На Говерлу — на «ровері»

Екологічний, або зелений, туризм у світі розвивається все активніше. Так, за даними Міжнародної спілки екотуризму, цей ринок протягом шести років може досягнути обороту в 470 мільярдів доларів. Чи припаде хоча б декілька мільярдів на Україну? Теоретично в експертному середовищі схильні дуже позитивно оцінювати туристичні перспективи нашої країни, однак на практиці теперішнє галузі такого позитиву не викликає. Маючи Карпати, Крим і неповторні природні чи архітектурні об’єкти в решті регіонів, Україна не лише не залучає масово іноземних туристів, а й втрачає своїх — вони їдуть у Туреччину, Єгипет чи балканські країни.

Серед причин такої тенденції — елементарні лінощі, зазначають експерти. Мовляв, вітчизняним туроператорам сьогодні значно легше продати клієнтам готовий (хоч і закордонний) продукт, аніж розробляти свій. Тож замість масової популяризації туризму по-українськи маємо лише поодинокі приклади прояву тутешнього «зеленого» ентузіазму.

Один із них минулої суботи відбувся в Карпатах. У День охорони навколишнього середовища велосипедисти з усієї України зібралися для велотуру на найвищу точку нашої країни — гору Говерлу. Як виявилося, 2061 метр над рівнем моря — не перешкода для ровера (так на Західній Україні називають велосипед). Скоріше навпаки: велоподорож у гори — це й екстрим, і зручний спосіб для відвідин неповторних ландшафтів і пам’яток.

Проте головне, що віднедавна такі подорожі стали «цивілізованими». Тобто шанс заблукати з велосипедом високо в горах мінімальний. А все завдяки проекту «ВелоКраїна».

ЯК ЦЕ ПОЧИНАЛОСЯ

2008 року в середовищі любителів велоспорту зародилася ідея наслідувати позитивний європейський досвід у питанні організації велотуризму — прокласти велосипедні маршрути, облаштувати під «байкерів» готелі та заклади відпочинку, встановити велосипедні стійки тощо.

«Якраз у цей час я довідався, що Євросоюз проводить конкурс проектів. Визріла ідея подати проект про облаштування велосипедних маршрутів у Карпатах, — розповідає колишній столичний PR-консультант, що покинув Київ заради Карпат, а нині натхненник і менеджер «ВелоКраїни» Віктор Загреба. — Я знайшов однодумців, ми все продумали, спланували і подали заявку на конкурс».

Як повідомив «Дню» Загреба, спочатку плани були скромними: облаштувати велоінфраструктуру лише в місті Яремче. Однак «апетити» довелося збільшити через мінімальний поріг гранту від ЄС — 520 тисяч євро. Тож до Яремче в плани додалися Ворохта, Коломия, Косів, Рахів та інші карпатські міста та селища. У результаті гранд виграла саме «ВелоКраїна».

«Ідеологія нашого проекту — залучення молоді до активного відпочинку. Коли тіло працює — мозок відпочиває. І Карпати — найкраще місце, де це можна робити. Тож ми дуже вдячні Євросоюзу, зокрема комісії ЄС у рамках програми сусідства Румунія—Україна, яка розглянула наш проект і підтримала його, виділивши гроші, — продовжує Віктор Загреба. — Ми хочемо, аби Україна також належала до Європейського Союзу... Тож символічна мета нашої акції — у День Європи підняти прапори України та Євросоюзу на Говерлі».

ЕКСТРЕМАЛЬНУ «МІСІЮ» ВИКОНАНО

Стартувавши в центрі Ворохти, колона з близько 50-ти учасників на велосипедах із закріпленими на них прапорами та 20 журналістів у мікроавтобусі проїхала 20 кілометрів до навчально-спортивної бази «Заросляк», звідки туристи зазвичай і починають свій шлях на Говерлу довжиною в 4,1 кілометра. Звідси і прапори, і велосипеди вже довелося нести в руках. Тож не зморені крутінням педалей і ношею велосипедів журналісти допомагали в піднятті державного прапора — зокрема, досить тривалий відрізок робити це пощастило «Дню», що передав естафету юним велосипедистам уже на Малій Говерлі.

Попри нелегкий шлях, енергії для загальної ейфорії, фотографування на вершині зі снігом, що там місцями ще залишився, а також з прапорами України та ЄС і кріплення їх на флагшток вистачило сповна, незважаючи на різноманітний контингент (від школярів та студентів — до солідних чоловіків і тендітних дівчат), різну професійну підготовку та елементарну екіпіровку (багато хто з журналістів на вершині змерз). Багато в чому й завдяки сприятливій погоді: попри попередні прогнози синоптиків про грози з градом, у горах було тепло та сонячно. Інколи навіть занадто — аж до опіків.

