День подяки «Дня»

Іван ПЄТУХОВ, президент компанії «Адамант», віце-президент Українського союзу промисловців та підприємців:

— На фото, представлених на виставці газети «День», можна побачити біль і смуток, розпач і розчарування в очах старших людей, які щось втратили. Але в очах молоді та дітей — посмішка, радість. У їх очах немає зашореності, немає страху, а є миттєва іскра, яка в душі народжує впевненість у завтрашньому дні. І це дуже важливо. Адже нове покоління українців вірить, що наша країна може бути самостійною і заможною.

Газета «День» із року в рік робить свого роду стоп-кадр сучасності. Але якщо ці зняті за 13 років миті розкласти, то можна побачити чіткі тенденції та динаміку розвитку. І це буде краще відображення, ніж будь-який аналітичний звіт. І якраз оця миттєва фотофіксація дозволяє передати дух нації, його силу. Величезне спасибі колективу газети і головному редактору Ларисі Івшиній за те, що ви робите для України.

Юджі ІВАЇ, заступник генерального директора з питань маркетингу і продажу ТОВ «SONY Україна»:

— Уперше за два роки перебування в Україні я побачив її, як мені здається, справжньою, щирою та відвертою. Особливо мене вразила робота «Надійний партнер». У ній передано дуже глибокий зміст, оголені сильні людські емоції та зв’язки. Таке не побачиш щодня ні на екрані телевізора, ні в Інтернеті, ні на сторінках газет чи журналів. А це і є справжнє живе єство цієї держави.

Крім того, мене вразили роботи, герої яких — політики, подекуди навіть у гумористичному «амплуа». Зокрема, цікавою є низка фото з Президентом України Віктором Януковичем. Серед них я відзначив би ту, де він іде в оточенні Дмитра Медвєдєва та Володимира Путіна. Цей стоп-кадр дуже характерний, але я не міг би його побачити на ТБ. Не менш сильна робота Костянтина Гришина «Почуття», зроблена в залі Печерського суду під час оголошення вироку екс-прем’єр-міністру України Юлії Тимошенко. Мене вразив вираз обличчя Тимошенко, який фотограф зумів зловити.

Віктор ВАЛЄЄВ, старший віце-президент Світової організації бізнесу (ICC Ukraine):

— Матеріальні проблеми мають нематеріальне коріння. І саме це є тією нивою, на якій працює газета «День», яка дає нам поживу для розуму, натхнення для нових ідей, дарує щороку гарні фотовиставки. Ось уже 13 років поспіль «Дню» вдається помістити у ширококутний об’єктив фотоапарату, здавалось би, безмежний розмах гами життя України. Кожне фото, представлене на виставці, випромінює життєву енергію. І це те, що дає надію на завтрашній день. Люди, які вдало і чесно роблять свою роботу, працюють на державу — у цій простій істині ми вкотре переконуємось завдяки «Дню».

Фото, яке ми вибрали (робота «Погляд» сімнадцятирічної Ганни Місікевич, студія «Фокус», село Банилів-Підгірний), — це свого роду фото-шок. Воно змушує зупинитись у цій метушні і задуматись про те, що є щось інше, щось глибше, щось вище, аніж просто будні.

Сергій ТОВСТЕНКО-ЗАБЄЛІН, провідний спеціаліст зі зв’язків із громадськістю департаменту з корпоративних зв’язків компанії «Київстар»:

— Фотовиставка «Дня» показує Україну дуже різною. Причому в кожному з проявів її життя можна побачити як гарні, так і не дуже гарні моменти.

Утім, хотілось би наголосити на одному дуже важливому, як на мене, аспекті — ролі фотографії у трансформації суспільства. Здавалось би, фотохудожник своєю роботою просто відображає дійсність, показує мить такою, яка вона є. Але разом з тим він формує у глядача сприйняття цієї дійсності так, як побачив її фотограф. Якщо, наприклад, батьки навчають дитину дивитися на дерево лише як на дрова, то це один погляд на життя. Але з іншого боку дерево — це ж джерело кисню, окраса природи. Так само й фотографи дають глядачу якийсь певний погляд на життя, який впливає на наші подальші дії та ставлення до нього.

