Зерновий «фаворит» — за бортом конкуренції

«ЗАКУПІВЕЛЬНА ЦІНА ЗЕРНА НЕ КОМПЕНСУЄ ВИРОБНИЧИХ ВИТРАТ»

— Що чекає на АПК від такого цінового недобору?

— Аграрії сьогодні втрачають близько 300—400 гривень на тонні, якщо погоджуються продавати зерно перекупникам чи зернотрейдерам. І це — не межа. Ціна зернових ще знизиться на 10—15%. Але тенденція з пониження до цього рівня розтягнеться на два місяці. Тому фермерам не варто розраховувати на цінове пожвавлення найближчим часом. А воно їм конче потрібне, бо сьогодні аграрії винні банкам близько 38 мільярдів гривень. А з чого їх повертати, якщо вирощений урожай пропонують купити за ціною, яка не покриває навіть собівартість виробництва? А треба ж думати про завершення жнив та проведення осінньої посівної кампанії. Звичайно, у виробників є запас обігових коштів, залишки насіння та пестицидів, але в цілому цього не достатньо для завершення жнив та проведення успішної осінньої посівної, тому що на все це потрібно принаймні 17 мільярдів гривень.

— Скільки зерна треба продати аграріям, щоб погасити банківські кредити, термін повернення яких сьогодні «горить»?

— Якщо рахувати за світовими цінами на зерно, то Україна в 2011 році виростила збіжжя майже на 80 мільярдів гривень. Але з урахуванням нещодавно прийнятих дискримінаційних законів для АПК ця цифра буде меншою. Аби повернути банкам кредити, термін сплати за яким вже настав, завершити жнива та почати осінню посівну, аграрному сектору потрібно 30 мільярдів гривень. В аграріїв немає таких коштів. Держава мала б дати якусь частину через закупівлі Аграрним фондом та Держрезервом. Але цього не відбувається. Дати ринку 30 мільярдів гривень — не проблема для трейдерів, але виробники не погодяться продавати їм своє зерно за ціною меншою його собівартості.

— Тобто в цій ситуації доцільніше підключити Аграрний фонд? До речі, як він сьо годні справляється зі своєю функцією згладжування цінових коливань на ринку зернових?

— На жаль, сьогодні Аграрний фонд дуже кволий. Його роботи практично ніхто не відчуває. Але я знаю, що в МінАПК ведуться перемовини і галузеве міністерство виступає за активізацію роботи Фонду, однак процес стримує Мінфін, який не виділяє вдосталь грошей на початок закупівель.

Зрозуміло, що в держави немає 30 мільярдів гривень, потрібних аграріям. Але 2 мільярди можна знайти і дати Аграрному фонду, щоб він зняв напругу на ринку хоча б на 10 днів, купуючи тонну зерна за 1740 гривень, оскільки саме така ціна офіційно задекларована державою як мінімальна на 2011 рік. Повірте, в умовах жнив — це була б відчутна допомога.

— Як впливає на інвестиційну привабливість країни та її імідж світового експортера сільгосппродукції нинішня аграрна політика влади? Чи витримає Україна конкуренцію з Росією на світових ринках, зважаючи на те, що сусідка розраховує зібрати 92 мільйони тонн зерна, а практику експортних мит там навіть не апробовували?

— Україна та Росія допустили одну помилку в 2010 році — ввели квотування зерна — і через це потрапили в дуже неприємну ситуацію. Непередбачуваність дій влади на аграрному ринку спричинили негативні наслідки, через що Україна та Росія втратили імідж надійних експортерів зернових. Унаслідок цього обидві держави програли усі тендери з продажу пшениці та соняшнику на головних світових ринках (Єгипту, Саудівської Аравії, Південної Кореї), де скуповуються великі державні структури. Ті ж, хто виграв ці тендери (європейські, американські, австралійські, канадські компанії), зараз диктують Україні свої умови з придбання зерна за ціною, нижчою від світової на 15—20 доларів за тонну.

Сьогодні в порту тонна завантаженої в трюм корабля української продовольчої пшениці коштує приблизно 235—240 дол. Віднімімо від цієї суми експортне мито, 20% неповернутого ПДВ, оплату перевезення на відстань 300 км, сплату всіх тарифів на перевезення, обробку зерна в портах та за інші процедури — і отримуємо мінус 100 дол. Зернотрейдер закладає приблизно 50 гривень прибутку на тонну зерна. Тому тонна фуражної пшениці коштує 1000 гривень, а продовольчої — максимум 1400 гривень при тому, що середня собівартість першої становить 1240, а другої — 1480 гривень за тонну. Тож і в першому, і в другому випадку внутрішня ціна нижча за собівартість готового продукту. Продавати за таких умов врожай для виробника — свідомі збитки і заганяння свого виробництва в могилу.

— Скільки становить сума експортних втрат для України через негативний імідж?

— Через експортні обмеження аграрії втратять приблизно 17—19 мільярдів гривень.

— А який відсоток експортних ринків втратила Україна через непродуману аграрну політику?

— Через непродуману аграрну політику Україна втратила конкурентоспроможність на світових ринках, але не самі ринки. Раніше конкурентоспроможність полягала в тому, що Україну скрізь вважали зерновим фаворитом. Тому наша продукція була пріоритетною для покупців. Сьогодні від українського зерна сахаються на світових торговельних майданчиках. Нас туди допускають, але за окрему плату. Зараз там панують інші гравці, які продаватимуть українську пшеницю. Тобто з’явились міжнародні посередники, які купують у наших трейдерів зерно за ціну, нижчу на 15—20 дол. — і таким чином виконують виграні тендери.

