З чого починати реформи...

Останні тижні для енергетики одночасно і складні, й обнадійливі.

Так, прем’єр уже публічно визнав, що ситуація на ринку енергетики залишається складною і закликав громадян із розумінням поставитися до подібних заходів. І ось, що він пропонує. «Я дав доручення міністрові надати графіки вимкнень, у тому числі прийняти заходи з рівномірного відключення, у тому числі тих територій, які навіть тимчасово непідконтрольні українській владі».

Того ж дня у Варшаві було підписано угоди про взаємодію між ВАТ «Укртрансгаз» і польською компанією Gaz-System S.A., яка, на думку глави НАК «Нафтогаз України» Андрія Коболева, може стати першим кроком до створення східноєвропейського газового хабу і підвищити стабільність роботи газотранспортних мереж країн Східної Європи.

Тим часом, тоді ж у Києві було зроблено якщо й не крок, то все ж таки важливе, причому реальне зрушення в тому ж напрямку (його, до речі, майже не помітили ЗМІ). На Українській міжбанківській валютній біржі озвучили й навіть продемонстрували концепцію розвитку українського ринку газу за принципом торгівлі на хабах та розповіли про систему хеджування валютних ризиків, яка тут використовуватиметься. Оскільки в країні  знято заборону купувати газ у кого-небудь, окрім «Нафтогазу України», вже після нового року цю концепцію може бути реалізовано.

На цій події «День» зустрівся й поговорив про сьогоднішні проблеми енергетики і шляхи їхнього розв’язання з одним із ініціаторів створення «газової біржі» в Україні, колишнім міністром енергетики України Сергієм ЄРМІЛОВИМ. Перше наше запитання було про сьогоднішній стан енергетичного балансу країни:

— Цей баланс багато в чому визначається наявністю енергетичних потужностей — електростанцій, котельних, ліній електропередач і первинного палива. Але якщо ТЕС, ТЕЦ, АЕС та гідростанцій у нас достатньо, то паливо виявилося в дефіциті. Такий, дефіцитний, причому істотно, у нас і енергетичний баланс. За всіма паливними складовими.

Лише за ядерним паливом ситуація простіша, бо перезавантаження реакторів виробляється раз на рік. На цей рік ядерне пальне куплене,  всі АЕС ним забезпечені. Планові ремонти там пройшли.

Основна проблема енергетики сьогодні в тому, що немає достатньої кількості вугілля, газу і мазуту. Через дефіцитність енергетичного балансу споживачі не можуть отримувати ту кількість електроенергії, а також газу і тепла, яке вони можуть купити. Тому уряд запроваджує примусові обмеження споживання електричної потужності.

«НИНІШНІ ПРОБЛЕМИ З ВУГІЛЛЯМ — ЦЕ 100% ВИНА УРЯДУ»

— А ті повідомлення про закупівлю мазуту, вугілля, спочатку в Південній Африці, Австралії, про відновлення постачань газу і вугілля з Росії — це лише слова?

— В енергетичному балансі за кожним зимовим місяцем зараз бракує одного мільйона тонн вугілля. Закупівля чотирьох або навіть п’яти кораблів по 70 тисяч тонн у кожному, розтягнута на чотири місяці, це — багато галасу, а вугілля мало.

— Це правда, що південноафриканське вугілля на наших електростанціях не горить?

— Горить і цілком нормально.

Але, потрібно зазначити, що навіть на сусідніх шахтах видобуваються різні марки вугілля. В однієї — більша вологість, в іншої — менша. Так само і з зольністю. Там трохи більше сірки, а десь чогось іще. Але є загальноприйняті стандарти якості вугілля і підрахунку його вартості. Перший показник — калорійність, а далі інші якісні характеристики — зольність, вологість, наявність шкідливих домішок типу сірки. Ви можете купити вугілля нормальної калорійності (стандарт 5,5 тисяч кілокалорій), але там будуть якісь інші параметри погані, тоді дістанете знижки. А якщо калорійність вища, тоді від вас зажадають «премії».

Наші електростанції можуть приймати будь-яке вугілля. Все це було відлагоджено вже давно, ще я працював міністром. Для кожної електростанції куплено спеціальні лабораторії, які беруть проби прямо з вагонів. І тут же провадяться аналізи. Вагон, що прийшов на склад, розвантажується лише тоді, коли якість вугілля підтверджується лабораторією. Результати аналізів незаперечні і лише вони можуть засвідчити, добре вугілля надійшло чи погане. А ось якщо на вугілля неправомірно було зроблено знижки або надбавки, то це вже не справа лабораторій — цим займуться правоохоронні органи.

