Алла з патріотичним прізвищем Родiна

Алла РОДIНА вражає слухачів не лише виконавською свободою, багатством тембрової палітри, політністю свого голосу, але й акторським темпераментом, глибиною створених нею вокальних образів. На київській сцені вона дебютувала 2004 року. Сьогодні співачка в творчому розквіті свого таланту. Їй аплодує не лише українська публіка, але й меломани Франції, Німеччини, Росії, Скандинавських і Прибалтійських країн.

— Я народилася в музикальній родині (батьки володіли прекрасними голосами), — розповіла Алла Родіна. — У моєї бабусі навіть у 70 років у голосі дзвінкість і краса тембру (у неї й у мами було драматичне сопрано). Я закінчила дитячу музичну школу за класом фортепіано, але педагоги вирішили, що свої музичні можливості я краще реалізую за класом скрипки. Загалом, музичну школу та музучилище я закінчила за класом скрипки, але жадала співати (спочатку співала як друге сопрано). Після щоденних занять із чудовим педагогом Віктором Миколайовичем Поліщуком я перейшла на перше сопрано. А далі — Київська консерваторія. Поступала я туди тричі: після першого туру я злетіла, на другий рік мене звалив бронхіт і тільки на третій раз була прийнята. Але... відрахували мене після другого курсу, хоча я вже тоді виконувала перші партії (співала Мікаелу в «Кармен» та інші — педагог Любов Петрівна Крижанiвська дала мені творчий гарт, за що я їй безмежно вдячна). І я вирішила спробувати щастя в Одеській консерваторії (мене прийняли відразу на третій курс). А після закінчення консерваторії поступила на роботу до філармонії і зрідка, на запрошення, співала в Одеському оперному театрі. Але мріяла стати оперною співачкою. Одного разу мене запросили заспівати «Іоланту». Партію вивчила до найдрібніших подробиць і я була на творчому піднесенні. На генеральній репетиції лише встигла відкрити рота, як пролунало питання з оркестрової ями: «Хто це така? Чому співає цю партію, коли повинна співати моя дружина?». І хоча мої вокальні дані були значно кращими за дружину «духовика», але через те, що його сестра була одружена з імпресаріо, який вивозив театр за кордон, мені відмовили. Я дуже переживала. Ця рана ще довго потім кровоточила, і ми з чоловіком вирішили поїхати з Одеси. (У мене прекрасний чоловік, ми разом училися в консерваторії. Він піаніст, композитор. Дуже допомагає мені при постановці нових арій, у концертній діяльності.) Ми приїхали до Києва. На той час у Національній опері проходило прослуховування молодих вокалістів і я вирішила спробувати, взявши участь у конкурсі. Підготувала партію Лючії ді Ламмермур із однойменної опери Доніцетті. Моє виконання сподобалося і я була прийнята до трупи як солістка. Я вважаю, що мені в житті дуже поталанило і вже третій сезон я працюю на головній оперній сцені України.

— У вас різноманітний репертуар, а чи є найулюбленіша партія?

— Віолетта («Травіата» Дж.Верді) — знакова в моїй долі. Цю роль я дуже люблю. Вона настільки багатогранна, і кожного разу щось відкриваю для себе нове. До речі, на гастролі мене запрошують як виконавицю саме цієї ролі. Незабаром поїду до Казані для постановки «Травіати», де також співатиму Віолетту. На цю постановку запрошено провідних акторів із різних міст, зокрема, солістiв Маріїнського, Большого і театру ім. Станіславського та Немировича-Данченка. Добирається дуже сильна група вокалістів. Із чотирьох прем’єр я співатиму першу.

— Якими мовами ви виконуєте свої партії?

— Я співаю мовою оригіналу: італійською, французькою, німецькою, англійською, російською, українською мовами. Одного разу мене навіть похвалив італійський диригент: — «Ти співаєш як італійка. Не соромно виступати в Італії». Я виконувала багато партій в італійському репертуарі, хоча як співачку мене відкрила все ж українська опера.

— В яких країнах ви гастролювали?

— Багато разів виступала у Франції: сольні концерти в театрі Імперіаль, м. Компьєнь, двічі гастролювала на фестивалях у Франції з польським симфонічним оркестром і філармонічним оркестром України (диригент Микола Дядюра). Гастролювала з камерним ансамблем у Німеччині, Болгарії, Польщі, Росії... Цього року поїду на Шаляпінський фестиваль до Казані...

А що ж удома, в яких операх можна почути співачку в рідному театрі? Нині Алла закінчує роботу над новими образами — Джільди («Ріґолетто» Верді) і Мімі («Богема» Дж. Пуччіні). Це будуть вводи до аншлагових постановок театру. Наприклад, «Ріґолетто» — легендарна вистава, поставлена чудовою, на жаль, уже покійною, Іриною Молостовою, але завдяки диригентові Миколі Дядюрі опера десять рокiв не сходить з афіші театру, та є візитною карткою Національної опери. А «Богему» поставив Микола Третяк 1998 р. (диригент — М. Дядюра), і цю виставу також дуже люблять шанувальники опери. Незабаром меломани матимуть шанс почути й побачити Аллу Родіну в двох різних, але прекрасних оперних постановках.

ДОВІДКА «Дня»

Алла РОДIНА виконує партії: Віолетта — «Травіата» (Верді), Лючія — «Лючія ді Ламмермур» (Доніцетті), Марфа — «Царева наречена» (Римський-Корсаков), Єлизавета — «Ярослав Мудрий» (Г. Майборода). Співачка дала сольний концерт у Театрі Imperial у м. Компьєнь (Франція), співала в Парижі твори Бетховена, Солемніса; Моцарта та інші. Брала участь у фестивалі La Сhaise, Франція, співала Мікаелу в «Кармен», Люсі — «Телефон» (Мінотті). Алла Родіна — лауреат міжнародного конкурсу вокалістів — камерного і оперного відділів (Чехія, Карлові Вари).