Чому донедавна наші художники «оминали» Київську Русь?
П’ята бієнале історичного живопису присвячена 1160-річчю української державності
На цьогорічному, вже п’ятому бієналле історичного живопису є прекрасний гобеленовий триптих «Кий, Щек, Хорив і сестра їх Либідь» авторства унікального митця Івана-Валентина Задорожного.
Раніше цей гобелен разом із давньоруськими ідолами енкаустикою (восковим живописом), залом, оформленим у стилі Київської Русі — також авторства І.-В. Задорожного, — прикрашав стіни готелю «Либідь».
Якщо ви зараз поїдете до готелю, всього цього ви вже не побачите. Там — євроремонт.
...П’ята всеукраїнська бієнале історичного живопису «Україна від Трипілля до сьогодення в образах сучасних художників» далеко не настільки розрекламована, як виставки сучасного мистецтва.
Коли український контемпорарі арт здобув визнання на публічному рівні, усі чи не одразу ж забули (хоча не факт, що пам’ятали до того) про головного його родоначальника — традиційну українську живописну школу.
«Бізнес є бізнес» — саме ця формула часто застосовується до сучасного мистецтва.
І це не привід для моралізування, але треба розуміти, що контемпорарі арт — це далеко не все сучасне українське мистецтво.
В Україні є чимало талановитих художників, які продовжують працювати в традиційній манері.
І великою мірою вони, так само як за радянських часів, досі належать до андеграунду.
Тільки не через гоніння, як у попередню епоху, а через штучну маргіналізацію.
Утім, не все так однозначно й песимістично.
Серед учасників бієнале історичного живпису — і старше покоління, і зовсім молоде.
У час, коли вітчизняний кінематограф кульгає на обидві ноги, живописці, по суті, — єдині, хто здатен професійно візуалізувати українську історію.
Цьогорічна виставка, на якій представлено близько 240 робіт, присвячена 1160-річчю української державності.
«Українські художники, на жаль, весь час оминали тему Київської Русі, — зазначає художник монументально-декоративного мистецтва і педагог Володимир ПРЯДКА. — Вони поступалися нею нашим північним сусідам, які заявили своє право на нашу історію, на назву «Русь» і створили вагомий мистецький доробок — починаючи від Васнєцова, який малював за мотивами текстів стародавніх билин.
Після нього цю тему підхопили й інші художники, зокрема Білібін. Українські митці залишилася осторонь — ніби це і не наша історія».
«Завдяки цій виставці молоді студенти фактично «прозвучали», — каже один із кураторів бієнале, художник Олесь СОЛОВЕЙ. — Мета виставки — дати перспективу молодим художникам.
А це реалізується завдяки поверненню до історичних джерел і змозі побачити себе серед майстрів. Звісно, це дає також мотивацію молоді».
Найцікавіше, за словами пана Олеся, те, що на нинішній виставці найбільше представлені саме студенти з Києва, Харкова, Одеси та Криму.
«Недаремно кажуть, що відродження України починатиметься з півдня, сходу і центру», — зауважує Олесь Соловей.
Бієнале для кураторів та учасників — це фактично робота на громадських засадах.
На існуючі роботи практично немає державного замовлення, ними не цікавляться арт-дилери.
Доки «згори» затверджуються державні програми про сприяння патріотизму — щоправда, особливо не уточнюють, якого саме патріотизму, — хтось втілює цю концепцію на ділі.
Але важливо інше. Те, що молодь відсутність державного фінансування не зупиняє. Вона не чекає державного замовлення.
На думку молодої представниці харківської художньої школи Катерини Ткаченко, «якби ми покинули цю ідею лише тому, що немає держзамовлення і коштів, то ніколи не створили б того, що вже є.
Так, — каже Катерина, — підтримки немає, ніхто не купує за великі гроші наших робіт, але ми знаємо, що робимо щось велике — ця праця не йде в нікуди!»
Цей проект, як вона наголошує, — унікальна можливість для українців краще зрозуміти ту державу, в якій вони живуть.
«Цією виставкою ми хочемо показати, що українцям потрібно художньо осмислювати нашу історію, адже вона не зводиться тільки до козацьких національно-визвольних війн», — додає Володимир Михайлович. Художникам, на думку пана Володимира, варто повертатися «до билин та переказів і малювати, як це робив у Польщі Ян Матейко», велику історію своєї країни.
Виставка триватиме до 12 лютого в приміщені Київського будинку художника (вул. Артема, 1-5). Після завершення виставки картини роз’їдуться по майстернях художників. Чекати на свій час...
