Закулісна енергія

Загальновiдомо — більше ніж половина електроенергії в Україні виробляється на атомних електростанціях, причому із самою низькою собівартістю. І теоретично наша країна може мати відносно недорогу електроенергію, завдяки чому її продукція на міжнародних і внутрішніх ринках може бути конкурентоспроможною. Крім того, порівняно низька атомна складова українського оптового енергоринку може забезпечувати громадян прийнятним електротарифом, що сьогодні особливо актуально. Однак, схоже, у нового керівництва НАЕК «Енергоатом» інші міркування. На розгляд парламенту винесена пропозиція дозволити українським генеруючим компаніям продавати електроенергію безпосередньо зарубіжним контрагентам, обминаючи вітчизняний оптовий ринок. Природно, законопроект має супровідну записку. На думку її авторів, новація забезпечить рівні можливості доступу до ринку експорту електроенергії всім представникам української генерації. Але давайте подумаємо, яка з українських генеруючих компаній реально зможе експортувати електроенергію? Нині монопольним експортером української електрики є держпідприємство «Укрінтеренерго». Варто відзначити, що саме воно електроенергію не виготовляє і є лише посередником між її українськими виробниками й зарубіжними покупцями. Держкомпанія купує електроенергію на оптовому ринку, куди її продають усі енергогенеруючі підприємства країни. Потім «Укрінтеренерго» подає електрику в Словаччину, Польщу, Угорщину, Румунію, Білорусь, Росію та Молдову, оскільки в України є певний профіцит генеруючих потужностей. Крім того, відповідні компанії мають і резерв незадіяних потужностей. Так що в разі прийняття закону всі сім вітчизняних «генераторів» повинні бути раді.

Але куди вони будуть продавати? В Європу на ринок електроенергії пробитися складно, якщо не сказати — практично неможливо. На це підуть роки підготовчої роботи. Та й технічні можливості експорту електроенергії в західному напрямі завантажені до межі. Країни колишнього СРСР? Можливо. Якщо тільки там стануть купувати нашу дорогу електроенергію... До того ж, щоб наші незадіяні теплові енергоблоки змогли проводити електроенергію на експорт, їх необхідно забезпечити паливом. Через високу ціну палива газові блоки нині завантажити проблемно. Що стосується пиловугольних блоків, то з їхнім завантаженням також не все так просто. Адже насамперед треба задовольняти потреби внутрішніх споживачів, а для того, щоб додатково експортувати електроенергію, треба мати додатковий об’єм сировини. Враховуючи, що й на українських генеруючих блоках, працюючих на внутрішній ринок, нині недопостачання вугілля не рідкість, завантажити додаткові потужності буде нелегко. Так що вигода від «рівного доступу» до експорту переглядається тільки для «Енергоатома». Причому не тільки вигода — інші компанії ні внаслідок технічних, ні внаслідок економічних причин не зможуть скористатися цією можливістю. А якщо хтось буде стверджувати, що теоретично у вільному експорті електроенергії може бути зацікавлене «Західенерго», то це легко спростувати. Як відомо, теплова генерація, а саме цим займається названа компанія, є найбільш дорогою. Конкуренції з «Енергоатомом» їй не витримати. У будь-якому випадку, якщо буде дозволений експорт прямо, то насамперед за кордон потече атомна електроенергія, оскільки вона вдвічі дешевша, ніж електроенергія, вироблювана на АЕС. Вважаю, детальніше пояснювати, кому вигідна так звана лібералізація системи експорту електроенергії в нашій країні, не варто. Теплова генерація від цього, зрозуміло, нічого не виграє. Як, до речі, й «Укрінтеренерго».

На останній обставині варто зупинитися окремо. Монополізм, як відомо, частіше за все шкідливий. Особливо для покупців. А ось продавцю-монополісту в такій якості перебувати дуже приємно. Але в нашому випадку йдеться про «Укрінтеренерго», яке є державним підприємством. Тобто його прибутки, за вирахуванням адміністративних витрат, — це фактично й прибутки нашої країни, її бюджету. Скажіть, будь ласка, якщо від України продаватимуть електроенергію дві компанії, то покупці будуть мати вибір — з ким мати справу? Будуть. Чи з’явиться в них можливість торгуватися? Безумовно. Що буде з ціною української «експортної» електроенергії в такому разi? Школяреві зрозуміло — вона буде падати. Що буде з прибутками державного бюджету? Знову вгадали — будуть зменшуватися. Особливо пікантним виглядає той факт, що фактично конкурувати й таким чином знижувати ціну на електроенергію, що експортується з нашої країни, будуть дві державні структури. Чи розуміє це керівництво НАЕК «Енергоатом»? Не може не розуміти. І тут спливає версія про можливі домовленості нових керівників «Енергоатома» з їхніми російськими партнерами (не викликає сумнівів, що саме енергодефіцитна Росія готова купувати українську електроенергію). Чи не вони (ці домовленості) примушують наших атомників лобіювати законопроекти, здатні завдати шкоди вітчизняній економіці? Росії потрібна дешева електроенергія, інакше її там, у країні гігантських гідроелектростанцій, ніхто не купить. Але з такою ціною в Україні можуть працювати лише атомні електростанції. Все зрозуміло.

Незрозуміло одне — чому вітчизняні промислові й побутові споживачі повинні отримувати дорогу електроенергію, вироблену на теплових електростанціях, а наші сусіди — дешеву атомну? Тільки тому, що в когось існують закулісні домовленості? З погляду національних інтересів України це — не найсильніший аргумент.