Мені особисто припала до душі робота «Трійця». Мало того, що вона з професійної точки зору дуже якісно зроблена, у ній ще сильний сюжет. Ми бачимо на задньому плані ікону Божої Матері, на середньому — черницю і на передньому — дівчину. Цим самим автор показав традицію передачі через віки спадку віри і культури. Фото — це універсальна мова світу. А фотовиставка «Дня» дарує українцям ще й універсальну мову порозуміння.

Павло КАЛЕНИЧ, директор агрофірми «Ольгопіль»:

— Я вже п’ятий рік на фотовиставці «Дня». І приємно, що з кожним роком кількість учасників зростає. А цього року — справжній аншлаг. Звичайно, «День» із року в рік тримає марку, зберігаючи різноплановість представлених робіт. Тому вже традиційно й цьогорічні фоторяди показують нам різнобарвну багатогранну Україну — від сільських буднів до високих державних кабінетів. Додали певних відтінків ті події, що їх ми пережили цього року. Зокрема, я побачив фото, які були зроблені під час нашої акції протесту, коли ми, члени Аграрного союзу України, стояли під парламентом, який огородився від нас, свого народу, височезним металевим парканом. І ці «стоп-кадри» змушують відчути і сум, і сором за те, що відбувається в нашій державі.

Наша фірма відзначила роботи на сільську тематику: «Очікуючи парного молока» та «Літо». Адже Україна — це не лише Київ чи Донецьк. Україна — це всі мальовничі куточки з їхньою багатою природою, героїчною історією та працьовитими людьми. І от якраз фотокарта нашої держави, яку показує виставка «Дня», найбагатша, найповніша, найдосконаліша, адже на ній відображено все — і наша культура, і наша історія, і наші будні...

Сергій МАЗУР, генеральний директор виноторгової компанії «Вітіс Груп»:

— Цього року на фотовиставці «Дня» Україна здалася мені сумною. Є відчуття, що ми стоїмо на порозі якихось глобальних змін, крім того, не надто приємних. На перший погляд може видатися, що з тринадцяти фотовиставок «Дня» остання є найбільш песимістичною. Однак, як на мене, це не песимізм, а неприйняття того, що відбувається в державі, такий собі вияв внутрішнього протесту за допомогою мистецтва фотографії. Одна з нагороджених нами фоторобіт не дисонує із загальним трендом виставки. Вона відображає гостре соціальне питання, що потребує вирішення. Робота Ольги Левченко «А ви підтримуєте?» звертає нашу увагу на проблему притулків для бездомних собак. Іноді, як на мене, всі ми тією чи іншою мірою такими себе відчуваємо. Відбираючи другого переможця, ми намагалися знайти таку світлину, яка дарувала б надію, оптимізм, додавала б віри в майбутнє. Робота Сергія Анищенка «Масштаб», на якій зображено безмежне поле зрілого зерна і два молодих чоловіка, які втомилися ганяти цими полями та прилягли відпочити, — символ вільного і заможного майбутнього України.

Олена ЯКИМЧУК, менеджер з корпоративних зв’язків компанії «Амвей Україна»:

— Фотовиставка «Дня» — це вже традиційний телепорт. Адже перегляд представлених робіт дарує можливість здійснити подорож найрізноманітнішими куточками України й поглянути на них очима інших людей, відчути проблеми, що їх турбують, і радість та щастя, яке вони переживають.

Цьогорічна виставка особисто мені видалася трохи «гіркою». Можливо, це свідчення того, що Україна сьогодні переживає справді нелегкі часи. Та все ж таки, ми переконані, що буде краще, тому відібрали фото, які сповненні оптимізму і віри в завтрашній день (робота «Твоя країна» Руслана Канюки, «Злітаємо» Олени Шовкопляс та «Fashion» Олексія Фурмана).

