Зернотрейдери на колінах

Наприкінці минулого тижня вартість грудневих ф’ючерсів на постачання пшениці на торгах Чиказької товарної біржі злетіла до максимального за останні 23 місяці рівня. Безпосередня причина — звістка про те, що Росія ввела заборону на експорт свого зерна. Можна допустити, що така реакція біржі була підготовлена також і подіями в Україні, де, як днями заявила Українська аграрна конфедерація (УАК), Держмитслужба фактично припинила митне оформлення та відвантаження зерна з портів, мотивуючи свої дії необхідністю проведення контрольних заходів у боротьбі з контрабандою. Тим часом стало відомо, що деякі хлібопекарські підприємства України вже підняли ціни на хліб, а інші готуються це зробити. Про причини цієї ситуації «День» розмовляв із президентом УАК та головою Ради підприємців при Кабміні Леонідом КОЗАЧЕНКОМ.

— Хто страшніший українському хліборобу: нинішня спека, чи вітчизняний бюрократ, який під її приводом робить спроби зупинити експорт зерна?

— Якщо перевести це запитання з площини сьогоднішнього дня на рівень певних узагальнень, що грунтуються на досвіді останніх років, то можна стверджувати, що страшніший бюрократ, державний чиновник, бо втрати сільськогосподарських підприємств від дій владних структур у середньому за останні роки складали щороку 25 мільярдів гривень. Жодна засуха, будь-які погодні умови не спричиняли таких збитків. Хіба що в 2003 році були сильні морози, і через це ми втратили близько 70% посівів. Але останнім часом сумнівна першість остаточно перейшла до чиновників, які спричиняють шалені втрати сільгоспвиробникам.

— Чиновник завжди виконує чиєсь замовлення. Тож на кого він грає цього разу, перекриваючи шлях українському зерну за кордон?

— Якщо говорити прямо, то грає він в основному на свою кишеню. І про це я можу говорити не тільки від імені УАК та Ради підприємців. Останнім часом я дуже схвильований кількістю скарг, що надходять від підприємницьких структур, на протиправні дії бюрократів-чиновників, які обкладають бізнес різними, м’яко кажучи, поборами, чим дуже істотно гальмують підприємницьку діяльність і створюють великі проблеми на перспективу.

Скажу відверто: я не бачу причиною цього якихось вказівок зверху, які йдуть від керівництва держави, від уряду в цілому. Але я допускаю, що тут задіяні чиновники, що прийшли від певних політичних сил у результаті досягнутого на найвищому ріні компромісу. І саме ці політичні сили, які їх делегували, можливо, ставлять перед ними такі вимоги... Зрозуміло, що це не сприяє бізнесу й поліпшенню ситуації в державі, зміцненню її економіки. Тож, я гадаю, що такий сигнал, який нині, вимагає втручання найвищого керівництва і, в першу чергу, Президента, щоб боротися з такими явищами, що активізувалися в країні.

— Розмови про зернову контрабанду — це лише прикриття для призупинки експорту, чи такі випадки, дійсно, можливі? Чи все упирається лише в ПДВ, компенсація якого сьогодні для держави небезпечніша за контрабанду?

— Коли йдеться про контрабанду, і про ПДВ, то треба розуміти, що це — несумісні речі. Адже для того, щоб отримати від держави компенсацію за ПДВ, не треба займатися контрабандою. Треба реально відвантажувати товар і максимально показувати його ціну, тоді отримуєш право на максимальне ПДВ.

Контрабанда ж, теоретично, як у експорті, так і в імпорті, абсолютно реальна. Тільки за останній місяць у Раді підприємців при Кабміні відбулося чотири зустрічі з представниками асоціацій, які займаються імпортом фруктів, імпортом продукції легкої промисловості, з авто перевізниками. І всі вони скаржаться на дії митниці. Виявляється, підприємців примушують займатися контрабандою й платити при цьому представникам державних організацій досить серйозні хабарі. Про це проінформовано керівництво уряду, проведені наради з відповідними організаціями. Їм надіслано доручення віце-прем’єра Тігіпка. Ми й далі будемо допомагати бізнесу боротися з контрабандою та корупцією, до якої нерідко спонукають саме ті органи влади, що мають наводити порядок.

— Як у цій ситуації показало себе МінАП? Чиї інтереси відстоює штаб галузі, як його колись називали?

— У нас немає жодних даних про те, що міністерство спричинило чи спонукало якісь дії з боку митниці, спрямовані на те, щоб зупинити експорт. Щоправда, останнім часом з’явилася інформація, що нібито посилилася робота «Держкарантину», який перебуває в структурі МінАП. Підвищилися вимоги цього відомства щодо обстеження продукції на предмет наявності в ній алергенів або карантинних рослин. А за це треба платити — купувати відповідні сертифікати.