Але з південноафриканським вугіллям все ясно — воно горить у котлах наших електростанцій. І його вже немає — спалили.

Взагалі будь-яке вугілля горить. Колись горіла навіть сама донецька земля. Було вугілля марки ДЗ («донецька земля») в 90-х роках. Його брали на териконах. Але для того, щоб його спалити, була потрібна велика кількість газу чи дорогого мазуту. Але все ж таки, завдяки цьому в 90-х роках зникли деякі терикони.

— А додатковий мазут нам удалося отримати? Уряд анонсував ці закупівлі, але не звітував за них.

— Це не така позиція, яку не можна купити. Але мазут дорогий і, як правило, містить сірку.

Щоправда, у нас і вугілля з сіркою, все українське вугілля сірчисте.

— А чому восени нам говорили, що вугілля в країні повно, склади завалено?

— Його й зараз повно. І на землі, й під землею. Адже донецька земля — наша!

Проте, нинішні проблеми з вугіллям це стовідсоткова провина уряду. Сто відсотків! Ми цю ситуацію передбачали ще тоді, коли в квітні в Донецькій і Луганській областях почалися заворушення. Але ще літали літаки, їздили туди-сюди люди, хоча там уже проходили їхні майдани. Десь у середині квітня Таруту (Сергій Олексійович Тарута — колишній глава Донецької ОДА) призначили главою ОДА, і він разом із тодішнім міністром фінансів Олександром Шлапаком звернувся до мене по пораду: що, мовляв, можна зробити у вугільній промисловості...

Тарута був зацікавлений у тому, щоб не уривався виробничий цикл у металургії, щоб зберігалися робочі місця, а Шлапака цікавило куди йдуть дотації з бюджету. Як відомо, копальні стали чорною дірою, яка поглинає 15 мільярдів гривень із бюджету України. І це лише прямі дотації. А ще п’ять мільярдів становлять створені на шахтах борги за електроенергію і за воду. Якщо брати собівартість видобутку вугілля й додавати до неї дотації, то вугілля виходило просто золотим. Потрібно було розібратися.

Ми, наша експертна група, таку роботу провели досить оперативний. Я їздив до Донецька, заходив, до речі, і в будівлю Донецької адміністрації, де сиділи вже зовсім інші люди (їх зараз сепаратистами називають), але там було доволі спокійно, і можна було  навести лад.

ФОТО З АРХІВУ "ДНЯ"

У результаті ми підготували програму, і, щоб заручитися підтримкою (вугільна галузь доволі складна, і в найспокійніший час)  профспілок, місцевих лідерів, міських голів, де шахти є містоутворюючими підприємствами, довелося попоїздити Донбасом. Його я знав непогано, оскільки ще в 2002-2004 роках я розробляв першу реформу вугільної промисловості. Тоді вже до початку 2004 року ми повністю збалансували вугільну промисловість (про це ніхто зараз не згадує), відмовилися від державної підтримки. Наступним кроком був другий етап: укрупнення в рівноцінні конкурентоздатні вугільні компанії і їх приватизація. Йому, на жаль, не судилося відбутися, оскільки в подальші роки ласі шматки галузі розібрали, а державні залишки стали механізмом перекачування держбюджету в приватні руки. Якби реформа була завершена в 2004-2005 рр, то не було б вимито 100-150 мільярдів бюджетних грошей. І вугілля було б. А сепаратизму, можливо, не було б.

Так от, ми розробили програму для нинішніх умов, і через одного із найбільш шанованих в галузі народних депутатів — Юхима Звягільського передали звернення на ім’я виконуючого обов’язки Президента і прем’єр-міністра. Через місяць отримали відповідь, яку можна було зрозуміти так: нам це нецікаво, ми цим не займатимемося.

— І скільки ця програма заощаджувала грошей державі?

— Ми знижували видатки бюджету вдвічі і створювали умови для того, щоб за чотири роки можна було знову відмовитися від державної підтримки.

— Про що йшлося в цій програмі?

— Ми доходили до кожної копальні, до кожного очисного забою і готували реорганізацію вугільної промисловості, включаючи закриття шахт. Але, звичайно, ніхто не планував за один день виганяти на вулицю сотні, а то й тисячі гірників. Спочатку людей слід було працевлаштувати на інших, перспективних підприємствах, та й економічну стійкість і фінансову збалансованість можна забезпечити не лише закриттям, а й іншим шляхом.

2003 року ми закрили 27 шахт.  Але не було жодної акції протесту, бо жоден шахтар не втратив роботи. Тоді ми знизили збитковість галузі, фактично її збалансували і забезпечили зростання видобутку.