Наталя ШИМАНОВИЧ, директор департаменту маркетингу ДП «КНАУФ Сервіс Україна»:

— На цьогорічній виставці «Дня» я побачила Україну, якій дуже тяжко, але вона дуже-дуже хоче вирватися вперед. Крім того, на противагу минулій, ця виставка — симбіоз історії та сьогодення в найкращому його прояві, у поєднанні, яке переконує: нам є чим пишатись, нам є у що вірити, нам є чим і заради чого жити!

Робота «Колір поту» Костянтина Бобрищева із села Кобиляки Полтавської області, яку наша компанія нагородила, як на мене, найбільше відповідає нинішньому запиту України. На ній я побачила трудівника, який тяжко працює та отримує від цього і насолоду, і біль. Можливо, герой цього фото не будівельник, але таким я його уявляю — людиною, яка творить, будує і докладає до цього багато зусиль.

Олексій ФУРМАН, володар спеціальних призів від телекомпанії ТВі, від голови політради «Нашої України» Валентина Наливайченка, компанії Amway Украина, заводу гутного скла «Галицьке Скло» за роботи «Fashion» та «Соборні», м. Київ:

— Фотоконкурс газети «День» — це єдиний конкурс журналістської фотографії в Україні, який повністю відображає все, що коїться в різних куточках нашої країни. Кожен, хто прийде сюди, зможе побачити ті речі і події, які він не завжди може побачити у своєму повсякденному житті. На виставці представлено авторський погляд фотографів-професіоналів на Україну, представлено те, що вони хочуть показати, донести до інших людей. Мені здається, що неважливо, професіонал чи аматор робив знімок, головне, що він вдало зафіксував момент певної людської відвертості.

Також мені подобається ідея дитячої номінації: таким чином діти можуть розвиватися і відкривати світові свій талант. Я втретє беру участь у фотоконкурсі газети «День» і вперше — в дорослій номінації. До цього мої роботи двічі було представлено в номінації «Світ очима дітей».

Щороку ти бачиш, що рівень і кількість робіт, які ти міг би подати на фотоконкурс «Дня», зростає, бо протягом року ти працюєш над собою, ти ростеш у професійному плані, ти хочеш бути кращим, хочеш показати, що за цей рік ти чогось досягнув. Особисто для мене фотоконкурс газети «День» — це те, що мене ніколи не полишає: інколи я фотографую і ловлю себе на думці: «Ось цю фотографію варто надіслати на конкурс». Дібрані фотографії — це справді те, що ти хочеш показати іншим, це Україна як вона є, це її люди. Людські цінності — постійні, і фотографи полюють за щирими моментами людського життя, які з роками не міняються, — це радість, це кохання, це сум... Наше життя — це не політика, це ми, люди.

Участь і відзнаки у фотоконкурсі «Дня» дають мені бажання працювати далі, розвиватися, для мене це неабиякий стимул, це доказ того, що те, що я роблю, є важливим. Це додає впевненості.

Наталія КОМПАНЦЕВА, володарка спеціального призу від заводу гутного скла «Галицьке Скло» за роботу «Купіть у мене ліжника», м. Київ:

— Мені дуже приємно, що багато моїх колег із Союзу фотохудожників не лише взяли участь, а й отримали нагороди. Для кожної творчої людини участь у конкурсі — це зажди рух вперед, тому що ти порівнюєш себе з іншими, прагнеш отримати нагороду, і це, відповідно, дає певний творчий поштовх. Знімати «в стіл» для фотографа неможливо — потрібно, щоб люди бачили твої роботи. Фотоконкурс газети «День» — масштабний і престижний, він, звичайно, завжди викликає велике бажання взяти у ньому участь. На цьогорічній виставці мені особливо подобається те, що тут представлено дуже мало політики. Сьогодні наше життя настільки заполітизоване, що хочеться від цього відпочити хоча б завдяки фотографії.

Також дуже добре, що в конкурсі можуть брати участь і професіонали, і любителі, а те, що тут є дитяча номінація — просто чудово! Я багато років є членом журі Республіканського дитячого конкурсу і можу сказати, що українські діти дуже талановиті. Цікаво, що багато талановитих дітей живуть в глибинці, в маленьких селах і містечках. У цьому контексті дуже шкода, що на дітей звертають замало уваги, і дуже добре, що «День» підтримує дитячу творчість, адже із цих дітей потім можуть вирости дуже хороші фотографи.