— Однак склалося враження, що міністр пізніше інших дізнався про перепони на кордонах... Чи це не дивно?

— Я особисто спілкувався з міністром Миколою Присяжнюком і він стверджував, що не робив жодних вказівок щодо обмеження експорту. Про це ж я говорив із віце-прем’єром Віктором Слаутою. І він також не давав таких вказівок ... Більше того, і один, і інший засудили такі кроки.

— Куди, вгору чи вниз, пішли внаслідок затримки експорту внутрішні, а також і міжнародні ціни на зерно?

— Через сумнівні дії наших органів державної влади (хто конкретно з них у цьому відзначився, поки невідомо) світові ціни підскочили, а внутрішні почали падати, тому що заборона експорту блокує ринок. Деякі політики навіть почали говорити, що це змова трейдерів. І це в той час, коли зернотрейдери стояли мало не на колінах і умовляли, просили, щоб їм дозволили експортувати, тому що їхні збитки тільки за чотири дні досягли приблизно мільйона доларів (а це тільки простій суден і залізничних вагонів). А політики вказували на трейдерів, які, мовляв, хочуть вкотре ошукати селян, не платити їм належну ціну.

— Як працює цього року Аграрний фонд? Чи навчився вже він бути регулятором зернового ринку за допомогою товарних інтервенцій?

— На жаль, до цього відомства дуже багато претензій. Воно не виконує повністю функцій, які на нього покладені. Особливо в цьому сезоні. Візьмемо непродумані заходи з реалізації близько 400 тисяч тонн продовольчої пшениці, викупленої Агрофондом за порівняно низькою проти нинішнього рівня ціною для того, щоб закупити зерно нового врожаю на відкритому ринку. І це замість того, щоб за допомогою такого обсягу зерна контролювати внутрішні ціни в державі, продаючи борошно пекарям. А сьогодні ціни ростуть. Продовольча пшениця вже перевищує 1600 грн. за тонну (ті 400 тисяч тонн закуповувалися по 1200 грн. за тонну).

За нашими прогнозами найближчий тиждень-два ціна продовольчої пшениці становитиме 2000 гривень. Коли ж буде купувати Аграрний фонд? Уряд виділив йому 5 мільярдів гривень, але ми переконані, що ці кошти було б доцільніше використати на заставну закупівлю зерна, а ту продукцію, яку закупили раніше, треба було б приберегти. Окрім цього, ми пропонували уряду зробити компенсацію відсотків за кредити для пекарів, щоб вони саме зараз, поки ціна ще не досягла найвищого рівня, закупили приблизно 500—600 тисяч тонн продовольчої пшениці. Це саме та кількість, якої їм не вистачає для забезпечення виробництва впродовж усього сезону. Купити таку кількість зерна вони сьогодні не можуть — не вистачає оборотних коштів, а банки пропонують дуже дорогі кредити.

— Ви назвали суму п’ять мільярдів. Цього достатньо для наступного року?

— Так, щоб не створювати загрози на внутрішньому ринку, виключити дефіцит на ринку зерна, а ви не забувайте, що у нас також є Держрезерв, який має виконувати свої передбачені законом функції. Тож якщо Аграрний фонд викупить з ринку зерна на 5 мільярдів та ще й Держрезерв матиме якусь кількість зерна у своєму розпорядженні, то в державі ніколи не буде проблем з хлібом. Для цього, я підкреслюю, сьогодні є всі умови

— Чи можна виключити, що саме цій структурі, тобто Аграрному фонду, вигідно призупинити вивезення зерна на експорт, щоб збити внутрішні ціни і дешево купувати зерно у селян?

— Я не можу цього стверджувати, але в експертному середовищі про це дуже багато говорять. Йдеться про те, що Аграрному фонду треба покинути звичку здійснювати паралельно з закупівлею ще й якісь сумнівні комерційні операції, що мало місце в попередні роки. Якщо ж він і далі на це налаштований, то йому вигідно збити ціну. Але трейдери платять сьогодні виробникам більше, ніж Аграрний фонд, і через це він ці сумнівні схеми реалізувати не може. У Аграрного фонду є не тільки контрактна ціна (натякає на відкат. — Авт.), а трейдери, окрім такої ж контрактної ціни, від вас нічого не хочуть. Отож, якщо ціна буде падати, тоді Аграрний фонд може викуповувати на своїх умовах, якщо ж ціна зростає, то йому не залишається нічого іншого, як працювати прозоро й добросовісно.

