«Зелені» стимули

Як заявив учора експерт з енергетичних питань, глава Асоціації альтернативного твердого палива Іван Надєїн, Україна стоїть на порозі найдорожчого в історії країни опалювального сезону. І дійсно, ціна російського газу становить приблизно 250 дол. за тисячу кубометрів. Зрозуміло, що влада не може не приділяти уваги цим питанням. Адже Україна, як відомо, витрачає на виробництво однієї одиниці ВВП у п’ять разів більше мінерального палива, ніж країни Європи. Тому в Україні заплановано розвивати національний інвестиційний проект «Нова енергія», а уряд і парламент уперше виділили з бюджету на цільову програму підвищення енергоефективності чималу суму — 910 мільйонів гривень. Проте насправді це не так уже й багато. Тим паче, що в нинішньому держбюджеті, після його секвестру, на реконструкцію житлово-комунального господарства та підвищення його енергоефективності, за словами експерта, залишилося лише 300 мільйонів гривень...

Проте у голови Національного агентства з питань ефективного використання енергоресурсів (НАЕР) Миколи Пашкевича, котрий учора вперше спробував себе в ролі публічного політика, настрій, як то кажуть, бойовий. Він сподівається створити в країні відсутню сьогодні єдину стратегію управління й розвитку сфери енергоефективності та поновлюваних джерел енергії. Для цього чиновник сподівається на підвищення інституційної здатності НАЕР як органу, якому належить відати всім комплексом відповідних питань.

Ну що ж, якщо Пашкевич зуміє реально взяти в цій справі владу в свої руки, то на якісь зрушення можна буде сподіватися. У всякому разі сила-силенна його планів вражає. По-перше, він хоче укорінити в свідомість українців (усіх і кожного) ідеї енергоефективності. Для чого планує розгорнути інформатизацію, пропаганду й агітацію. По-друге, він хоче діяти не стільки батогом, скільки пряником, і виступає за скасування штрафів і жорстких норм використання енергоресурсів, замінивши їх партнерськими відносинами з бізнесом, ефективними методами стимулювання й державно-приватним партнерством у справі інвестування перспективних проектів. За його словами, саме така практика використовується й дає плоди у європейських країнах.

Пашкевич планує переглянути й удосконалити чимало документів і програм, що вийшли в минулі роки з-під пера НАЕР, і навіть створити нові закони й підзаконні акти, зокрема Закон «Про енергоефективність». У результаті, глава Нацагентства розраховує підняти на новий рівень поновлювану енергетику й залучити максимальну кількість інвестицій. Він розраховує на те, що чинний і трохи підкоригований закон про так званий зелений тариф навіть змінить ресурсну базу української енергетики. Єдине, що бентежить главу нової енергетики країни, — це наявні природні конфлікти (скажімо, вітроелектростанції не можна будувати на шляхах міграції перелітних птиць) і абсолютна неготовність українських енергомереж приймати ресурси, вироблені нетрадиційною енергетикою.

Перший заступник директора Інституту проблем екології та енергоефективності Олег Горбунов розповідає, що в місті металургів Алчевську, завдяки розробкам науковців, незабаром узагалі зможуть відмовитися від використання газу в опалюванні житлових будинків. А всього потенціал біоенергетики, за його словами, здатен обслужити 12 мільйонів осіб, тобто, практично всіх українців, задіяних в аграрному секторі.

Надєїн сподівається, що уряд заохочуватиме напрацювання в галузі поновлюваної енергетики. Але при цьому він відзначає недостатність механізму для стимулювання теплової енергетики, оскільки тут стимули для інвесторів незначні, а ризики чималі. Серед них один з основних — це заборгованість населення за послуги ЖКГ, яка стабільно тримається на рівні восьми мільярдів гривень.

Що там й казати, особливо на цьому тлі приємно чути про новаторські підходи НКРЕ. Але якось дивно, що водночас вони щільно сусідять із закоренілим ретроградством. Наприклад, відповідаючи на запитання «Дня» про те, чому зелений тариф не поширюється на газ і електроенергію, що виробляються шляхом переробки відходів тваринництва, Пашкевич сказав, що є рішення поки зупинитися на тих джерелах поновлюваної енергії, які відображені в згаданому законі. Мовляв, більше бюджет не потягне. І почав розповідати про пільги, що надаються власникам відповідних тваринницьких підприємств. От тільки не зміг відповісти, чому так мало в цю галузь йде інвесторів і чому продовжує танути українське молочне й м’ясне стадо. А чом би не вирішувати в комплексі проблеми енергетики й тваринництва, оскільки обидві ці галузі сьогодні у великому прориві?.. Не вистачає державного підходу?