Олександр БУРКОВСЬКИЙ, володар спеціальної відзнаки Київської міської адміністрації за фотороботу «Уявляєте? Це Київ», м. Київ:

— Я щороку намагаюся взяти участь у фотоконкурсі «Дня». Для мене це дуже важливо, адже це є свого роду тренінгом для фотографа: тут я можу оцінити і свої сили, і роботи своїх колег. З кожним роком, а особливо цього року, я переконуюсь, що представлені тут роботи дуже сильні, конкуренція зростає, з’явилося дуже багато молодих талановитих фотографів. І це радує.

Важливе значення конкурсу й в тому, що він приваблює найширшу аудиторію — і професіональних фотографів, і любителів. Велика подяка за це головному редактору «Дня» Ларисі Олексіївні! Пані Лариса робить велику роботу, яку важко оцінити, — об’єднує найкраще, в цьому разі зі сфери фотомистецтва. До речі, в газеті «День» завжди працювали кращі фотографи, в ній завжди було престижно працювати, і ми знаємо, що багато відомих майстрів фотожурналістики розпочали свій творчий шлях саме в «Дні». І ще одна велика подяка пані Лариси за те, що вона тепер запроваджує в рамках конкурсу дитячу номінацію. Це хороша школа для юних поколінь, яка виховує дітей, і дає їм гарний приклад.

Я корінний киянин, дуже люблю своє місто. Але останнім часом Київ дуже змінюється, часто — не на краще. Архітектори й будівничі іноді зовсім бездумно підходять до питання забудови історичного центру. Київ рясніє непродуманими забудовами і неймовірною кількістю білбордів. Саме тому я це фіксую. У мене навіть вже є серія, присвячена Києву, який я дуже люблю. Власне, фоторобота саме із цієї серії і отримала відзнаку.

Валерій ШАЙГОРОДСЬКИЙ, володар спеціального призу від Світового банку в Україні за фотороботу «Невагомість», м. Чернігів:

— Я беру участь, певне, із самих перших років існування фотоконкурсу газети «День». Часто стаю номінантом. Щороку на цій фотовиставці я відкриваю для себе щось нове і завжди дивуюсь, хоча вже й сам фотографую не перший рік, моментам, які люди встигли побачити й зафіксувати. Особисто мені фотоконкурс «Дня» не дає застоюватися, змушує готуватися до нього, щось робити, творити. Та й сам конкурс не стоїть на місці, змінюючись з кожним роком, — і це цікаво.

Роман ВІЛЕНСЬКИЙ, володар спеціального призу від компанії «Київстар» за роботу «У День Незалежності», м. Чернігів:

— Я люблю фотоконкурси, бо мені цікаво підвищувати свій професійний рівень, дивитися на роботи інших людей, участь у конкурсі є хорошим стимулом для розвитку. Фотоконкурс газети «День» — це конкурс для фоторепортерів. Тут можна побачити, як і чим живе простий український народ, побачити цікаві й неочікувані моменти людського життя.

Цього року на виставці представлено п’ять моїх робіт, одна з яких отримала нагороду. Це фото, що було зроблено на День Незалежності в Центральному парку культури і відпочинку міста Чернігова. На фото зображено дівчину в інвалідному візку, яка весь день усміхалася. Ця дівчина матиме шанс знову ходити, якщо їй зроблять потрібну операцію. Я спеціально сфотографував її, і один кадр надіслав на фотоконкурс «Дня». Нагорода, яку я за неї отримав, — це підтвердження мого професійного успіху і поштовх до подальшої роботи й вдосконалення.