— Як ви оцінюєте роль біржі у компенсації ПДВ для зернотрейдерів?

— Взагалі біржа до компенсації ПДВ для зернотрейдерів жодного відношення не має. Щоб визначити ціну на продукцію є внутрішній контракт, достатньо й інформації про реальну ціну на внутрішньому ринку, є фіксація цієї ціни митницею. І саме на основі цього визначається сума компенсації ПДВ. А біржа до цього не причетна.

— У податковій тим часом говорять, що деякі зернотрейдери саме через те, що їм вдається щось зробити на біржі, відмовляються отримувати ПДВ-облігації...

— На це у них зовсім інші причини. Вони відмовляються тоді, коли погоджуються, щоб їм повертали ПДВ через Аграрний фонд пшеницею. Звісно, у цьому разі не має сенсу брати облігації. Я не скажу, що вони отримують кращі умови, та, мабуть, вважають, що синиця в руках надійніше. Є й якісь інші причини. Наприклад, деякі американські компанії, що діють в Україні, не беруть облігацій, хоча насправді це їм дуже вигідно.

— А яким ви бачите майбутній ринок ПДВ-облігацій і його роль в економіці сільгоспвиробників та зернотрейдерів?

— Облігації та й сам ПДВ — це дуже серйозний інструмент, який помітно впливає і на ціни внутрішнього ринку і, особливо, — на обсяг втрат сільськогосподарських підприємств, надто від реалізації своєї продукції на експорт. За нашими підрахунками, в минулому сезоні ці втрати становили близько п’яти мільярдів гривень. Таку суму не заплатили зернотрейдери, бо втратили будь-яку надію отримати відшкодування від держави за цим податком. У поточному сезоні недоплата сільгоспвиробникам становить близько 250 гривень на тонні зерна. І знову зернотрейдери не мають жодних гарантій від держави про повернення ПДВ. Це говорить про те, що наше сільське господарство, як і в минулі роки, залишається соціальним донором.

— Як виглядає українське сільське господарство з берегів Туманного Альбіону, адже ви цими днями повернулися з Лондона?

— Там наш аграрний комплекс оцінюють як дуже і дуже перспективний. Але, на жаль, зараз ми, як мовиться, не на часі. Інша справа років через десять. Бо попереду у нас нелегкі економічні реформи. А першою серед них нам радять поставити боротьбу з корупцією. Президент України вже озвучив відповідну програму. Але в усьому світі вважають, що нам треба ще активніше викорінювати це ганебне явище. Якщо цього не зробити, то в жодній галузі економіки не можна буде реалізувати необхідних реформ. Бо усі вони вимагають ще й надходження інвестицій. Та поки ми не подолаємо корупції, вони до нас не прийдуть. А за рахунок ресурсів вітчизняної фінансової системи здійснити реформи неможливо.

— Було багато розмов про спільний зерновий ринок України, Росії та Казахстану. Який ваш вирок для цього проекту?

— Теоретичні дискусії на цю тему заборонити не можна. А от практично реалізувати такі ідеї дуже важко. Віддати в руки державному чиновнику величезний єдиний ринок, оформлений у вигляді транснаціональної міждержавної компанії дуже ризиковано. Я впевнений, держчиновник ніколи не буде ефективніше керувати бізнесом, ніж підприємець. Можна, звичайно, створити надзвичайно сприятливі умови, концентруючи потенціал трьох чи чотирьох держав в одних руках, і за рахунок цього поставити весь світ на коліна. Але це не означає, що в результаті виграють виробники продукції, яку продаватимуть за кордоном державні чиновники. Нині лунають також пропозиції створити в Україні державну компанію, яка торгуватиме зерном. Якщо її тут-таки, негайно приватизувати, то у цьому є сенс.

ДО РЕЧI

Мінагрополітики України, Аграрний фонд і міжнародні компанії-зернотрейдери домовилися про спільні дії зі стабілізації ситуації на зерновому ринку країни. Як повідомив заступник гендиректора Агрофонду Олександр Лавринчук, «сторони домовилися взаємодіяти на ринку, а всі можливі дії та плани занести до спеціального Меморандуму. Зернотрейдери, — розповів Лавринчук, — пообіцяли знизити на певний період закупівельну активність, аби на ринок зміг вийти Аграрний фонд. Причому вийти ефективно і результативно». Це означає, що йому буде дозволено придбати мільйон тонн зерна за середньозваженими ринковими цінами. Зернотрейдери також підтримали можливість запровадження в Україні квот на експорт зерна. Водночас вони просять державу не перешкоджати вивезенню законтрактованих партій, які або вже відвантажені, або чекають завантаження в портах.