Здача позицій?...

Україна розробляє Дорожню карту енергетичної безпеки. Про це під час виступу на V Міжнародному українському енергетичному форумі Адама Сміта розповів заступник міністра енергетики України Вадим Улида. За його словами, оновлена енергетична політика держави має базуватися на п’яти основних напрямках.

• Перший напрямок — реформування ринку електроенергетики і газу. Наразі, за його словами, переглядається закон «Про електроенергетику», готується реформування НАК «Нафтогаз України» та вугільної галузі. «Цього року на вугільну галузь із держбюджету спрямують приблизно 13 мільярдів гривень. І ця сума зростає. Ми повинні зупинити це зростання і до 2020 року вийти на роботу без дотацій вугільної галузі з бюджету», — коментує він вугільні плани. За словами заступника міністра, цього року очікується також продовження приватизації шахт, але стільки і коли, не уточнив.

• Другий напрямок — модернізація енергетичної галузі, реалізація інноваційних проектів в енергетиці та залучення сучасних технологій. Адже, за словами заступника міністра енергетики України, більш як на 70% зношені ресурси теплової генерації та електричних мереж. Цікавим у цьому напрямку є й питання модернізації ГТС. Як нам відомо, уже на виході законопроект про розподіл «Нафтогазу» та створення консорціуму з управління ГТС. Яким чином ділитимуть газовий пиріг? У Мінпаливенерго розраховують на прихід європейських та американських компаній. Європа вже неодноразово сигналізувала, що готова. А решта претендентів?

Користуючись нагодою, «День» поцікавився у керівників Shell та Chevron, чи готові вони увійти до списку компаній-управлінців вітчизняною «трубою» та чи інвестуватимуть кошти в її оновлення.

Регіональний директор Chevron Україна Пітер Кларк зазначив, що він про такі плани центрального офісу компанії наразі нічого не знає, але зауважив: «Подивимось, що буде запропоновано, яка буде структура, щоб інвестор розумів, якою буде доходність». Голова Shell в Україні Грехем Тайлі додав: єдине, що він зараз може сказати точно, то це те, що «розділ ГТС — правильний шлях». Коли ж говорити про зацікавленість компанії в участі в консорціумі, то голова Shell в Україні наголосив, що поки не може робити якихось чітких висновків і коментувати подібну можливість.

Тож інвестори тримають паузу, доки не побачать кінцевого варіанту співпраці. І це логічно. Адже працювати в Україні, особливо в енергетичному секторі, — це як зіграти в лотерею: до кінця не знаєш, чи виграєш, чи програєш. Звичайно, правила змінюються, але повільно. Останнє тому підтвердження — законопроект запровадження надзвичайного стану в енергетичному секторі. Так-от, у ньому зазначено, що в разі такого перебігу подій уряд може дати уповноваженій особі доручення закуповувати газ в українських видобувних компаній, але як формуватиметься ця ціна, за яким принципом — цього в документі немає. Тож, інакше кажучи, немає гарантії, що такий газ купуватимуть в усіх виробників за однією ціною. Чому немає та яким буде механізм? Про це «День» запитав присутнього на форумі заступника голови НАК «Нафтогаз України» Олександра Тодійчука та отримав коротку відповідь: працюють робочі групи, думаємо, розробляємо...

• Третій напрямок — енергетична безпека, тобто диверсифікація поставок газу та ядерного палива. «Енергобезпека — це пріоритет, бо енергоресурси не можуть застосовуватися проти країни як елемент тиску, шантажу для ухвалення тих чи інших політичних рішень. І завдання політичної еліти — досягти згоди, щоб рішення про майбутнє України не приймалось під тиском...» — резюмував Улида. Втім, попри запевняння у «докорінності перегляду підходів до диверсифікації джерел поставок в Україну», цілком імовірно, існує ризик, що все залишиться, як є. А як інакше розуміти заяву того ж таки Улиди, що Україна збирається реанімувати проект зі створення власного ядерного палива з... Росією? Відверто кажучи, така позиція виглядає, принаймні, дивною, бо саме Росія сьогодні позбавила нашу країну газового спокою, перекрутивши вентиль. Нам стріляють у спину, а ми прагнемо дати нашому агресорові ще один енергетичний (читай ядерний) зашморг на нашу ж шию? Що це таке — здача позицій чи відсутність логіки у реформаторів та широкого бачення ризиків такого сценарію загалом для країни? Чи можливий ядерний проект з іншими учасниками, як, наприклад, США? На ці запитання замміністр Мінпаливенерго «Дню» конкретної відповіді так і не дав, обмежившись таким висловлюванням: «Зараз є підприємство (з Росією.— Авт.), є внески в основні фонди, і ми ведемо переговори про перспективи його подальшого існування... Україна зацікавлена у створенні свого ядерного палива».

• Четвертий напрямок — євроінтеграційні проекти. «До кінця 2016 року Україна повинна синхронізувати власну енергосистему з європейською. Це дасть нам можливість залучити інвестиції та модернізувати енергогалузь», — пояснює заступник міністра перспективи з енергетики. Коли ж вести мову про газове зближення, то, на його думку, тут ще більше можливостей. «У нас є потужні підземні сховища газу — 30 мільярдів кубометрів, з яких використовується лише половина. Це унікальна можливість створити на базі цих ПХГ газовий хаб Європи», — резюмує він.

«День» поцікавився у присутнього на конференції колишнього прем’єра Чеської Республіки, а нині директора з розвитку бізнесу та міжнародних відносин газової компанії Nafta Мірека Тополанека, чи цікаво Європі створювати такий хаб у тандемі з нами? Він розповів, що в принципі все залежить від України, і ось чому. Тополанек нагадав, що причинами газової кризи 2009 року були геополітичні ігри та бажання Росії зменшити спротив прибалтійських країн до Північного потоку. Криза закінчилась — дві нитки цього потоку збудували. Що ми маємо тепер? Нинішня газова криза також має схожі цілі, резюмує він. «Відбувається війна з приводу будівництва Південного потоку», — пояснює він. І в цьому разі Україна має всіляко протидіяти, у тому числі в переговорному процесі з участю ЄС, аби не було повномасштабної реалізації цього проекту. Інакше, продовжує він, втратить статус головного транзитера газу до ЄС — і тоді їй точно не бачити газового хабу на своїй території. Тому все залежить від того, як Україна розіграє свої карти у тристоронніх газових переговорах, підсумовує він.

• п’ятий напрямок — повномасштабне впровадження енергоефективних технологій. Зі слів Улиди зрозуміло, що стосуватиметься це насамперед бюджетної сфери й населення. І це теж трохи дивно, бо саме промисловість — найбільший споживач газу, і власники цих активів, передусім, мали би дбати про зменшення енергоємності свого виробництва, а не населення економити їм газ, натомість зігріваючи свої оселі дровами та вугіллям.