— Лист, переданий Звягільським, передбачав щось схоже?

— Так, проте лише з врахуванням нинішніх реалій. Але нам відмовили. І один із аргументів цього (про нього ми дізналися в кулуарах) полягав у тому, що ми, мовляв, самі не в тім’я биті, що ви нам радите, у нас п’ять мільйонів тон вугілля на складах — розберемося. Я гадаю, що не всіх тих ризиків, пов’язаних із воєнно-політичною ситуацією, можна було уникнути, але все ж таки, прийнявши на озброєння цю програму, можна було значно знизити сьогоднішні ризики для енергетики.

— А правда, що зі складів шахт, які могли бути захоплені сепаратистами, вугілля не вивозилося, хоча умови для цього були?

— Так, не вивозилося. Потрібно було заплатити гроші, адже копальня без попередньої сплати його не відвантажує. І це правильно — ми самі їх до цього привчили. Вугілля — такий же ринковий продукт, такий же товар, як і будь-який інший. Гірник має отримувати гідну платню, і на шахті мають дотримуватися всіх вимог техніки безпеки. Це дві умови, які завжди ставить профспілка. А ще потрібно мати достатньо коштів, щоб підтримувати шахту в працездатному стані. Якщо гірники видобули вугілля, поклали його на склад, то вони чекають на гроші. Але в Києві пригадали про це десь у вересні, коли запаси ТЕС розтанули і тоді почали оптимізувати тариф, виділяти гроші. Але було вже запізно. На дорогах стояли блок-пости, йшла справжня війна. І вивезти вугілля стало важко. Приблизно 2,5 мільйони тонн і зараз там лежить. До слова нагадаю, що банківську систему в зоні АТО остаточно зупинили тільки з 1 грудня.

В УКРАЇНІ СТВОРЮЮТЬ «ГАЗОВУ» ТА «ВУГІЛЬНУ» БІРЖІ

— Де вигідно купувати вугілля: у себе, в Росії, в Африці?

— Щоб відповісти на це питання, потрібно відійти від політики. І відповідь така — вугілля потрібно К-У-П-У-В-А-Т-И. Ось сьогодні ми з вами були свідками того, як створюється газова біржа. З боку уряду опір страшний. НАК «Нафтогаз» не прийшов. Те ж саме щодо вугільної біржі. А її потрібно створювати! І наступним кроком ми повинні зайнятися саме цим, провести захід, подібний до сьогоднішнього. Тим паче, що ця біржа тут колись була. Це простіше, ніж газова біржа, з погляду ресурсу, але складніше — з погляду доставки. Адже газ ми беремо з труби і постачальник один — «Укртрансгаз», а з вугіллям — різні точки постачання, залізниця, вагони. Але контракти готуються, завершуються навіть. Вчора тут була нарада, у тому числі з цього питання.

Якщо буде вугільна біржа, і якась електростанція дає їй заявку на покупку, то продає той, у кого краща якість і нижча ціна. Але якщо ринок у нас дефіцитний, то ціна зросте і на якомусь рівні збалансується, щоб можна було залучити вугілля не лише в Україні, але і ззовні — з Росії, Африки, Австралії, Польщі. Якщо ринок стане профіцитним, то ціна впаде. А якісь шахти, які видобувають дороге й нікому не потрібне вугілля, стануть зайвими і будуть змушені закритися. Біржа, а вірніше, ринок, все відрегулює. Ось ця робота у нас чомусь занехаяна. Замість цього оголошують: завтра почнемо продавати копальні. І хто купить ці підприємства, які перебувають на лінії вогню?

— Як виникла ідея створити газову та вугільну біржі?

— Як відомо, Українська міжбанківська валютна біржа торгує різними фінансовими інструментами, окрім того, тут, наприклад, учора продавалася нафта вітчизняного видобутку. От ми їх і запропонували подивитися на торгівлю газом. Вони зв’язалися з європейськими біржами, вивчили всю їхню нормативно-законодавчу базу, встановили програмне забезпечення. І щойно обрали нового Президента, я вже був у Адміністрації Президента з пропозиціями щодо такої біржі. Заздалегідь було проведено перемовини зі всіма великими компаніями. І ось ця газова біржа могла б працювати, як мінімум, вже з серпня. Ситуація в нас сьогодні така: газу в країні немає, він у дефіциті, але на ринку його гуляє чимало, і кожне підприємство прагне купити реверсний газ (при чому точну ціну покупки ми не знаємо). А уряд видає постанову, що увесь газ йде лише через НАК, включно із газом приватних компаній. З’являються і додаткові об’єми реверсного газу, але його теж не можна купити — заборонено.

