Біля Національної опери «ожив і заспівав» фонтан

Біля Національної опери України ожив фонтан, який мовчав багато років! Тепер він не тільки заспіває веселими голосами струменів води, а й стане музичним (лунатимуть твори  Вівальді, Чайковського).

Колекція мелодій  буде розширюватися, зазвучать й теми оперних хітів...

Відкриття заплановане  на 24 серпня, а поки що із землі поспішає пробитися свіжа травичка газону, щоб смарагдовим килимом обрамити оновлений вишуканий ландшафтний дизайн площі, яка, до речі, свою назву не змінювала жодного разу відтоді, як офіційно, «за Височайшим соізволенням, згідно доповіді начальника краю запропонованих київським губернатором міркувань статистичного комітету про найменування деяких вулиць і площ в Києві», отримала її 1869 року.

Тільки у 1920-1930-х мала вона паралельну, офіційно незатверджену назву — імені Миколи Лисенка, але з 1939-го Постановою президії Київської міської Ради робітничих, селянських та червоноармійських депутатів № 1143/29 «Про перейменування вулиць м. Києва по Сталінському району» затверджена логічна з погляду топоніміки назва. Оскільки на цьому місці нічого, крім театру ніколи не було. Були яри з потоками, вигони для домашньої худоби. Міський театр за проектом Івана Штрома став першою будівлею на місці вологого яру, куди скидали будівельне сміття з Володимирської, що забудовувалася з кінця 30-х років ХІХ сторіччя від Золотих воріт до новозведеного Червоного корпусу університету.

До 1850-х парадне «обличчя» Володимирської було цілковито сформоване з 1-2-поверхових садиб, від яких залишився  у первісних формах хіба що маєток Трубецьких ближче до Андріївської церкви. Тож більмом на оці залишалося лише це сміттєзвалище у самому центрі, на якому й вирішено було збудувати нову будівлю театру. На той час Київ залишився без храму Мельпомени після того, як 1851 року розібрали дерев’яний театр на Царській (Європейській) площі. І лише за 5 років, 1856-го, кияни отримають нову будівлю, у якій 1867 року буде сформовано стаціонарну оперну трупу, звідки й веде свою історію Національна опера України.

Якою була площа в той час, можна лише уявити. Оскільки діставалися до театру каретами, іншими екіпажами, скоріше за все, площа слугувала таким собі паркінгом. 1891 року на площі за 11 м від будівлі Міського театру з’явилася перша у Києві Центральна електрична станція, розмірами 20 на  13 м і потужністю 150 кінських сил; розмістилася вона в мурованій споруді. Між станцією і театром було облаштовано спеціальний резервуар із нафтою. 1896 року у театрі сталася пожежа, яка знищила за кілька годин практично все. Врятувати театр не було жодної можливості, а от електростанцію «відстояли»: якби вогонь дістався до нафти, пожежа загрожувала б стати неконтрольованою. З 1898-го за проектом Віктора Шрьотера розпочинається будівництво театру, відкриття якого відбулося у жовтні 1901 року. Деякі джерела стверджують, що поруч із театром було встановлено «малий» фонтан у французькому стилі — один із так званих серійних фонтанів Термена, за проектом архітектора О. Шілле. Ще 1871 року на засіданні міської думи було затверджено місця для двох перших фонтанів — на Царській (Європейській) та Хрещатицькій (Майдан Незалежності) площах. Пізніше затвердили місця для решти фонтанів: на Театральній площі, на Подолі біля Гостиного двору; на Михайлівській та Бессарабській площах. Під час обговорення проекту фонтану на Театральній площі хтось висловився, що шум «буде глушити музику та гру на сцені». На це зауваження інженер Ф. Донат, на заводі якого (за радянських часів «Ленінська кузня») відливалися перші фонтани, письмово дав відповідь, мовляв, «водоспад фонтану не дає шуму, і в інших містах біля театрів завжди ставлять фонтани». Та скоріше за все, йдеться про фонтан, встановлений перед фасадом старого театру незадовго до пожежі. Він не зберігся, як і його близнюки на Олександрійській площі, біля 4-ї гімназії і біля пам’ятника св. Володимиру.

1902 року, після передачі прав на електропостачання міста за концесійним договором товариству «Уніон», електростанція на Театральній площі припинила своє існування. Міський архітектор Е. Брадтман мав намір надбудувати над колишньою електростанцією два поверхи й розмістити у ній міську публічну бібліотеку. Але його пропозиція не знайшла підтримки. Певний час будівлю станції використовували як склад для театральних декорацій. Станцію остаточно розібрали, коли у 1930-х будувалися широкі сходи у конструктивістському стилі, які вели з вулиці Лисенка на Театральну площу. Відтоді вона періодично змінювала свій вигляд. Після війни біля підніжжя сходів було облаштовано невеличкий фонтан, навколо якого буяли високі дерева, рясніли різнобарв’ям клумби. 1965 року тут постав пам’ятник композитору Миколі Лисенку.

У 1980-х, коли у театрі відбувалася масштабна реконструкція, площа кардинально змінилася. Замість сходів постала триповерхова прибудова для балетних репетиційних залів. На площі влаштували фонтан у фігурній мармуровій чаші басейну, який певний час радував містян свіжістю, але останніми роками не функціонував.

І ось нарешті він оживає завдяки спеціалістам ТОВ «Енерго-інвест», які нещодавно запустили фонтани на Русанівському каналі. А площу перед театром Шевченківська районна адміністрація обіцяє наново замостити до 150-річчя театру, яке ми святкуватимемо вже наступного року.