— А введення Україною експортних мит хіба не пряме порушення умов СОТ?

— Експортне мито може вводити не більше ніж на 6 місяців. Уряд так і зробив — його ввів до 1 січня 2012 року.

Але уявіть собі ситуацію, що сьогодні фермер не може чекати (чому — вже пояснив вище) до першого січня. То виходить, що держава сама створила трейдерам умови, коли через шість місяців вони спокійно зможуть експортувати без мита зерно, яке куплене сьогодні дуже дешево, і заробити на цьому чималі прибутки. Але це за умови, що трейдери погодяться чекати 6 місяців і не боятимуться введення нових обмежень з експорту. І тоді трейдери реально отримують від держави реальний дарунок — 30% ціни. Не всі так ризикуватимуть, але частина (переважно великі транснаціональні компанії, за якими стоять уряди країн) ризикуватиме і отримає високі заробітки. Але звинувачувати їх у цьому не можна, бо ці умови створила наша держава.

«ДЕРЖАВА В РУЧНОМУ РЕЖИМІ КОНТРОЛЮВАТИМЕ ЦІНУ НА ГРЕЧКУ»

— Парламент так і не поставив крапку в питанні мита на соняшник, олію, ріпак. Це означає, що депутати поставили хрест на цьому чи повернуться до цього питання восени?

— «Гарячі голови» не відмовляються від ідеї введення експортного мита на олію, круп’яні культури. Тому ця ідея може виринути в Раді після нового року. Але ці мита — величезні збитки аграріям. Сьогодні збитки мають тільки виробники зерна, а якщо введуть мита на круп’яні культури, тоді це створить додаткові проблеми для виробників гречки.

До речі, сьогодні Кабмін розглянув пропозицію про віднесення гречки до категорії об’єктів цінового державного регулювання. Тобто держава в ручному режимі контролюватиме ціну на гречку. Це створить проблеми в майбутньому, бо аграрії просто можуть перестати її вирощувати. Досвід державного цінового регулювання інших груп продуктових товарів — тому зайвий раз підтвердження.

Так, наприклад, за останні 5 років хлібопекарна галузь потрапила в складну ситуацію: нульова, а в кращому випадку — 5% рентабельність, призвела до того, що кожне третє хлібопекарське підприємство в 2010 році стало збитковим. За даними Держкомстату, за 4 місяці 2011 року в цілому галузь отримала 105,1 мільйона гривень збитків. При цьому 106 підприємств, або 46,5% із них (практично кожне друге підприємство), стали збитковими. Ціни на борошно зросли на 30 — 40%, інші складові хліба теж подорожчали в середньому на 15%, тарифи на газ — на 50%, на електроенергію — на 22%. Тобто склалися всі передумови для збільшення цін на хліб відповідно до зростання собівартості його виробництва. Проте під адміністративним тиском роздрібні ціни на сорти хліба масового вжитку у поточному році, як і в попередні роки, не були збільшені адекватно зростанню цін на борошно та інші складові витрат. Якщо ця тенденція збережеться, то через 5 років українці їстимуть імпортний хліб.

Те саме стосується дитячого харчування. У 1991 році в Україні працювало 47 підприємств-виробників дитячого харчування. 15 років тому частка української дитячої продукції на внутрішньому ринку була близько 80%. Однак державне регулювання ціни з обмеження рентабельності виробництва не більше 10% зробило своє діло — сьогодні частка українського дитячого харчування на внутрішньому ринку 19% і 12 виробників.

— Кажуть, що більше половини зібраного зерна буде фуражним. Це правда?

— Через погані погодні умови (затяжні дощі) існує ризик, що в 2011 році вдвічі у порівняні з 2010 роком збільшиться кількість фуражної пшениці. Але для внутрішнього ринку це не створить проблеми з точки зору дефіциту високоякісного борошна. Україна обмежить свої експортні можливості щодо продовольчої пшениці.

— Рада прийняла законопроект «Про земельний кадастр» і до кінця року обіцяє затвердити «Про ринок земель» з тим, щоб у 2012 році запрацював повноцінний легальний ринок землі. Але хіба тільки цього достатньо для запуску прозорого ринку? І що ще треба зробити владі, аби після земельної реформи не розквітло нове кріпацтво?

— Прийняття цих двох законів із формальної точки зору цілком достатньо. Але не тільки законодавча база потрібна для створення прозорого середовища та умов введення ринку землі. З цього приводу відбулася дуже цікава дискусія героїв-аграріїв України з міністром АПК Миколою Присяжнюком. Більшість героїв виступили за вільний ринок землі, але за умови зміни судової системи, подолання корупції, вирішення складної ситуації в АПК.

Я все життя був за вільний ринок землі. Без нього Україна не реалізує свій потенціал. Однак сьогодні я за те, щоб не поспішати і не прискорювати ці процеси. Треба навести лад у земельних питаннях: провести реєстрацію земельних ділянок, зробити систему реєстрації прозорою та доступною. Звичайно, про такий кадастр, як у Румунії, коли через Інтернет можна побачити, скільки і де конкретна людина має землі, ми можемо тільки мріяти. Але в цьому напрямку треба діяти. Далі треба навчити користуватися новими законами власників земельних паїв, бо сьогодні вони не знають, що й до чого. Ситуація в АПК складна — і це впливає на вартість землі, яка стане товаром після відкриття ринку. Все це в цілому створює певні загрози. Тому відкриття ринку землі треба перенести на кілька років.

— А вірите, що до кінця 2011 року запрацює повноцінний електронний кадастр в Україні?

— Ні. Так швидко це не зробити. Для цього потрібно 1,5—2 роки.