Високі істини наївного мистецтва

Позавчора урочисто, в присутності перших леді України та Грузії в Національному художньому музеї України відкрилася виставка видатного грузинського художника кінця ХIХ — початку ХХ століття НІКО ПІРОСМАНАШВІЛІ/ПІРОСМАНІ. Унікальну експозицію з 35 картин митця з колекції Національного музею Грузії, написаних у період з 1895 по 1917 рр., можна буде відвідати з 6 квітня по 14 травня.

Роботи грузинського художника світового рівня Ніко Піросмані експонувалися в Україні двічі: в 1931 році Харків—Київ—Одеса (пересувна виставка з колекції Національного музею Грузії) та у 1975 році, у Києві (виставка з колекції російських музеїв). Виставка картин Піросмані стала масштабною мистецькою подією, що завершує Рік Грузії в Україні.

Для нинішньої експозиції відбирались найкращі твори художника. Всі 35 картин витримані в єдиній стилістиці. Перший і головний критерій відбору — стан творів. Тобто картини, представлені у Києві, — це перлини колекції. Засновником же колекції картин Ніко Піросмані, що зберігається у Національному музеїї Грузії, вважається Дмитро Шеварднадзе, який поклав початок колекції у 20-х роках минулого століття. В експозиції музею загалом представлено 135 робіт художника. По всій Грузії нараховується 240 картин, які розташовані, крім Національного музею, в інших музеях країни та приватних колекціях. Ці твори є також в Кутаїсі, і Кахетії (де розташований будинок-музей Піросмані), а також у Батумі. Максимальна кількість картин, які виставляються на перегляд глядачам, не перевищує 20—30%, решта зберігається у фондах музею, але картини постійно змінюються.

За словами директора Національного музею Грузії, професора Давида Лордкіпанідзе, який приїхав на відкриття виставки в Київ i провів першу екскурсію по експозиції першим леді, — заявок на експонування картин Ніко Піросмані з різних куточків світу чимало. «В Японії, наприклад, останнім часом просто бум Піросмані. Японці навіть пісню, де розповідається про легенду з життя Піросмані «Миллион алых роз», переклали ієрогліфами і співають японською». Лордкіпанідзе зауважив, що сам факт появи творів художника у будь-якій країні світу — дуже відповідальний крок. Для того, щоб це відбулося, потрібно дотримуватися всіх вимог грузинського законодавства та виконувати державні гарантії. Можливо, після Києва виставка поїде до Японії або до Франції — ці країни вже дуже довго стоять у «черзі». До речі, київська виставка — перша, куди виїжджають твори, після п’ятирічного «табу» на вивіз із Грузії будь-яких державних цінностей.

Як зазначили меценати проекту Дмитро Андрієвський та Ігор Воронов, спільно з посольством Грузії було створено команду, яка протягом чотирьох місяців працювала над реалізацією проекту. До відкриття виставки було надруковано спеціальний подарунковий каталог. На думку меценатів, нині потреба у створенні інституту меценатства постійно зростає. Посилюється роль громадських ініціатив, потреба у недержавних джерелах фінансування мистецтва, культури та освіти. Для розвитку ж меценатства в Україні необхідно спочатку створити належну правову базу. Крім того, необхідно звернути увагу громадськості на проблеми вітчизняної культури, надати інформаційну підтримку соціо-культурним ініціативам різноманітних організацій та громадян. Адже інформаційний вакуум навколо меценатської діяльності певною мірою гальмує його розвиток.

Отже, організатори виставки сподіваються пробити цей інформаційний вакуум. Музей очікує на довжилезні черги (квитки коштуватимуть 10 грн., 5 грн. та 1 грн.). А всі разом розуміють, що цим проектом створено безумовний прецедент, завдяки якому зажевріла надія, що нарешті країна перетвориться на дійсно європейську, і до нас почнуть привозити виставки такого рівня, як виставка Піросмані. А що вона буде успішною — ні в кого не виникає сумнівів. Про це засвідчили просвітлені очі та захоплені слова вишуканої публіки на відкритті.

