Харків'яни гаряче зустріли бійців 22 батальйону тероборони (фото)

Зі сльозами радості, обіймами, букетами жовто-блакитних кольорів, солодкою випічкою, піснями та нескінченною вдячністю за мирне життя в Харкові вдень 19 листопада декілька сотень харків'ян урочисто і шумно зустрічали бійців 22 батальйону тероборони. Батьки, дружини, діти, друзі, волонтери і вдячні городяни вітали хлопців біля великого зеленого намету на площі Свободи, де вже більше місяця волонтери та активісти цілодобово збирають матеріальну та інформаційну допомогу для армії. «Це єдиний Майдан, що залишився на всю Україну», - жартують волонтери, але, враховуючи, що міська влада нічим не допомагає армії, фактично в Харкові триває громадянське протистояння. «За ваш подвиг! Воїнам України та їх родинам Слава! Героям Слава!», – кричали харків'яни зі сцени і площа відгукувалася вдячним луною.

Мама Марія з восьмимісячним малюком, яка чекала главу сім'ї два місяці, не може відірватися від чоловіка. 16-річна Євгенія обіймає батька Василя. Вона не бачила його півроку і щодня чекала дзвінка. Каже, що разом із мамою ловила кожну новину з фронту: і вдень, і вночі. Комбата Сергія Горбенка зустрічає красуня-дружина Анастасія. «Дуже легко одягнені солдати ...», – хвилюються присутні. Бійці небагатослівні. Кажуть, те, що пережили ніколи не забудуть, але розповідати про війну важко. Важливо сьогодні, що втрати батальйону мінімальні.

Батальйон прибув із Луганської області, де перебував з 15 травня без ротації більше шести місяців. Стояв у Сватові, Старобільську, Новоайдарі, Дмитріївці, під Щастям, а останнім місцем дислокації був Лисичанськ. «Постійні обстріли. Коли в поле викидають, не можна ставити намети, щоб не стати мішенню і навіть розпалити сірник. Щоб зігрітися, треба викопати окоп або бліндаж. Піщаник б'єш ломом, він як камінь: іскри летять, за дві доби ледве викопали яму, щоб сховатися і там розвести багаття», – згадує 58-річний Юрій. Каже, вирішив йти воювати в такому солідному віці, щоб чийсь син чи онук залишився живим.

«Забезпечення від держави дуже слабке, – говорить старший сержант роти Микола. – Всі отримуємо від волонтерів від спальника до шкарпеток. Але коли ми заходимо в місто і бачимо порожні магазини, зруйновані заводи, то розуміємо, від чого захищаємо Україну. А місцеві люди, навіть ті, хто хотіли ДНР і ЛНР, кажуть нам спасибі і просять їх не кидати. Це дуже піднімає бойовий дух».

«У липні Донецьк і Луганськ вже були оточені і ми могли їх звільнити. А замість цього віддали», – переживають бійці. – Дайте нам зброю, ми їх на Красній площі вишикуєм!». «В жодній країні світу немає такого, щоб антитерористична операція тривала півроку! – впевнений 25-річний боєць Єгор. – Нехай наш уряд вже офіційно визнає, що у нас йде війна!».

Комбат Сергій Горбенко каже, що батальйон зможе повернутися на передову через один-два місяці, але тільки тоді, коли отримає близько 80 одиниць необхідної бійцям техніки.

Те, що Росія принесла смерть і руйнування на схід України, вже нікого не шокує, хоча багатьом бійцям досі важко усвідомлювати підступність і цинізм так званого «братнього» народу, який прийшов вбивати українців за гроші.

Ніхто з представників влади не відвідав збори. Але прості харків'яни цілими сім'ями дякували справжнім героям, які захистили Україну від жахів російського вторгнення. За час концерту для батальйону зібрали більше 12 тисяч гривень.