— Навіщо уряд це зробив?

— Бо НАК «Нафтогаз» банкрут. І його таким чином намагаються підтримати. Ми зараз зробили і презентували продукт (газову біржу). Наступного місяця намагатимемося продати перший фізичний контракт, і газ буде доставлено покупцеві «Укртрансгазом». Вважатимемо, що газовій біржі дано старт. А далі будь-яке підприємство зможе робити заявки і купувати. За умов гострого газового дефіциту в країні (у балансі, як мінімум, бракує 10 мільярдів кубометрів) не скористатися цим інструментом просто безглуздо.

НАК «НАФТОГАЗ» ПОТРІБНО ЛІКВІДУВАТИ

— А що сталося, чому раптом вирішили купити в Росії мільярд кубометрів газу,  просто перед новим роком, коли попереду нижча ціна?

— Купити потрібно було навіть не один, а три мільярди. Але грошей знайшлося лише на один. Та й ті позичили: змусили Одеський припортовий завод узяти великий кредит (близько 5 мільярдів гривень) і зробити «Нафтогазові» передоплату за рік уперед. Але цього недостатньо. Щоб газотранспортна система працювала нормально, нам потрібно три мільярди в грудні, і стільки ж у січні, а в лютому — два. Тоді тиску в підземних сховищах вистачить, щоб забезпечувати газом нашу країну і прокачувати російський газ до Європи. А наразі газ відбирають з сховищ. Обсяг газу в них упав уже на чверть, а завтра, гадаю, відрапортують, що на третину, и так далі... І приблизно в середині лютого, якщо не докуповувати газ для забезпечення грамотних режимів ГТС, то газ начебто і буде в сховищах, але взяти його звідти в потрібних обсягах буде неможливо — замалий буде тиск.

МАЛЮНОК, ЗРОБЛЕНИЙ У 1998 РОЦІ, — АНАЛІЗ НЕ ЛИШЕ ТОДІШНЬОГО СТАНУ РЕЧЕЙ, АЛЕ Й ДІАГНОЗ УСЬОГО, ЩО ВІДБУВАЛОСЯ НА ЕНЕРГЕТИЧНОМУ РИНКУ УКРАЇНИ ЗА ОСТАННІ 16 РОКІВ / МАЛЮНОК АНАТОЛІЯ КАЗАНСЬКОГО / З АРХІВУ «Дня», 1998 р.

Більше того, нам потрібно вийти з опалювального сезону з певною подушкою газу, яка дозволить напровесні, в квітні-травні, відразу ж розпочати заповнювати сховища, готуючись до наступного опалювального сезону, і мати на той час у ПСГ хоча б 20 мільярдів кубометрів. Якщо зараз вибрати весь доступний газ з-під землі, грубо кажучи, до води, то потім завдання стане набагато складнішим.

— Чи сьогодні всі газові блоки теплоелектростанцій вимкнено?

— Певну кількість газу для підсвічування та життєзабезпечення беруть і вугільні блоки. Є такий документ — Правила технічної експлуатації електричних станцій і мереж. Там вказано, що на кожній електростанції має бути незнижуваний запас палива. Належиться, щоб було на п’ять діб. Зараз є лишень на добу. І на кожній станції працює лише один блок. Якщо і він зупиниться, коли на вулиці мороз, то електростанція розморозиться. Така аварія була одного разу в нашій історії на Курахівській ТЕС у середині 90-х. Туди завезли багато вугілля, але згаданої вже мною «марки» ДЗ. І на станції не змогли підтримати горіння (газу там не було, а мазут був із водою). Розморозили не лише її, але й усе місто Курахове.

Тому зараз ТЕС дозволили брати природний газ не для виробництва електроенергії, а для підтримки життєдіяльності станцій, щоб не розморозилися котли. При цьому, природно, дефіцит газу зросте.

— НАК «Нафтогаз» — банкрут. А чи є розв’язання цієї проблеми? Що з ним робитимемо?

— Реформа в газовому секторі, на мою думку, має полягати в тому, що держава повинна відмовитися від того, щоб увесь час брати на себе якусь непомірну відповідальність. Уточню: відповідальність в особі прем’єр-міністра. Ми всі вирішимо, говорить він, все постачимо куди потрібно. Врешті-решт розплачується за це країна.