Віталій СОКУР, володар спеціального призу від компанії «Київстар» за роботу «Стежиною казок» та від благодійного фонду «Богуслав» за роботу «Зібраний врожай», м. Обухів:

— Моя історія з фотоконкурсом «Дня» почалася дуже давно. Якось я йшов Європейською площею і побачив анонс виставки — зайшов, подивився, і мені вона дуже сподобалося. Тоді ж і захотілося потрапити в число її авторів. Пізніше я закінчив фотошколу, і один із моїх викладачів сказав, що мої фотографії вдалі й цікаві і що я маю надіслати їх на фотоконкурс. На перемогу, звичайно, не чекав. Мені імпонує, що мої роботи, які відібрали на виставку, бачить уся країна, їх друкують у «Дні».

На цьогорічній виставці дуже багато хороших фотографій, добрих і веселих, хоча вистачає й сумних. Ці всі фотографії, на мою думку, відображають історію сьогодення, є її частиною.

Анна ЗЕВАКО, 15 років, переможниця в номінації «Світ очима дітей» за фотороботу «Самотність», м. Тернопіль:

— Я брала участь у конкурсі «Кришталеві джерела» в місті Суми і там дізналася про фотоконкурс «Дня». Мій викладач порадив мені взяти у ньому участь. Ми відібрали кілька найбільш вдалих і цікавих фотографій і надіслали, а потім виявилось, що я навіть отримала нагороду. Перемогла моя робота «Самотність». Це чорно-білий портрет літнього чоловіка. Я зробила цей знімок випадково: ми гуляли на вулиці й побачили на зупинці дідуся з дуже проникливим поглядом.

Фотографую я трохи менше року, а тому особливо приємно отримати відзнаку від фотоконкурсу «Дня». Найбільше мені подобається робити портрети, жанрові та репортажні фотографії. Для мене ця перемога є вагомою, вона надихає мене працювати далі, удосконалюватися, я не збираюся зупинятися на досягнутому й наступного року знову подам свої роботи на конкурс.

Олександр МАРЧАК, 13 років, переможниця у номінації «Світ очима дітей» за фотороботу «Баскетболіст», м. Чортків:

— Я брав участь у сумському конкурсі «Кришталеві джерела», де було представлено роботи понад 60 юних фотопрофесіоналів та аматорів. І там була представниця UNICEF з Києва, якій сподобалася моя фотографія «Баскетболіст». Саме вона порадила взяти участь у фотоконкурсі «Дня». Знімок я зробив у холодний літній день на дитячому спортивному майданчику. Я спочатку не дуже хотів туди йти, та вчителька попросила сфотографувати змагання. Я пішов, і мені сподобалося, після цього я щодня туди ходив. Фотографую років з п’яти-шести, бо в мене тато — фотограф. Найбільше я люблю фотографувати спорт, бо там є рух, є динаміка.

На виставці представлено дуже цікаві роботи безперечно сильних авторів. На мою думку, юним учасникам важливо подивитися, як фотографують професіонали.

Лєньяра АБІБУЛАЄВА, володарка спеціального призу від Чорноморської телерадіокомпанії за роботу «На порозі історії», м. Сімферополь:

— Цьогорічна фотовиставка «Дня» — дуже яскрава! Тут показано справжніх людей, справжні емоції, справжні фотографії і справжнє життя, таке, яким воно є насправді. Я учасниця фотоконкурсу, і мене переповнюють емоції. Робота, що отримала нагороду, має назву «На порозі історії». Цей знімок я зробила в музеї історії Криму і кримських татар La Riсhesse. Газета «День» не раз писала про цей музей. Фотографію було зроблено відразу після відкриття музею, коли зали вже спорожніли, і тільки хлопчик гуляв ними і роздивлявся експонати. У мене тоді склалося таке враження, що він дивиться через минуле в майбутнє. Це був син засновника музею Гулівера Алтина, який разом з батьками приїхав до Криму.

На мою думку, не лише фотовиставка, а й сама газета «День» вже є частиною історії України. Усі ці знімки вже є безцінними, а через 10—20 років вони набудуть особливої цінності, адже будуть «очима» сьогоднішньої нашої епохи.

