«За смак до життя»

Повернення з війни додому — складний і тривалий процес. Бійці розповідають, що подеколи ти вже кілька місяців вдома, а твоя свідомість ще на передовій. Процес адаптації часом видається непростим як для воїна, так і для його родини. З багатьох причин. У декого з бійців війна так загострює відчуття справедливості, що, повернувшись до звичного життя, їм не сила терпіти найменшу фальш, найменші прояви несправедливості. У деяких пережиті трагедії відбивають радість і сенс життя. Історій безліч. Психологи говорять, що повернення тих, хто воював і воює нині, до звичного життя може забрати десятки років. Але є історії, які справді надихають і дають розуміння, куди варто рухатися тим, хто повернувся з війни. Як влучно написав хтось у «Фейсбуку», не воїни мають адаптуватися до мирного життя у суспільстві, а суспільство має адаптуватися до тієї планки, яку встановлюють наші воїни.

Олександр Чалапчій був мобілізований до кіровоградського 34-го батальйону територіальної оборони, втратив обидві ноги під час так званого перемир’я 28 серпня біля Горлівки — потрапив під мінометний обстріл. Його фото, де він стоїть на двох протезах ніг, а на обличчі — широченна усмішка, вражає. 28-річний боєць, батько двох дітей, не лише повернувся до звичного життя, а й пішов далі. Не так давно він започаткував власний бізнес — на державні компенсаційні 300 тисяч гривень відкрив цех з виробництва солом’яних брикетів. При цьому продовжує викладати у технікумі та працювати на виробництві газових котлів. Встигає допомагати і родинам загиблих побратимів.

БОЄЦЬ 34-ГО БАТАЛЬЙОНУ ТЕРИТОРІАЛЬНОЇ ОБОРОНИ ОЛЕКСАНДР ЧАЛАПЧІЙ / ФОТО З «ФЕЙСБУК»-СТОРІНКИ ОЛЕКСАНДРА ЧАЛАПЧІЯ

Військовий Олексій Гаврись із позивним «Фокстрот» зумів організувати школу танго фактично на передовій. А після демобілізації запрошує побратимів на безкоштовні уроки у Києві, у своїй власній школі Aliento del Tango («Подих танго»), вважаючи це найкращою реабілітацією та адаптацією.

Або історія «кіборга» Сергія Танасова (позивний «Танас»), який після «безцінного досвіду» боїв у Донецькому аеропорту, де отримав поранення, зараз не лише продовжує військову службу, а й став депутатом міської ради Миколаєва. Хоче змінювати країну не лише на передовій.

Нещодавно в Києві двоє ветеранів АТО відкрили заклад Pizza Veterano, де піцу готують виключно демобілізовані воїни. Засновник закладу Леонід Остальцев сам пройшов війну у складі 30-ї окремої механізованої бригади, тож розуміє, як інколи складно повернутися до мирного життя. Новина про цей заклад сколихнула Інтернет — і до закладу потягнулися відвідувачі. Люди оплачують десятки піц, які просять передати у військовий госпіталь, на вокзал бійцям, що приїжджають до Києва, та просто воїнам, які заходитимуть до закладу.

Ці історії різні, але їх об’єднує відчутний смак до життя. Люди пережили війну, а повернувшись додому, з головою занурилися у мирне життя. Ставити перед собою завдання, втілювати їх у життя, бути цілеспрямованими і відповідальними, а головне — любити і цінувати життя тут, у тилу, не менш важливо, ніж там, на передовій. Нехай ці історії надихають!