Дефіцит НАК «Нафтогазу» цього року на різниці в тарифах теплокомуненерго на  виробництво тепла для населення становитиме приблизно 34 мільярди гривень. А уряд уже влив у цього монополіста 105 мільярдів гривень. А потрібно ще, як мінімум, 15 мільярдів. Ось якби НАК не брав участі взагалі в цій діяльності, а газ постачали за нормальною ціною на теплокомуненерго, то ці організації вже отримали б ті ж 34 мільярди гривень без підвищення тарифів для населення. Це показує, що «Нафтогаз» не потрібний. В усякому разі, його потрібно звільнити від діяльності, якою він не вміє займатися. Потрібно випустити на вільний ринок усі промислові підприємства, які або ж повинні знайти собі довготермінового постачальника за двосторонніми контрактами або прийти на біржу й купити спотові обсяги, котрих забракне. А той газ, який іде за нормальною ціною для бюджетних організацій, повинні забезпечити ліцензіат-постачальники. Уряд в особі АМК і НКРЕКП усього лише регулює їх діяльність, не допускаючи зловживань і утиску прав споживачів. А в «Нафтогазу» не повинно бути такого виду діяльності, як продаж газу. Але краще його оголосити банкрутом і просто закрити. А борги, які сформувалися, реструктуризувати, бажано, років десь на 15-20, під зобов’язання держави одноразово та окремим законом. І тоді ми побачимо, що ця проблема може бути вирішена практично безболісно. А зараз вона наростає, причому загрозливими темпами. Туди вже вкинули цього року 105 мільярдів і хочуть продовжувати й далі це робити.

— Але зараз більше говоритися про те, щоб приватизувати «Нафтогаз».

— Це погляд тих людей, які сьогодні керують цим збанкрутілим монстром. І на збитках заробляють тіньові гроші. Скільки з цих 105 мільярдів пішло у справу? Цього ніхто не може сказати. Я не хочу поки що їх ні в чому звинувачувати, а просто ставлю запитання...

— Приватизувати можна трубу. А кому спаде на думку приватизувати будівлі на Хмельницького і Кловському узвозі?

— У нас ухвалено закон про реструктуризацію «Нафтогазу». Газотранспортна система — окремо, підземки — окремо. А куди дівати все інше? І що це таке? Це торгівельна частина. Але як може торговець вижити, якщо він безнадійно збитковий? Його потрібно збанкрутити, а борги реструктуризувати, і, оскільки це національна компанія, узяти на бюджет, але виплачувати не якимись залповими викидами, а в нормальному порядку — реструктуризувати. Можливо, випустити для цього якісь боргові папери. Варіантів може бути маса. Як тільки НАК «Нафтогаз» зникне як суб’єкт, то, повірте, з газом у нас усе буде гаразд.

«РОСІЙСЬКЕ ВУГІЛЛЯ — НЕНАДІЙНЕ ДЖЕРЕЛО. ТАК САМО, ЯК І РОСІЙСЬКА ЕЛЕКТРОЕНЕРГІЯ»

— А з електроенергією у нас коли-небудь буде все гаразд? Чи ми не стоїмо на межі колапсу енергосистеми?

— Стоїмо!

— А що потрібно терміново робити урядові, щоб цього не сталося?

— Він повинен вирішити, як чинити з вугіллям, яке лежить у Донецькій і Луганській областях. Сьогодні це — єдиний вихід! Цілком зрозуміло, що Росія не дасть достатнього обсягу вугілля. Наш уряд зараз шукає кошти, щоб купувати російське вугілля. Ну, припустімо, гроші знайшли. Купуємо вугілля. Але не можна не враховувати лаг у часі, необхідний для того, щоб це вугілля в Кузбасі видобути й привезти. Це — як мінімум, місяць. Та, до того ж, як завжди почнеться: вагонів немає і інші надумані причини. Російське вугілля — ненадійне джерело. Так само як і російська електроенергія. Вони завтра візьмуть і вимкнуть.

Наш уряд має розв’язати декілька питань. Перше: що робити з українським вугіллям. Торгівлю ним потрібно дозволити, а ті органи, які зобов’язані стежити, щоб не було фінансування тероризму і всіляких тіньових операцій, мають робити свою справу. Але заковика в тому, що сьогодні в зону АТО йдуть величезні автопотяги зі всілякими товарами народного вжитку — від цигарок до горілки, від манної каші до підгузків. А звідти на територію України йдуть такі самі ешелони і автопоїзди з вугіллям. Тобто, відбуваються бартерні операції. Сюди заходить вугілля, за яке країна не перераховує грошей. На посту ж немає митного контролю. Туди заходять продовольчі та інші товари. Там усе добре. Але держава не може миритися з тіньовою торгівлею вугіллям і якимись товарами, за яку вона не отримує жодної копійки податків. Потрібно дозволити прозорий продаж цього вугілля — через банківські рахунки. А якщо ви вважаєте, що ці гроші йдуть терористам, то ловіть їх — посадіть в засідку агентів на кожен такий банківський рахунок і чекайте, коли вони за грішми прийдуть.

