З нами зимуватимеш, уряде?

Україна економить газ. Столиця три місяці без гарячої води. В магазинах черги за електробойлерами, ціни на які вже виросли втричі. Мешканці старих будинків з жахом чекають на зиму: того, що ще «сталінська» проводка не згорить, коли всі масово увімкнуть придбані електронагрівачі, гарантувати не береться ніхто.

Уряд обіцяє розпочати опалювальний сезон лише після того, як температура за вікном опуститься нижче 8оC. А доти просить «потерпіти» й утеплювати (за який кошт?) домівки.

Тим часом гіганти хімічної промисловості, які споживають величезні об’єми газу («Дню» достеменно відомо про одного такого на Західній Україні), сьогодні працюють на... стовідсотковому завантаженні. Чому?

«День» попросив експертів прокоментувати підготовку України до опалювального сезону без російського газу та окремі альтернативні «ідеї» уряду, як, наприклад, перейти на мазут.

Сергій ЄРМIЛОВ, екс-міністр палива та енергетики України, директор ІIнституту проблем екології та енергозбереження:

— Мазутні господарства мають лише потужні котельні й ТЕЦ в обласних центрах. Наприклад, ТЕЦ-5 і ТЕЦ-6 у Києві справді можуть перейти на мазут. Решта ж, які забезпечують теплом 90% населення України, відповідних потужностей не мають.

90% українців на цей опалювальний сезон потребують природного газу. Його в балансі справді нема. Уряд повинен був прийняти рішення щодо гарантованого забезпечення населення опаленням в осінньо-зимовий період. Натомість Кабмін спочатку скоротив на 30% ліміти для населення. І це при тому, що попередній уряд Азарова уже зробив це. І теж — на 30%. Усе сільське населення, а я особисто їздив по регіонах, в минулі опалювальні періоди вже не отримувало достатньої кількості газу. А тепер їм ще на 30% скоротили споживання.

І та потреба в природному газі, яка залишилась, сьогодні також не забезпечена у балансі ОПЕК. Відтак сьогодні ми маємо повну загрозу не пройти осінньо-зимовий опалювальний сезон, бо підготовку до нього провалили.

Щоб урятувати населення в цю зиму, потрібно було прийняти рішення про те, що промисловість повинна сама себе забезпечити природним газом із джерел, які вона мала б знайти. Я думаю, що можливості у власників потужних підприємств (прізвища не будемо називати) більші, аніж у паралізованої бабусі, яка мешкає собі в панельному будинку на сьомому поверсі в якомусь районному центрі. Для неї ж відсутність тепла та електроенергії — це питання життя чи смерті.

Ми, фахівці з енергетичних питань, намагаємося дійти до Кабміну з пропозиціями, але нас навіть не приймають. Сьогодні проходження опалювального сезону — це відповідальність прем’єр-міністра. Він особисто створює політику в цьому питанні. Адже першого віце-прем’єра, який відповідав би за ОПЕК, в уряді немає.

Все це свідчить, що цей уряд не планує зимувати зі своїми громадянами цю зиму.

Михайло ГОНЧАР, президент Центру глобалістики «Стратегія ХХ»:

— Я гадаю, що всерйоз уряд не може говорити про використання мазуту як замінника природного газу цього осінньо-зимового періоду. Для того щоб робити тепло з мазуту, потрібно, як мінімум, мати мазутні блоки на ТЕЦ і котельнях. Можливо, десь вони вціліли, але точно не всюди. Тому постане питання технічного оснащення. Але не тільки це. Де брати мазут? Напевно, хтось його має. Але я не знаю, хто. Мазут, як і нафтопродукти, — це товар, який купують на біржі. Де уряд має його брати, в кого та яким чином — це ще питання, на які КМУ має дати відповідь. Хоча, можливо, це питання більшою мірою до Ігоря Коломойського.

Але скажу, що мазут точно не панацея. Використовувати його точково там, де це можливо, цілком логічно. Так само, як і використання біомаси, деревоматеріалів тощо.

Зрештою, за той час, який залишився до холодів, важко вжити заходів фундаментального характеру. Компенсувати сім мільярдів кубометрів природного газу, про які говорить уряд, в повному обсязі точно не вдасться. Безболісно і комфортно пройти цей опалювальний сезон не реально.

Олексій КУЧЕРЕНКО, екс-міністр з питань житлово-комунального господарства України:

— З точки зору економії коштів, заміна природного газу мазутом — поганий варіант. Тепло, вироблене на мазуті, на 15—20% дорожче за собівартістю за тепло, вироблене на природному газу. Але, на жаль, сьогодні йдеться вже не про економіку, а про виживання. Я не коментую, де уряд візьме ці додаткові гроші на опалення. Бо, по суті, за мазут хтось також має заплатити.

Для Києва, який за моїми підрахунками за зиму використовує до мільярда кубометрів природного газу, варіант використання мазуту цього опалювального сезону — хороша альтернатива. Адже і ТЕЦ-5, і ТЕЦ-6 можуть працювати на цьому паливі. Головне питання — це гроші. Бо, наголошую, мазут буде дорожчим. А підіймати тарифи для населення в сьогоднішній ситуації навряд чи добра ідея. Хтось муситиме компенсувати ці витрати. Хто — я поки не знаю. Сподіваюся, що урядовці знають відповідь на це запитання.

Мені дуже шкода, що два місяці тому прем’єр-міністр, який, вочевидь, був не дуже підготовлений у питанні ОПЕК, вийшов до населення з гаслом: «Усі — на електрику!». Це смішно. Наші мережі слабкі. Хай уже хоч міністр палива та енергетики доповідає з цього питання, а не прем’єр. Бо фахівці просто сміються з цих заяв.

Я от, наприклад, учора дізнався, що в нас уже суттєво змінився баланс електрогенерації. АЕС сьогодні вже виробляє 60% електроенергії. А до цього завжди виробляли на рівні 52—53%. Це означає, що завантажили сьогодні атомні блоки. Це непогано. Але слід постійно пам’ятати. що вони працюють у критичному режимі в пікові години навантаження — це зранку й увечері.

Хочу зазначити, що все, про що ми з вами зараз говоримо, мав би чітко і зрозуміло пояснити хтось від уряду. Є ж речник, який щодня доповідає про стан перебігу АТО. На мою думку, в цих надзвичайних енергетичних умовах такий самий речник від уряду повинен постійно інформувати населення про стан підготовки до опалювального сезону. Паніка — дуже погана річ в такій ситуації. І ситуація з бойлерами, яка для мене є напівавантюрою, тому приклад. Хто знає, витримають мережі в під’їздах чи ні цю тотальну «бойлероманію»?