Злочинна безгосподарність

Незважаючи на те, що Чернігівська область займає перше місце в Україні щодо збільшення природно-заповідного фонду і постійно нарощує ці темпи, в арифметичній прогресії зростає й кількість сміття. Влада навіть не приховує того, що на деяких звалищах давно спливли терміни експлуатації.

ЧЕРНІГІВЩИНА ПОПЕРЕДУ У СПИСКУ ПЕРЕВАНТАЖЕНИХ СМІТТЄЗВАЛИЩ

За даними громадської організації «Комітет екологічного порятунку», щорічно в Україні утворюється близько 50 мільйонів кубічних метрів твердих побутових відходів, що дорівнює майже 11 мільйонам тонн, які захоронюються на сміттєзвалищах і полігонах, загальною площею близько 6,2 тисячі гектарів. І лише три відсотки сміття відправляється на переробку та утилізацію. Майже 780 сховищ твердих побутових відходів (а це 26% від загальної кількості) в незадовільному стані. Потужності значної кількості існуючих полігонів вже вичерпали свій ресурс, а самі сміттєзвалища стали фактором антропогенного навантаження на довкілля. Відсутність систем утилізації фільтрату практично на всіх полігонах та звалищах збільшує їхню техногенну небезпеку.

По-справжньому кричущою є ситуація на Чернігівщині. Адже тут — найбільша кількість перевантажених полігонів — 43 одиниці. До того ж на Чернігівщині одні з найгірших показники стосовно невідповідності нормам екологічної безпеки — 102 одиниці. Гірше тільки на Херсонщині — там аж 142 полігони не відповідають нормам екологічної безпеки. Щороку кількість відходів, які розміщуються на полігонах та сміттєзвалищах Чернігівщини, зростає. Зараз ця цифра вже перевищила позначку в один мільйон кубометрів відходів!

Щорічна кількість відходів, які розміщуються на сміттєзвалищах Чернігівщини, становить орієнтовно півмільйона тисяч тонн. Нові об’єкти поводження з побутовими відходами майже не будуються. Так, термін експлуатації найбільшого полігону Чернігівщини, котрий розташований за межами обласного центру і займає площу в 24,5 гектара, закінчився ще 1997 року. Зараз гори сміття наступають на лісосмуги, розташовані поряд, городи дачників та сільських жителів. Фінансування ж благоустрою та реконструкції полігонів і сміттєзвалищ здійснюється лише за рахунок обласного фонду охорони навколишнього природного середовища, а із місцевих бюджетів — за залишковим принципом та в разі крайньої необхідності. Коштів вистачає лише на приведення об’єктів до мінімальних вимог експлуатації. Та й чи потрібно фінансувати будівництво сміттєзвалищ взагалі? Адже весь цивілізований світ давно вже розв’язав цю проблему й досить успішно.

ВИКОРИСТАННЯ ТВЕРДИХ ПОБУТОВИХ ВІДХОДІВ — ОДИН ІЗ КРОКІВ ДО ЕНЕРГЕТИЧНОЇ БЕЗПЕКИ КРАЇНИ

Дико дивитись на те, що колись було успішним та давало неабиякі прибутки. Скажімо, та ж таки Чернігівщина посідала одні з перших місць серед областей колишнього СРСР з переробки вторсировини. Наразі від колишньої могутності підприємств залишились лише нечисленні пункти збору макулатури, пластикових та скляних пляшок. Про роздільний збір сміття серед населення годі й говорити. Зазвичай муніципальні адміністрації посилаються на необізнаність та невихованість наших людей. Тим часом соціологічні дані свідчать, що майже 70% жителів міст Чернігівщини готові сортувати сміття.

Тим паче, що нині конкурентне середовище в «сміттєвому» бізнесі (переробка і сортування) цілком сприятливе для державних інвестицій. Сміттєпереробних компаній небагато, самого сміття — просто гори, а про централізовану систему його сортування та переробки доводиться тільки мріяти. Але вкладені на перших порах засоби окупити можна досить швидко. За оцінками операторів переробного ринку, рентабельність у початківця — переробника сміття — може досягати 20%, а з часом і 50 %. Але одна справа — запрошувати в Україну іноземних інвесторів, інша — робити преференції вітчизняним інвесторам, державним або комунальним структурам. Утім, на все воля керівництва країни...

А поки чиновники міркують, ситуація виглядає так: у результаті неправильного поводження і, ніде правди діти, відсутності правильних підходів до переробки сміття майже половина таблиці Менделєєва потрапляє в ѓрунт, повітря, підземні води. Усе це негативно позначається на здоров’ї українців. До того ж викидати таку кількість вторсировини — пластику, деревини, металу, скла, гуми — в бідній країні є щонайменше невіглаством.

Передовий світовий досвід засвідчує: майже всі компоненти ТПВ можуть бути використані повторно (перероблені). Також тверді побутові відходи можуть стати кроком до енергетичної безпеки країни. Завдяки вмісту в ТПВ великої кількості органічних речовин, що швидко розкладаються, вони можуть бути використані для отримання біогазу — однієї з альтернатив природного газу, який стає все менш доступним та більш дорогим. Біогаз складається на 60 — 70 % з метану та оксиду вуглецю і має теплотворну здатність 4000 — 6000 ккал/м3. Тому єдиним безпечним шляхом поводження з твердими побутовими відходами є мінімізація утворення сміття та його спрямування на «друге життя».

КОМЕНТАРI

Іван ОСАДЦІВ, голова Чернігівської міської асоціації «Зелений світ»:

— Сміттєпереробного заводу в Чернігові й досі не побудували. А обіцяли багато. Особливо перед виборами... Навіть приватні ініціативи з переробки сміття з міста вижили. Ми постійно звертаємо увагу громадськості на цю проблему й пропонуємо збирати метал, скло та пластик окремо від побутових відходів, як це робиться в розвинених країнах світу. Адже більшість побутового сміття можна повторно переробляти. Щодо Чернігова, то 1997 року місто вивозило на звалище 250 кубометрів сміття, а до 2012 року кількість відходів зросла майже вдвічі — до 480 кубометрів сміття. Власне, саме розділення побутового сміття подолає екологічну проблему. Але це потребує встановлення баків, організацію його вивозу та побудову заводів з переробки сировини. А на це потрібні чималі кошти. Чому б не знайти інших інвесторів, адже в нашій бідній країні можна заробляти на смітті? А все через те, що це не потрібно владі. Стара схема їх повністю влаштовує.

Сергій ГОРОНОВИЧ, начальник Держуправління охорони навколишнього природного середовища в Чернігівській області:

— Тверді побутові відходи складуються на 26 полігонах та 771 сільському сміттєзвалищі, які займають в області площу понад 640 га. Щорічна кількість відходів, які розміщуються на вказаних об’єктах області, становить понад 886 тисяч м3. Через відсутність на території Чернігівщини сміттєпереробних та сортувальних комплексів на полігони та сміттєзвалища потрапляє значна частина відходів, які мають ресурсну цінність і підлягають переробці та утилізації. Позитивними прикладами щодо запровадження системи роздільного збирання та вилучення ресурсно-цінних компонентів є полігони в містах Ніжин та Прилуки.

Для усунення негативного впливу, обмеження обсягів утворення та накопичення відходів Держуправління проводить процедуру лімітування обсягів відходів на 2013 рік. Розширено перелік власників відходів, що проходять процедуру лімітування до 916 штук (2011 року таких підприємств — 806).