Якщо ми це вугілля не отримаємо, енергетичного балансу в країні не буде. Бажано і цю торгівлю зробити відкритою, біржовою, проводити її на електронних аукціонах. Тоді на це вугілля сформується справедлива ринкова ціна, а на самі аукціони прийдуть і експортери з-за кордону. Баланс закриється і, повірте, за півтора-два місяці проблем із вугіллям не буде.

Доти, доки в кабінеті сидять три людини, які вирішують: яке вугілля запускати, а яке — ні, будуть виникати постскандали, построзслідування і дефіцит.

У світі виробляються мільярди тон вугілля. Ми сьогодні ведемо мову про якісь 5-6 мільйонів тон. Це — «третій знак за комою» від усього світового виробництва вугілля. І при цьому влаштовуємо з цього проблему. Я б ще зрозумів, якби йшлося про якийсь дефіцитний товар, або ж про той товар, який неможливо доставити...

— Біржа, про яку ми згадували раніше, збирається торгувати й російським газом?

— А чому й ні? «Газпром» веде два види торгівлі в Європі. Умовно кажучи, 80% — це довготермінові контракти, 20% — спотова торгівля.

Ніхто поки не відкидає довготерміновий контракт НАК «Нафтогаз» із «Газпромом». Якщо в НАК є гроші, щоб викупляти цей газ, нехай викупляє. А біржа повинна забезпечити залучення на внутрішній ринок додаткових, як це сьогодні вкрай необхідно,  обсягів газу як із Європи, так  з Росії.

РФ сьогодні дуже зацікавлена в продажу додаткового газу. До того ж Україна істотно розширює постачання газу через Словаччину та Польщу. Хто цей газ купуватиме? Знову НАК «Нафтогаз»? Ми знаємо чим це закінчиться: буде потужність, буде обсяг, а купити не зможуть. Тому купувати мають ті, кому цей газ потрібен і хто може за це заплатити. А уряд просто повинен дати можливість цьому ринкові функціонувати. Жодної небезпеки в ньому немає.

— А газ із Європи заходитиме в українські підземні сховища, і чекатиме там доти, доки на біржі на нього знайдеться покупець?

— Саме для цього й існують ПСГ. Якщо європейська компанія побачить, що в Україні сформовано нормальні умови для торгівлі газом: є біржа, є двосторонні контракти, це все наповнено грошима, до того ж прибрано валютні ризики  —  чим же добра УМВБ — у них із кліринговими домами Європи є зв’язок (торгівля для нашого підприємства відбувається в гривні, а для продавця розрахунки відбуваються в тій валюті, в якій він хоче) — біржа приходить на наш ринок із заявкою: купіть у мене, наприклад, три мільярди кубометрів газу. Потужність є, графік постачання забезпечується за допомогою ПГС, підписанням відповідного контракту на зберігання і на відбір цього газу.

Ще один важливий момент: що таке спот? Ударив мороз: сьогодні — +5 градусів С,  а завтра — -10градусів С, підприємець вийшов відразу на біржу, поставив заявку на додаткове постачання газу. Завтра він купив цей газ,  а післязавтра йому його доставили. Зараз це зробити не можна. Тому у нас коли вдаряє мороз, усі починають неминуче замерзати. Купити додаткового об’єму газу не можна.

— Європа не перешкоджатиме нам у створенні хабу, виходячи з того, що він конкуруватиме з європейськими хабами?

— Навпаки. Ще влітку було надіслано лист тодішньому єврокомісарові з питань енергетики Гюнтерові Еттінгерові з поясненням того, що ми тут хочемо зробити. На що була отримана відповідь, що ми повністю вас підтримуємо та всіляко сприятимемо.

— А як український уряд ставиться до цієї ідеї?

— На відкритті торгів у тестовому режимі був радник прем’єр-міністра Сергій Тітенко. Як людина прогресивна, він з ентузіазмом поставився до того, що побачив. Що прем’єр з цього приводу гадає, не знаю. Він не прийшов. Хоча його запрошували.