Віктор КОШМАЛ, володар спеціального призу від компанії «Адамант» за фотороботу «Діалог», м. Чернігів:

— Я працюю керівником дитячої фотостудії «Пошук» в Чернігові. Для мене є більш ніж актуальним вираз: «Коли педагог перестає вчитися, він перестає бути педагогом». Це мене неабияк підштовхує до участі у фотоконкурсі «Дня». Моє життя вже довгий час пов’язане з фотографією, і це постійне бажання бути «на коні» змушує мене працювати до сьомого поту. На всі питання, як я працюю, я відповідаю: я знімаю репортаж, поки майка на мені тричі не висохне, бо інакше не буде жодного цікавого знімку. У своїй роботі я дотримуюся девізу Олександра Родченка: фотографія має бути простою й складною. Вона має одночасно дивувати і вражати. Якщо цього немає, то про фотографію як про мистецтво не може бути й мови.

Участь і відзнака у фотоконкурсі «Дня», по-перше, підтверджує мою професіональність як фотографа, а по-друге, я ще більше піднімаюся як керівник в очах моїх учнів. Для мене участь у виставці означає, що мене розуміють, підтримують, оцінюють.

Ця фотовиставка і є втіленням нашого життя, нашої України. Тут представлено знімки з усіх точок Батьківщини, тут вирує життя. Ми, фотографи, бачимо це й доносимо до людей, а газета «День» добирає найкраще і показує всім: дивіться, українці, якими ми є!

Терезія ЯЦЕНЮК, голова Наглядової комісії Фонду «Відкрий Україну»:

— Дуже різні фотографії: політичні, соціальні, життєві, з сюжетами природи... А які цікаві фото «Світ очима дітей». Я побачила те, що я хотіла побачити. Побачила свою улюблену країну — гарну, українську, привабливу. Фотографії викликають різні почуття: радість, сум, патріотизм... Взяти, наприклад, роботи, на яких зображені люди похилого віку. Відразу бачиш, у якій ситуації сьогодні знаходяться наші пенсіонери. Всі сюжети чудові. Тут представлена вся Україна. Ми дуже вдячні вам за цю фотовиставку. Це наша історія. Вона важлива для будь-якого народу. З отриманням Україною незалежності в нас з’явилася можливість дізнатися, якою була наша історія. Я знаю, що головний редактор «Дня», працівники газети серйозно займаються історичними питаннями, вивчають їх. Ви випускаєте прекрасні книги, які стосуються історичної тематики. Ви підтримуєте сучасну історію, адже фотографії, що представлені на фотоконкурсі — це також історія. Пройде 5—10 років, і наші нащадки на основі цих фотографій зможуть побачити нашу історію.

Костянтин ГРИЩЕНКО, міністр закордонних справ України:

— Фотовиставка «День-2011» — це величезний зріз дуже різних емоційних картинок, з яких складається наше життя. Представлені тут роботи сповнені оптимізму, вони показують, що в нашому житті є дуже багато того, для чого варто дійсно віддавати всі свої зусилля. Тут є і портрети видатних політичних діячів, але більше облич простих людей, дітей, є тварини та природа — все те, що складає палітру нашої України. Я дуже задоволений, що побував тут. Спасибі.

Валентин НАЛИВАЙЧЕНКО, голова політради партії «Наша Україна»:

— Я не тільки побачив, але й відчув свою країну. Особливо на фотокартці «Соборні» (Олексій Фурман, м. Київ). Це і є жива історія, про яку газета «День» пише. Це і є те живе, чим, власне, живемо ми, а не влада, яка збудувала мур і робить вигляд, що громадяни їй заважають. Ваша газета живе живою української історією. Ви розумієте історію по-сучасному. Це не тільки підручники, це розуміння сьогоднішнього і завтрашнього життя. Інтелектуальна преса завжди здатна впливати на прийняття рішень в країні. Коли вона гостра, розумна, цікава, вона буде формувати думку. Ви — саме така газета.

