арбітражу за ще одним контрактом, на транзит газу, і за цим рішенням ми виграли, а Газпром програв 5 мільярдів доларів. За рахунок цього ми отримали можливість не платити навіть 2 мільярди доларів за газ від Газпрому, отриманий раніше, але не оплачений повністю. І ще Газпром залишався тепер нам винен мільярди доларів. Газпром і Путін не могли змиритися з такою нищівною поразкою, самі відмовилися постачати газ, і пішли оскаржувати рішення арбітражу.

Якщо ж згадати про 2014 рік, то у червні 2014 року це Газпром припинив поставки газу в Україну, оскільки ми не заплатили передплату. В свою чергу ми відмовлялися платити за формульною ціною у контракті , оскільки тогочасний Прем’єр-міністр, Яценюк, хотів щоб Газпром залишив так звані «знижки Януковича», але Газпром з квітня 2014 року відмовлявся це робити.

Серед ключових подій я би виділив організацію реверса газу зі Словаччини у квітні-вересні 2014 року, контракт зі Статойл у липні-жовтні 2014 року, Стокгольмський арбітраж у 2014—2018 роках, угоду про врегулювання та новий транзитний контракт з Газпромом наприкінці 2019 року.

За все це безпосередньо відповідав я, ініціюючи та впроваджуючи основні рішення. Зі мною на різних ділянках працювали інші члени нашої команди, серед яких я би виділив Олександра Веденєєва, хоча він і не відомий широкому загалу. Але була залучена велика кількість людей на всіх рівнях — від робітника, громадського активіста, журналіста до президентів.

Головний герой цієї теми — це громадянське суспільство, яке через протести, зокрема «Революцію гідності», впливало на владу, роблячи можливими зміни, які призвели до цієї спільної перемоги у протистоянні з Газпромом.

Ольга СТЕФАНIШИНА, віце-прем’єрка з питань європейської та євроатлантичної інтеграції України:

— Українська енергетична система більше не є ізольованою, адже ми стали частиною європейського газового ринку. Нам вдалось закласти фундамент для роботи конкурентного і відкритого ринку, провести анбандлінг Нафтогазу й створити оператора газотранспортної системи згідно європейських стандартів. Україна і далі має впроваджувати європейське право в енергетичному секторі...

Загалом, порядок денний Європейського Союзу та України дуже амбітний: йдеться про Зелену угоду, Четвертий енергопакет. Я бачу зацікавлення в долученні України до Водневої стратегії ЄС.

Сергій МАКОГОН, генеральний директор ТОВ «Оператор ГТС України»:

— Протягом цього року ми продемонстрували, що працюємо, як європейський незалежний оператор. Показовим елементом успішності нашої роботи можна вважати те, що у нас не було і немає конфліктів або звинувачень з боку Газпрому.

Відкриття нових маршрутів для постачань газу з ЄС, впровадження європейських правил роботи і нових продуктів дозволило Україні залучити рекордні обсяги газу на зберігання.

Ми продовжуємо впроваджувати новітні продукти.

Цього року ми впровадили послугу short-haul (короткий транзит), який дозволив залучити до українських підземних сховищ газу рекордний обсяг газу — 27 млрд куб. м, з яких 10 млрд належать компаніям-нерезидентам.

Ці обсяги газу в ПСГ чинять тиск на ринок, і ціна на газ всередині України вже стала нижчою за ціну на хабі TTF. І це добре — ціна на газ для кінцевого споживача знижується.

А ще 5 років тому нам один продавець продавав газ по 450 доларів або вимагав розміщення військових баз за знижку на газ.

Зараз сотні трейдерів самостійно імпортують газ з безлічі існуючих напрямків і ціна диктується ринком, а не монопольною залежністю.

Лана ЗЕРКАЛЬ, радниця голови правління Нафтогазу:

— Зараз ми як Нафтогаз продовжуємо нашу справу в арбітражі щодо захисту наших активів у Чорному морі. Дуже важливо буде потім забезпечити отримання грошей від Росії, тому що Росія і є стороною цього спору. А для цього ми маємо довести всім, що ми також захищаємо інвестиції, що ми також є надійним партнером, і що верховенство права для нас — не просто гасло.

Питання ж щодо переносу точки купівлі газу на східний кордон України між Нафтогазом і Газпромом наразі перебуває на етапі мирного вирішення. Якщо мирним шляхом його розв’язати не вдасться, буде судовий спір.

Ми не відмовляємось від жодних можливостей захисту своїх прав. Водночас для того, щоб сформувати спір, треба пройти певні кроки. І спір виникає тоді, коли питання неможливо вирішити мирним шляхом. Для нас перенесення точок доступу на східний кордон зараз знаходиться на етапі мирного вирішення, саме із залученням європейської сторони як модератора. Якщо ця робота буде нездійсненною, і всі сторони дійдуть висновку, що немає можливостей мирним шляхом вирішити це питання, то дійсно, ми будемо захищати свої права у судовому порядку.

Для нас важливо перенести точки доступу на східний кордон. Такий газовий роумінг має стати робочим інструментом для нас і наших сусідів. Для цього нам потрібно знайти точки дотику, щоб наші сусіди разом з нам лобіювали зміни як частину європейського газового ринку.