«ЯЦЕНЮК ЗРУЧНІШИЙ ПРЕМ’ЄР ДЛЯ РОСІЇ, АНІЖ БУВ АЗАРОВ»

— Буквально відразу ж після інавгурації Президент Порошенко  зробив досить гучну заяву, яка стосувалася газового ринку, він пообіцяв, що припинить практику «президентський бізнес на трубі».  Але минуло півроку, й ми не бачимо змін, наприклад у бік збільшення прозорості закупівель і розподілу. Як ви вважаєте, чого? Що Президент реально уповноважений зробити?

— Наші європейські і американські партнери постійно нам повторюють: «проведіть реформи». Це відбувається тому, що за весь цей рік жодної навіть спроби початку реформ не було. Навпаки.  Я бачу бажання зберегти, законсервувати те, що було зроблене до них. Їх влаштовують схеми, у тому числі корупційні, квазіринки, які існують за допомогою державних монополій, такі як енергетичний, газовий і вугільний ринки. Вони не зацікавлені в жодних змінах. Максимум, на що вистачає нашого прем’єра, це — войовнича риторика.

Я для себе робив аналіз, а що реформаторського зробив Яценюк на посаді прем’єра? Нічого. І дійшов висновку, що Яценюк зручніший прем’єр для Росії, аніж був Азаров. Азаров хоча б у чомусь відстоював український інтерес. Арсеній Петрович сьогодні на блюдечку з блакитною облямівочкою приніс Путінові українську енергетику: газу немає, вугілля немає, електроенергії немає, і взяти більше ніде не можемо...

В останні роки так склалось, що ща ринку України існує декілька монопольних «об’єднань», які його поділили. За жодною з цих структур не відбулося жодного антимонопольного розслідування, уряд не видав жодного регуляторного акту. У когось газ заблокували в підземці?! Це — дурниця! Завтра він відсудить, і буде в нього газ.

Якщо хтось сяде, порахує баланс енергоринку, то  побачить, що ці «структури», про які ми говоримо, отримують весь прибуток на ньому, а те, що перебуває в руках держави: НАК «Нафтогаз», вугільна промисловість, Центренерго —  генерує виключно збитки.  Фактично, законодавчо й нормативно розподілено фінансові потоки для певних структур. І чому уряд не наводить там ладу, я не розумію. Короткозорість? Недалекоглядність? Це, мабуть, той різновид, коли не бачать не лише кінчика свого носа, але і дужок окулярів на ньому. Мало того, з другого півріччя 2015 року набуде чинності нова модель енергоринку, згідно з якою, наприклад, Енергоатом повинен буде фінансово балансувати приватні ТЕС.

Саме тому я і не вважаю Яценюка реформатором.

— Під те, що ви говорите, потрібно міняти законодавство. А це вже питання до Верховної Ради.

— Не обов’язково. Чому у нас немає електроенергії? У нас подвійний запас на електростанціях! Чому вони не забезпечують країну електроенергією? Чому, наприклад, ДТЕК не забезпечує країну електроенергією? Електростанцій у нього для цього більш аніж достатньо. Але в нього не всі блоки запущено!

— Чого? Не хоче, чи теж вугілля немає?

— А я гадаю, що в них блоки не відремонтовано. Щодо вугілля, то вони повинні бути повністю збалансовані, в них вугілля своє...

— Ви підтримуєте ухвалу закрити будівництво Ново-Волинської шахти? У неї ж стільки грошей вгатили!

— Цю шахту будують уже 20 років. І кожного разу залишалося зовсім трохи, щоб її наступного року запустити. Адже вона навіть вугілля вже добувала.

Але... На цій шахті — газова група вугілля високої зольності. Оскільки всі ТЕЦ у тому регіоні, які могли б споживати це вугілля, перебувають сьогодні у власності ДТЕК — Добротворська і Бурштинська ТЕЦ — він, мабуть, не зацікавлений у купівлі цього вугілля. Сьогодні Львівугілля і Волиньвугілля на межі виживання, бо ДТЕК возить собі вугілля з Павлограду... Це відповідь на Ваше питання. Думати про долю цієї шахти, а також Львів— і Волиньвугілля, треба було при складанні умов приватизації Західенерго. До речі, чинному уряду давно пора було повернутися до цього питання. І війна на сході тут ні до чого.

«Є УКРАЇНЦІ, ЯКІ МОЖУТЬ ЗРОБИТИ УКРАЇНСЬКІ РЕФОРМИ»

— А чи з новим міністром енергетики України Ви вже зустрічалися?

— Ні!

— А ви з ним були знайомі до призначення?

—  Ні. Поняття не маю що це за людина!