Ірина ГЕРАЩЕНКО, народний депутат України:

— Фотовиставка газети «День» фіксує справжнє життя. Не можна сказати, що це відфотошоплена фотовиставка. На фоні підняття градусу кипіння в суспільстві, депресії вам вдається залишатися оптимістичними. Мене найбільше вразила фотографія, де маленька дівчина з віночком на голові сидить у маленькому інвалідному візку («У День Незалежності», Роман Віленський, м. Чернігів). Це є справжня життєва драма. Перед цією дівчиною прекрасне, але складне життя. Проте головне, що в її очах є бажання жити і бути переможницею. Мені здається, що політикам дуже важливо не просто дивитися на ці фотографії, захоплюватися мистецтвом, а й усвідомлювати свою відповідальність за сьогоднішнє життя. Тому що ця дівчина в інвалідному візочку повинна мати рівні можливості й бути здоровою.

Ми так і не навчилися здобувати уроки з історії. Особливо з новітньої історії. Сьогодні складається враження, що ми на машині часу повернулися десь на років десять назад. Якби ця виставка була у 2001 році, то були б кілька інших облич представників влади, а всі інші картини людей, які страждають у сучасній Україні через недоступність освіти, медицини..., залишалися б тими самими. 15 років святкує «День», нещодавно 20 років відсвяткувала Україна, а нам сьогодні здається, що ми є країною втрачених можливостей. Але будемо оптимістами. Дякую вам за виставку, за те, що даруєте радість і можливість задуматися: а що ти зробив.

Олег КОХАН, продюсер:

— Я не вперше відвідую фотовиставку газети «День». Хочу відзначити, що кожного разу її зміст змінюється. Дивлячись на ці фотографії, можна зчитати життя, тому що воно справжнє, а не те, що ми бачимо на сторінках глянцевих журналів, де все спотворено. Хочу відзначити, що кожного року простежується монтаж фотографій (які з якими повинні стояти). І все це вибудовується в своєрідне висловлювання. Це ваша відмітна риса. Тому велика подяка всім тим, хто робить це свято.

Олег МЕДВЕДЄВ, політтехнолог, віце-президент Української PR-Ліги:

— Думаю, майстри, які надсилають сюди свої роботи, відчувають пульс країни. Я, на жаль, не так багато мандрую країною, але все одно буваю в різних областях, територіях, тому можу сказати, що ці фото — це майстерно вихоплені моменти того, що ми бачимо в повсякденному житті. Я відвідувач виставки зі стажем і жодного разу не пішов звідти з негативними враженнями. Завжди яскраві емоції від побаченого. Як і в цілому від газети «День». Це моє улюблене видання. Я читач газети з першого дня її існування. Вважаю, що в Україні немає більше аналогічного глибокого гуманітарного проекту. Судячи з ваших публікацій, які зібрані в книжкові видання, це справжній хронікер сучасної України. Ви сучасний літописець. Хтось із великих сказав, що уроки історії полягають у тому, що з неї не роблять уроків. На жаль, переважна більшість українських політиків газету «День» не читають, тому вони ніяких уроків і не зроблять. Хоча, безумовно, щоб зрозуміти, хто ми є і куди рухатися далі, потрібне глибинне знання історії, яке дає газета «День».

Ірина ВАННИКОВА, директор Інституту «Стратегічні ініціативи»:

— Коли я їхала на ваше свято, мені спав на думку золотий образ: золотий «День», золота осінь, головний редактор «Дня» — жінка з золотавим волоссям... П’ятнадцять років газеті «День» — це немало, адже ми знаємо, як важко вижити незалежній пресі в нашій країні. Вважаю, що ви святкуєте сьогодні золоту дату. В Україні люблять багато говорити, а газета «День» це робить. П’ятнадцять років робить українську справу, творить українську ідентичність. Ця виставка відображає наше життя. Ваша газета підносить дзеркало до українського суспільства: часом воно красиве, часом засмучене, часом щасливе... Це і є найбільша заслуга виставки «Дня». Ви вивчаєте та творите історію, без якої українська ідентичність неможлива. Наша жива, справжня історія потрібна нам навіть для того, щоб нас ніхто не тягнув у якісь інші світи — чи то «русский», чи то якийсь інший. У нас є свій, український світ, який має багату стародавню історію. Газета «День» завжди говорила: українці, не шукайте чужих світів, тому що у вас є свій унікальний український світ, давайте творити нашу історію разом.

