Перейти до основного вмісту
На сайті проводяться технічні роботи. Вибачте за незручності.

Анатолій БАЖЕНОВ: «Моє життя – це музика»!

Один із найвідоміших українських скрипалів відсвяткував 70-річчя
22 грудня, 16:41
ФОТО З ОСОБИСТОГО АРХІВУ АНАТОЛІЯ БАЖЕНОВА

За традицією, Анатолій Іванович відзначив свій день народження на сцені. Ювіляр підтвердив свою віртуозність і майстерність, а також  запланував серію «концептуальних» концертів. Баженов зізнається: «Перший  відбувся у Національному будинку органної і камерної музики (де я є солістом). Спочатку грав із дружиною Наїдою Магомедбековою (піаністкою) — нашому з нею артистичному і сімейному дуету вже скоро півстоліття, цей рік для неї теж ювілейний. Потім виступив із Квартетом ім.  Лисенка (у ньому А. Баженов виступає з 1970 року і є першою скрипкою. — І. С.), з донькою Катериною (теж піаністкою) та багаторічним партнером віолончелістом Іваном Кучером. А в другому відділенні зі щойно створеним ансамблем «Камерна академія» (там мої колишні й нинішні студенти) ми відіграли всі «Пори року» Вівальді.

Наступним був концерт у моєму рідному Дніпропетровську (адже я є професором тамтешньої консерваторії). А ще там я навчався у легендарного педагога Матвія Лібермана, який нещодавно відсвяткував своє 91-річчя (до речі, минулого року ми літали в Тель-Авів на його 90-річчя, нас прибуло 16 колишніх його учнів, які нині живуть і працюють у різних країнах)».

— А ваш концерт у Національній філармонії, де взяв участь легендарний Олег Криса, можна назвати кульмінаційним в «ювілейному марафоні»?

— З Олегом ми товаришуємо понад півстоліття — ще коли вчилися в Московській консерваторії і разом жили в гуртожитку. Потім, коли в 1968 р., по закінченні навчання ми з Наїдою приїхали до Києва, я поступив до нього в аспірантуру. До речі, О.Криса готував мене до Всесоюзного конкурсу, який пройшов у Ленінграді, де я здобув диплом. У класі в Олега у Москві згодом навчався мій син Олександр. Минулого року О. Криса запросив мене разом зіграти цю Концертну симфонію Моцарта у меморіальному концерті на сороковини Небесної Сотні — так ми вперше за 50 років грали разом. Тоді ж виникла ідея повторити цей твір у моєму ювілейному концерті. Тим паче, що в цей час О. Криса планував бути в Україні (він щойно у Львові закінчив 4-серійний марафон, де представив історію скрипкового концерту, до речі 40 років назад він те саме зробив у Києві!). Отже, напередодні нашого виступу він увечері зіграв три скрипкові концерти. А вже сьогодні зранку я відвіз його в аеропорт.

— А давно Олег Васильович грає на альті?

— Для скрипаля це — звична річ. Наприклад, є записи, коли в дуеті батька й сина Ойстрахів Давид Федорович грав якраз на альті. Так само, як всесвітньовідомий скрипаль Йозеф Сук.

— Ваш дует був чудовим — дуже тонка і глибока музика... Ми рідко бачимося — часом мимохідь, але ж спілкування не переривається... Утім, решта творів також гарно прозвучало...

— Вони для мене також знакові. Колись «Циганку» М. Равеля (нею концерт відкрився) ми записали на CD разом із Наїдою (взагалі в доробку маестро — понад 25 платівок, численні CD, понад 2000 хвилин записів у фонді Національного радіо. — І.С.). З оркестром грати набагато складніше — багато «діалогів» із окремими групами — з духовими, із арфою... І тут Володимир Сіренко показав себе як  надзвичайно чутливий диригент, і оркестр дуже мобільний — адже репетиції було всього дві.

— У другому відділі вечора прозвучав потрійний концерт Л. Бетховена, який не часто почуєш «вживу»....

— Це був подарунок мені від дочки: цей досить складний і віртуозний концерт, що фактично є симфонією, вона грала вперше, дуже хвилювалася. Ну, а Іван Кучер — мій давній партнер по сцені. Ми безліч разів грали з ним у різних країнах, в різних складах...

— Катерина чудово впоралася...

— Вона працює концертмейстером у моєму класі, а це зовсім непросто! Але вона сама обрала фортепіано, хоча була дуже непоганим звукорежисером, записала багато музики, навіть і за кордоном.

— Відкрийте секрет про ваші подальші творчі плани?

— Концерти плавно перетікають у наступний ювілей — 50-річчя моєї творчої діяльності... Так що форму втрачати не можна. Приклад Олега Криси, який на три роки старший, і мене надихає... Утім, увесь наш курс іще грає — Ліана Ісакадзе, Раду Лупу, Алік Корчагін, Марина Чайковська та інші — Німеччина, Росія, Ізраїль, Румунія, США... Правду кажуть німці: «Friedeisteng!» (Світ тісний). Все моє життя — це музика!

Delimiter 468x90 ad place

Підписуйтесь на свіжі новини:

Газета "День"
читати