ДОВIДКА «Дня»

Нам відомо дуже мало фактів iз життя Ніко Піросманашвілі. Його картини зібрав і врятував художник Кирило Зданевич, який жив у Тіфлісі на початку ХХ століття. Колекція складалася із 54 полотен. Ось як змальовує знайомство з творчістю Піросмані у квартирі Зданевичів Костянтин Паустовський (К.Паустовский «Бросок на юг», 1960): «Я переступив поріг цієї квартири й оторопів. Стіни в усіх кімнатах, тераси й коридори, навіть комiрчини та ванна, були завішані від стелі до підлоги незвичайними за малюнком та фарбами картинами, — пише Паустовський. — Мене увесь час не полишала незрозуміла бентежність, ніби мене швидко провели за руку крізь дивовижну, зовсім чудернацьку країну, ніби я вже бачив її чи вона давно мені наснилась, і з того часу я ніяк не дочекаюсь, щоб усе роздивитися у цій країні, прийти до тями і пізнати її в усіх дрібницях... Піросмані став для мене живописною і вільною у своєму висловленні енциклопедією Грузії, її історії та природи».

88 років тому (1918 р.) помер Ніко Піросманашвілі — художник- самоучка, котрий увійшов до когорти кращих майстрів світового «наївного мистецтва» і був чи не найвідомішим з усіх грузинських художників ХХ століття. Народився Ніко Піросмані 1862 року, у селі Мірзаані, у Східній Грузії. У двадцятирічному віці прийшов з рідного села до Тифліса і кілька років працював служником у будинку заможного вірменського торговця, а у вільний час займався живописом. Разом із своїм другом, також художником-любителем, заснував майстерню з виготовлення вивісок, але справа не залагодилася. На початку 1890-х років працював в Управі Закавказької залізниці кондуктором на місцевих поїздах, пізніше торгував молоком та молочними продуктами у своїй крамниці, яку згодом продав. Після цього Ніко Піросмані став заробляти на вбоге харчування малюванням картин та вивісок для трактирів, м’ясних та молочних крамниць, заїжджих дворів та винних погребків. Матеріалом для живопису слугували клейонка, жерсть, картон, фарби власного приготування. Художник з властивою йому безпосередністю, наївно-поетичним баченням світу створив неповторний, повний зачарування світ сільської Грузії та старого Тифліса. Малював городян, дрібних торговців та ремісникiв, селян, а також пейзажі, натюрморти, тварин.

Його «відкрили» весною 1912 року, коли з Петербурга до Тифліса на канікули приїхали молоді художники — брати Кирило та Ілля Зданевичі і француз Міхаїл ле Дантю. Друзі шукали нові шляхи в живописі й приїхали до Грузії знайомитись з народним мистецтвом. Шукати довелося недовго. У першому ж трактирі на привокзальній площі їх чекала ціла галерея вражаючих картин Піросмані: тварини з людськими очима, дивовижні жанрові сценки, застілля, Шота Руставелі та цариця Тамара. Зданевичі та Дантю вивезли з Грузії 85 картин художника. Вперше його роботи демонструвалися у 1913 році на виставці «Мішень», яку організував у Москві один із засновників російського авангарду Михайло Ларіонов.

Наприкінці життя Піросмані жебракував. Свідок його останніх днів згадує: «Весною 1918 року Піросмані спустився до підвалу на Молоканській вулиці, де мешкав, і ліг спати на підлогу. Він уже був хворий. Через три дні я випадково спустився вниз й у темряві побачив людину, що лежала. Комірка була заваленою битою цеглою та тирсою. Не впізнавши його, гукнув: «Хто тут?» — «Я», — відповів Ніко. Він уже нікого не впізнавав. Його відвезли до лікарні. Через день він помер у стражданнях. Власності у нього ніякої не було, могила його невідома».

Слава прийшла до Піросмані вже по смерті. Його порівнювали з Джотто та ставили вище Анрі Руссо, статті та монографії про нього написані в Росії та Європі, Пабло Пікассо створив портрет Піросмані. У 1969 році відбулася виставка його робіт у Парижі, в Луврі. Особливою увагою парижан користувалась картина «Актриса Маргарита».