Юрій СТЕЦЬ, народний депутат України:

— Іноді ваші фотокартки набагато красивіші, ніж Україна є насправді, а іноді вони лякають, тому що все-таки показують справжню Україну. Знаєте, зараз на журналістах лежить набагато більше соціальної відповідальності, ніж на політиках. Журналісти — це єдині люди, яким вірять. Будь-який матеріал, будь-яка фотокартка, які робить журналіст чи фотокореспондент, формує думку. Тому журналістам зараз треба бути надзвичайно обережними. Ваша фотовиставка вкотре довела, що вона не змінює свої позиції. Вона є абсолютно збалансованою: різноманітною, красивою, святковою, буденною, іноді — страшною. Найголовніше те, що зберігся баланс висвітлення фото і матеріалів.

Всеволод ЛОСКУТОВ, радник-посланець Посольства РФ з 2002 по 2010 рік:

— Дуже важливо, що Фотовиставка «Дня» — вже традиція. За ці 13 років вона стала подією в культурному житті України, мандруючи її містами та селами. Адже, що головне, представлені кожного року фотороботи відображають реалії простих людей. Тут є дуже багато талановитих композицій та сюжетів із життя, здавалося б, пересічних громадян. Наприклад, мені сподобалася серія робіт про відкриття клубу в одному із сіл Чернігівської області. І таких фотографій багато.

Дуже приємно бачити фотографію, яку ви показуєте кожного року, — це робота Бориса Корпусенка «Тост контрольний» з Віктором Степановичем Чорномирдіним. Це своєрідний внесок «Дня» у збереження пам’яті про людину, яка багато позитивного і конструктивного зробила для розвитку російсько-українських відносин.

Дуже хочеться, щоб ця виставка надалі мала так само багато прихильників. Бажаю головному редакторові «Дня» Ларисі Івшиній та всій редакції успіхів і досягнень у вашій журналістській роботі та жанрі, який ви сьогодні демонструєте.

Олександр БИСТРУШКІН, народний артист України:

- Це виставка життя! Аспекти життя: любов, ненависть, проза і лірика, – тобто калейдоскоп подій, які пройшли у нашій країні за рік. Я вітаю «День» зі святом. Ви найкращі серед усіх друкованих ЗМІ! У нас з‘являється багато проектів, і доволі непоганих, але робиться кілька акцій – і кудись все зникає, а ви з кожним роком набуваєте потужності. Я читаю газету щодня і дуже уважно. Мені імпонує патріотична, державницька позиція «Дня». Зачепили за душу світлини Анатолія Степанова «Не переміг», Олександра Задирака «Лист із фронту», Миколи Тимченка «Назад у 90-ті», Андрія Сливи «Вуличний етюд». Щороку фотовиставки стають ще кращими, високопрофесійними, і до вашого кола тягнеться все більше й більше майстрів фотографії та молодих фоторепортерів, росте нова зміна (роботи, представлені дітьми у серії «Світ очима дітей», зокрема, світлина «Карпатські мотиви»15-річної Діани Кулик, Чернівці). Всі світлини – це знаки живої історії країни.

Сергій ПРОСКУРНЯ, режисер, продюсер:

- Ваша газета дуже енергійна, і я порівняв би її з живим театром. За що ми любимо живий театр? За те, що в ньому народжуються унікальні вистави, які надихають глядачів вірити в краще майбутнє, і, на мою думку, саме це й характеризує живу газету «День», яка на своїх шпальтах дає розмаїту картину нашої країни. Мене приваблює висока майстерність авторів світлин, їхнє вміння бачити і передавати побачене в роботах.Запам‘яталися роботи РусланаКанюки «Твоя країна»,МиколиТимченка «Патріот»,ОлениМіщук «Душа Прип'яті», МаксимаКороденка«Україна, погляд графіті». Газета «День» вміє об‘єднати різні погляди у загальний багатозначний сюжет, і в кожній світлині ми бачимо нашу країну сьогодні у різних вимірах.