Згадаємо про поміркованість

Українська економіка наближається до фінішу року. За вісім місяців темп зростання валового внутрішнього продукту досяг 5,7%. На жаль, динаміка зростання ще з червня уповільнюється. У січні-травні ВВП зростав на 1,3% швидше, ніж у січні—квітні (до 4,0%). У січні—червні — на 1% (до 5,0%). У січні—липні — на 0,5% (до 5,5%). У січні—серпні лише на 0,2%. З урахуванням ефекту більш низької бази порівняння (зниження кумулятивної динаміки ВВП за 8 місяців 2005 р. становило 0,9% ) зростання ВВП у січні-серпні насправді не було, або ж його можна назвати від'ємним —0,7%).

Економістів завжди цікавить структура зростання. Зазначимо, що її висхідний тренд у цьому періоді формували промисловість і торгівля. Низсхідний — сільське господарство і транспорт. Виробництво продукції в аграрному секторі другий місяць поспіль має негативне значення, тобто не зростає, а скорочується. Спадовий агротренд у серпні став більш виразним (-2,3%). Уповільнення зростання в промисловості (спад на 0,8% у порівнянні з липнем), зменшення активності інвестиційного сектору (12,2% за січень—червень проти 15,9% у першому кварталі) погіршили динаміку ВВП, створену транспортом (та й тут за січень—серпень позитивний показник був на 0,4% меншим, ніж за січень—липень). Тримає високу планку торгівля. Разом із промисловістю вона компенсує спад у сільському господарстві, боковий тренд у будівництві, а також уповільнення росту транспортних послуг.

Зростання економіки, однак, не може бути самоціллю, бо інколи викликає негативні явища. І тут важливо пям'ятати про безпеку зростання. На щастя, у серпні вона була надійною. Інфляція за вісім місяців становить лише 3,8%, і зростання ВВП її істотно випереджає. Рік тому ситуація була протилежна. ВВП зріс на 2,8%, а споживчі ціни — на 6,7%. Нині «інфляційна платня» за економічну експансію впала. До речі, в Росії, а це однин із двох головних для України ринків, ситуація гірша (зростання ВВП 6,7%, інфляція — 7,1%). Посилила безпеку, зокрема, тенденція до зниження державного боргу, що збереглася. При цьому недержавний, хоча і збільшується, але «демпфується» переважаючою динамікою прямих іноземних інвестицій.

На жаль, сьогодні можна й треба говорити також про головну інтригу зростання. Фактором, який з наростаючою силою її розхитує знову ж таки виступає сільське господарство. При чому на запізнення (через природні умови) початку збиральних робіт вже не спишеш.

Нині зростання тримається на плаву завдяки сектору послуг (торгівля, фінанси) і, частково, будівництву і транспорту. Наразі темні і світлі фарби на макрокартині економіки збалансовані. Тому можна сказати, що наш політ вгору ще триває. Але слід додати: лише на одному циліндрі. Отож, оберти явно впали.

На жаль, цим нам доводиться платити за те, що надто стримано реагуємо на небезпечні симптоми, які стали помітними вже доволі давно. Відтак гіршими стають перспективи подальшого зростання. Бюджетний орієнтир (7% ВВП) стає менш вірогідним і навіть імовірність 6-відсоткового зростання за підсумками року обчислюється не більш як 45%. Найбільш вірогідним прогнозом року є 5,5— 5,8%. Підвищити або знизити прогноз можна буде у жовтні, коли надійдуть дані про переробку сільгоспсировини та якщо ціни на зерно вдасться утримати на нинішньому рівні. А ще дуже багато залежить від світових цін на метали, яким нині загрожує глобальний сировинний спад.

І все ж не варто впадати в крайнощі. Апокаліптичні прогнози були у першому кварталі, але не підтвердилися. Тепер, навпаки, дехто видає іраціонально-ейфорістичні оцінки щодо наших перспектив. Єдине, про що з впевненістю можна сказати, це те, що в цьому році історичний максимум 2004 року не буде повторений. Минулого року обсяги виробництва в країні зростали. Сьогодні вони вимірюються від'ємними показниками. Ціни на тваринницьку продукцію падають, а на рослинницьку — ростуть. Але у першій підгалузі обсяги зростають і при зниженні цін, у другій — падають. І це при більш високих, ніж рік тому, цінах. Причина — глибокі деформації у ціновій політиці і зниження макроекономічної культури регулювання з боку Мінагрополітики, Мінекономіки і аграрного блоку уряду. Чого варті лише наміри нового керівництва ввести ліцензування (читай — блокування) зернового експорту.

Треба вдосконалювати якість зростання, яка полягає у тому, щоб бути не стільки економікою металу і хімії, скільки економікою послуг, в тому числі інформаційних, інноваційних, фінансових, транзитних, рітейлових, рекреаційних. Це буде кращим вибором ніж друга індустріалізація з 15% -відсотков им темпом зростання, після чого залишаться терикони, змордована екологія або, як влучно сказав керівник гуманітарного блоку уряду, «місячний кратер». Зростання, орієнтоване на внутрішній ринок, має бути не «ривком», не «проривом», а багаторічним і надійним (на рівні 7— 8% щороку), а також незалежним від примх зовнішньої коньюнктури.

Нині ж короткострокова перспектива росту до кінця року залишається позитивною. Хоча слід взяти до уваги ризик подовженої дії нових газових цін. Прогнози початку року переоцінювали їхню депресивну роль, а сьогодні недооцінюють. Не можна забувати про «усушку й утруску» фінансового потенціалу підприємств для інвестування. Перші сигнали — уповільнення зростання інвестицій в основний капітал вже маємо. Плата за адаптацію і виробника, і споживача до нових енергетичних та газових тарифів є відкладеною, але високою.

Тому прогнози зростання ВВП мали б бути менш «задиристими», поміркованішими. Тим більше на 2007 рік. А в цьому році статистиці «допомагатиме» низька база порівняння останньої третини 2005 року та чергова ревізія попередніх даних руху ВВП за другий і третій квартали. Природньо, що новий уряд занесе ці уточнення на свій рахунок, так само, як і інші дані з позитивної спадщини попередників. Негативи пам'ятають довго, а «даровані» плюси забувають швидко. Так, на жаль, діють всі новоспечені уряди. Тож це не варто драматизувати. Завдання громадськості полягає у тому, щоб підштовхувати уряд до вивірених і ефективних риночних дій. До них, зокрема, можна віднести продовження реальної девальвації гривні (через зниження інфляції), вчасне ухвалення бюджету і повідомлення бізнесу про орієнтири газових цін, лібералізація притоку інвестиційного імпорту, в т.ч. капіталу в індустріальний сектор.