І хоча на вершину з велосипедами вибралося лише восьмеро, урочисто-екстремальну «місію» було виконано. А додаткову порцію екстріму додали саме ці восьмеро: вони на зворотному шляху — прямо з вершини Говерли аж до «Заросляка» — з’їхали верхи на велосипедах.

ЧАС РУЙНУВАТИ СТЕРЕОТИПИ

На переконання активістів «ВелоКраїни», прийшов час руйнації стереотипу про значну перевагу зимового карпатського туристичного сезону над літнім. А останній, у свою чергу, має отримати назву велосипедного. Адже тепер завдяки реалізації проекту сучасною велоінфраструктурою забезпечено шість районів Івано-Франківської, Чернівецької та Закарпатської областей. Зокрема, розроблено та позначено близько 50 веломаршрутів, встановлено понад 700 велостоянок, створено мережу з 30-ти закладів проживання велотуристів...

Один із веломаршрутів 6 червня — у День журналіста — змогли випробувати й представники преси. Алгоритм велопрогулянки наступний: йдемо до пункту велопрокату, де кожному підбирають і настроюють ровер у комплекті зі шлемом і рукавичками, демонструють наявні маршрути. Оренда велосипеда коштує 50—60 гривень на півдня, 80—100 — на день. Після короткого інструктажу вирушаємо в 17-кілометрову велоподорож за маршрутом №303 під назвою «Легенда» — від Яремче до монастиря Святого Андрія та бази відпочинку «Легенда», збудованої в традиційному гуцульському стилі.

Цей маршрут розроблено спеціально для початківців, проте він теж не позбавлений «елементиків» екстріму. Зокрема шлях пролягає кладкою (підвісним містком, що добряче хилитається при русі) через річку Прут. Далі можна насолоджуватися гуцульськими краєвидами й незабутнім запахом смерекового лісу. Після цього всього — ще й вмитися в традиційно прохолодній гірській річці Кам’янка біля монастиря Святого Андрія...

Як розповідає PR-менеджер «ВелоКраїни» Володимир Закалюжний, одне із завдань проекту — затримувати відпочиваючих у Карпатах, продовжуючи таким чином сезон для туристичного бізнесу регіону. Останній радий такій допомозі — невеликі готелі (у Карпатах їх називають садибами) активно долучаються до списку велосадиб — для цього необхідно обладнати гараж, мийку та стоянку для роверів. Причому користуватися всім цим мають право не лише велотуристи, що проживають у певній садибі, а й просто проїжджаючі повз. Це одна з умов проекту — аби туристи змогли безкоштовно помити чи підремонтувати свій ровер у будь-якій садибі, що залучена до «ВелоКраїни».

«Мета проекту — готовність інфраструктури й можливостей для бізнесу, аби туроператори продавали велотури. А бізнес уже сам має вирішувати, використовувати йому ці можливості чи ні, — розповідає «Дню» Закалюжний. — Ми б хотіли, аби був постійний потік велотуристів. Але поки що це звичайні туристи, котрі при ознайомленні з проектом виявляють бажання покататися. Справжніх же професіоналів 10—15%».

Утім, представники місцевого туристичного бізнесу вже відзначають позитивні зміни, котрі їм приніс велотуризм... «Туристи, що приїжджають сюди на роверах, не мають на меті випивку тощо. Вони відпочивають культурно, — відзначає власник яремчанської велосадиби класу люкс Максим Криворучко. — Як тільки ми взяли участь у проекті, буквально протягом місяця почали з’являтися все нові й нові велотуристи: десять компаній у нас уже відпочивали, проїздом було безліч. Тобто туристичний потік збільшився, це однозначно. І нам це, звичайно ж, подобається... Тепер навіть ті люди, які приїхали сюди не кататися на роверах, після нашої пропозиції й демонстрації маршрутів виявляють бажання спробувати наш велотуризм».

Шанс для подальшого стрімкого розвитку велотуризму в Карпатах активісти «ВелоКраїни» вбачають у Євро-2012. «Це буде дуже гарна нагода прорекламуватися, адже для європейців дешевий, але цікавий український велотуризм має бути відкриттям», — упевнений Володимир Закалюжний.