У цих призначеннях «зі сторони» — не з галузі, я бачу одне істотне «але». Такій людині, якою б геніальною вона не була, все одно потрібен час, щоб розібратися. Тому призначення в цю сферу абсолютно нової для неї людини говорить про  те, що просто не хочуть робити невідкладні реформи. Щоб навести лад, потрібно було запросити людей, які б точно знали, що потрібно зробити завтра. Не завтра або потім. Такого фахівця не запросили.

Більше того, адже нинішній міністр раніше працював декілька місяців у НКРЕ. 80% реформ енергетичного сектора зав’язані на НКРЕ. За ці декілька місяців, які він там пропрацював, ми не почули нічого реформаторського від цієї структури. Звідси я роблю висновок, що реформ від нового міністерства енергетики поки що не буде.

Але окрім посланого нам уряду в країні є небайдуже, так зване, експертне середовище, якщо хочете, свого роду волонтери. Ми зобов’язані або розворушити цю владу на реформи, або відправити на спокій, якщо вони не хочуть працювати. Коли писалася коаліційна угода, через знайомих депутатів ми передали наші пропозиції щодо реформи енергосектора. 70% із цього ввійшло до кінцевого тексту угоди. Щоправда, потім в урядовій програмі ми нічого цього не побачили. І це ще одне підтвердження, що Яценюк проводити реформи не збирається.

— Знаючи Ваші ініціативи й досвід у проведенні реформ у енергосекторі. А Вас якось намагалися залучити до нового уряду?

— Ні. Були певні розмови влітку. Тоді, до речі, ще можна було вплинути на ситуацію із забезпеченням країни теплом і електроенергією. Над чим не попрацювали, тому зараз гасять пожежі.

Йти можна в команду, яка налаштована щось зробити. Просто посісти місце — мені нецікаво.

Команда поки що не проглядається. У всій нинішній владі: в Адміністрації Президента, ВР і уряді, я і двох осіб не знайду, з ким можна було б займатися реформами енергетики. А тут потрібна потужна команда однодумців, і не десяток псевдокамікадзе, а 300 спартанців, батальйон реформаторів, експертів, фахівців з досвідом готових і здатних врятувати і відродити країну.

...З приводу залучення іноземців до уряду. Влада ухвалила те, що їй здається, несподіваним і модним. Насправді це говорить про те, що влада не знає людей усередині своєї країни. А є українці, які можуть зробити українські реформи. Точно так само як знайшлись українці, які можуть вийти і зробити Майдан, з нуля відродили українську армію... Просто громадянам своєї країни проявитися не дають! Та й нездатні, очевидно, дати...

Починаючи з 2004 року — Ющенко цю моду запровадив — кожні нові Президент і уряд  практично на 80% оновлювали весь апарат, аж до районної адміністрації, і нинішні не відстають. Але ж необхідні люди десь є. З досвідом і незаплямовані. І потрібно було б їх знати, і знаходити. І в цій здатності підбору кадрів і полягає мистецтво керування державою. Зібрати команду можна завше. Але для цього потрібно чесно визначити під які завдання ти її збираєш. Сьогодні для того, щоб зробити реформи, не зроблено дві речі. Перша — об’єктивно не проаналізовано ту ситуацію, в якій ми опинилися. Ми такого аналізу не почули ні від Президента, ні від Прем’єра, ні від міністрів-реформаторів. Друге — не озвучено чітко, що ми хочемо зробити, до чого прагнемо прийти. Так от, шлях між цими  двома поняттями, — і називається реформи.

Коли вийшов прем’єр і заявив, що збитки НАК «Нафтогазу» 105 мільярдів гривень, сказав неправду. Збитки НАКу — 35 мільярдів. А куди поділи ще 70, нехай розкажуть! Борги? Тоді поясніть. Збитки НАК «Нафтогаз»  зазнає лише за однією категорією споживачів — теплокомуненерго. Вони отримують 8,5 мільярдів кубометрів газу за тарифом на 4 тисячі гривень нижчим, ніж закупівельна ціна. Множимо, і отримуємо 34 мільярди гривень. Це — збитки НАК «Нафтогазу». А уряд влив у нього 105 мільярдів. Так куди поділися 70 мільярдів? І газу ж немає. При існуючій ціні газу (беремо 5000 гривень за тисячу кубометрів) на 100 мільярдів можна було купити 20 мільярдів кубометрів. А вони скільки закупили? І це ми кажемо про той випадок, коли НАК не платитимуть ні споживачі, ні населення, ні бюджет, а вони ж платять.  Де газ? І ось ми дійшли до реформи. У нашого уряду проблема — збитки 105 мільярдів гривень. Що вони хочуть зробити? Підняти на цю суму тарифи для населення. Все! Більше нічого, на їхню думку, робити не потрібно!?!