Забута ферма

Шляхи реформування агросектора та розвитку програм державної підтримки фермерського руху обговорили минулої суботи віце-прем’єр-міністр України Іван Кириленко, міністр аграрної політики Віктор Слаута, президент Асоціації фермерів і приватних землевласників Іван Томич і лідери обласних організацій Асоціації, черговий з’їзд якої відбувався в Києві. Можливості для підтримки фермерів є. У 2004 році до «аграрного» бюджету закладено понад 2 млрд. грн., серед них 1,2 млрд. гривень на програми розвитку.

Члени уряду та представники Асоціації домовилися спільно розробити низку нормативних документів для вирішення поточних економічних, соціальних і матеріально-технічних питань, які існують в агропромисловому комплексі. Щоправда, як повідомив перший заступник міністра аграрної політики Микола Безуглий, замість прямої підтримки фермерських господарств планують ввести механізм компенсації відсоткової ставки банківських кредитів. Уже підготували проект відповідної постанови Кабінету Міністрів, що передбачає спрямувати на ці цілі з державного бюджету 13 млн. гривень. Фермерським господарствами держава компенсуватиме подвійну облікову ставку НБУ. Як вважає М. Безуглий, механізм компенсації відсоткових ставок дозволить фермерам залучити 85— 100 млн. гривень кредитних ресурсів.

Реакцію уряду на вимоги фермерів можна назвати спішною, але аж ніяк не своєчасною. На своєму з’їзді представники понад 43 тисяч фермерських господарств України говорили про те, що в країні навмисно культивують політику подвійних стандартів у сільському господарстві, і її жертвами стають саме фермери. І це при тому, що майже всю товарну продукцію (молоко, м’ясо, овочі тощо) виготовляють у приватному секторі. А державна підтримка малих господарств обчислюється всього 2% від загального обсягу фінансування агропромислового комплексу країни. Природно, фермери вважають, що заслуговують на більше. До того ж, за їхніми словами, малі господарства не отримали вигоди, коли зерна в країні було багато, тому що ціни були штучно занижені, а при неврожаї саме вони найбільше постраждали. Держава кинулася рятувати сільське господарство, зовсім забувши при цьому про наявність у селах фермерських господарств. І велика частина з них сьогодні впевнена в тому, що, купуючи зерно за кордоном, держава активно інвестує чужих фермерів, тоді як свої знову виявилися на узбіччі. Великі товаровиробники сьогодні з допомогою держави активно готуються до весняно-польових робіт. А багато фермерів ще не вирішили, де взяти грошей хоч на мінімально необхідні роботи — захист рослин, підживлювання озимих, придбання пального, не кажучи вже про техніку та запчастини. Заклавши все більш-менш ліквідне майно ще минулого року й зазнавши в зв’язку з неврожаєм великих збитків, багато фермерських господарств підходять до цього сезону з чітким «ні» від банкірів.

Річ у тім, що кредитні договори минулого року їм пролонгували, але заставляти для нових кредитів фермерам більше нема чого. А тим сімейним підприємствам, які виділилися з великих господарств і вирішили вести свою справу на 2 — 10 гектарах землі, про кредити нічого й думати. Якби працювали іпотечні механізми, то цю проблему, можливо, вирішували б дещо простіше. Але, по-перше, до кінця цього року діє мораторій, і є пропозиції його продовжити ще на два роки. А по-друге, банки ще самі не знають, що робити із землею, якщо вона відійде до них за іпотечним зобов’язанням як погашення кредиту. Навіть мінеральні добрива фермерам обходяться на 20% дорожче, ніж іншим господарствам, які є правонаступниками колгоспів і радгоспів.