Антологія видовищ і діянь (8 - 14 серпня)
Тест Корчака
У своїй Нобелівській лекції Йосип Бродський виголосив тезу, котра, здається, ледве не перетворилася на тест.
Він сказав, що, обираючи своїх правителів, ми мусимо цікавитися не їхніми деклараціями і програмами, а книжками, які вони прочитали. Адже той, хто прочитав Діккенса, вважав Бродський, не здатний на вбивство.
Та чи справді достатньо прочитати багато книжок для того, щоб вважати себе порядною людиною?
Жив собі у варшавському притулку для дітей-сиріт маленький народець. Щасливий народець, бо керував ним добрий письменник і педагог Януш Корчак. Та одного разу до нього прийшли окупанти і наказали відправити дітей до концтабору. Дітлахи вишикувалися й мовчки пішли до вагонів. А мовчазну процесію очолив той, кому вони вірили - їхній шістдесятирічний учитель. Навіть фашистів вразила ця сцена...
І тоді їхній командир, який був шанувальником творчості Корчака, запропонував письменникові порятунок: відійти від дітей і залишитися на свободі.
- А як же мій маленький народець? - запитав Корчак.
- Діти мусять їхати! - промовив освічений кат.
- Тоді Корчак зачинив за собою двері вагона. Наступного дня, 8 серпня 1942, він загинув разом із двомастами своїми вихованцями в одній із газових камер Треблінки, залишивши після себе низку творів, вчинок і тест. Тест на здатність керувати своїм народцем і залишитися з ним до кінця.
8 серпня 1925 року опубліковано постанову РНК УРСР "Про нагородження артиста і режисера О.С. Курбаса званням народного артиста республіки". Мине 12 років і його буде спочатку відлучено від керівництва створеним ним театром "Березіль", згодом - заарештовано й відправлено до Соловецького табору, а напередодні 20-ї річниці революції розстріляно.
8 серпня 1834 року народився український письменник Юрій Федькович, автор п'єси "Як козам роги виправляють" (за Шекспіровою драмою "Як пурявих уговкують", котра більше відома в іншому перекладі - "Приборкання норовливої"). Як писав Іван Франко, "Федькович викроїв із Шекспірової комедії одноактний фарс, написав його прозою і переніс події у свої улюблені гуцульські гори". Федькович також першим здійснив повні переклади шекспірівських трагедій "Гамлет" і "Макбет".
8 серпня 1972 року в Лондоні відбулася прем'єра одного з перших зразків у жанрі рок-опери - "Ісус Христос - суперзірка" Ендрю Лойда Уеббера. За вісім років вистава була зіграна 3357 разів і принесла сім мільйонів фунтів стерлінгів прибутку.
10 серпня 1954 року Бертольд Брехт завершив свою останню і, можливо, найголовнішу п'єсу, робота над якою тривала майже тридцять років - "Турандот, або Конгрес обілювачів". До сюжету давньої китайської казки зверталися до Брехта Карло Гоцці й Фрідріх Шиллер. Та лише він зумів "вичитати" в ньому притчу про механізм заохоплення влади злочинцями та інтелектуальний колабораціонізм. Брехт вигадав для своєї "Турандот" нових персонажів - туалів. Туал - це інтелектуал з кастрованою совістю. Він сидить у чайному будиночку під червоним ліхтарем і торгує "переконаннями", гаслами, закликами, обгрунтуваннями непопулярних заходів, програмами економічного відродження тощо. У туалів багато клієнтів, переважно гангстерів та негідників. "Турандот" - найпесимістичніша драма Брехта. Її майже не ставлять у театрі. Не через художні вади, а, напевно, через надто сумний сюжет. Суспільству завжди гидко бачити, як мутують в рабів інтелектуали в епоху ринкових відносин.
12 серпня 1906 року Ю.А. Лост запатентував у Лондоні свій винахід - звукове кіно: тоді й був знятий перший звуковий фільм.
12 серпня 1964 року помер Ієн Ланкастер Флемінг - літературний батько спеціального агента 007 служби розвідки у Лондоні й неперевершеного спокусника жінок Джеймса Бонда. Своєю популярністю цей герой, вигаданий 1953 року, завдячує, зокрема, й Джону Кенеді: у березні 1961 року журнал "Лайф" серед інших матеріалів про уподобання та звички нового президента США видрукував список десяти його улюблених книжок. Одне з перших місць у цьому списку посіли пригодницькі романи про Джеймса Бонда (президенти взагалі, як відомо, славляться своїми вишуканими смаками). Незабаром після виходу статті в "Лайфі" тиражі бондіани стрімко підскочили угору.
12 серпня 1925 року в Боярці під Києвом помер український письменник Володимир Самійленко. Громада поховала його за козацьким звичаєм - із козацьким поясом попереду, з червоною китайкою на домовині, з хрестом із берези, яку місцева вчителька зрубала на своєму подвір'ї.
13 серпня 1876 року відбулася прем'єра тетралогії "Кільце нібелунга" Ріхарда Вагнера в спеціально збудованому для постановки новаторських опер композитора й урочисто відкритому цього ж дня байрейтському театрі "Festspielhaus" ("Будинок урочистих видовищ"). Публіка сприймала виставу вельми скептично. Самого Вагнера у пресі називали шарлатаном, дилетантом, вандалом, божевільним, охоронцем нудьги, катом сучасного мистецтва, крадієм у Берліоза, карликом на плечі у Глюка. Дісталося і його опері, яку один із критиків назвав "музично-драматичним мавпуванням". А втім, слава композитора серед справжніх меломанів зростала. Приїхавши до Лондона, він зустрів справжнього вагнеромана в особі лорда Піткіна, нащадка шляхетного роду й тонкого знавця мистецтва. Композитор запросив його на свій концерт. За кілька днів лорд поділився з Вагнером своїми враженнями.
- Я ще ніколи так не сміявся, - сказав він. - Повірте, минуло майже півгодини, доки я не впізнав вас у перуці з обличчям пофарбованим у чорний колір. Історія замовчує, як відреагував на цей відгук сам Вагнер - чи то знепритомнів, чи то напився до нестями. Проте достеменно відомо, що вагнероман переплутав концертні зали і випадково потрапив на виступ негритянського оркестру.
13 серпня 1863 року на шістдесят п'ятому році життя помер французький художник Ежен Делакруа, а разом із його смертю скінчилася й доба романтизму у французькому живописі.
13 серпня 1899 року народився Джозеф Хічкок, кінорежисер, неперевершений вигадник трилерів і майстер "саспенсу".
14 серпня 1921 року народився Джорджо Стрелер, видатний італійський театральний режисер. У своїх виставах цей чарівник сцени дивним чином намагається поєднати традиції італійської комедії дель-арте й епічного театру Брехта.
