Богдан Ступка. Некролог
Світова театральна культура зазнала непоправної втрати — пішов за межу вічности Богдан Сильвестрович СТУПКА, один —з найвидатніших акторів сучасності, феноменальний майстер театру, кіно, радіо й телебачення, улюбленець публіки, визнаний діяч культури.
Вихований режисером Борисом Тягном за методикою школи Леся Курбаса, Богдан Ступка став реальним втіленням мрії реформатора української сцени про актора майбутнього — «інтелектуального арлекіна», якому доступні всі жанри сценічної культури — від реалістичного портрету до театральної героїки, від сатиричної комедії до трагедійних висот короля Ліра й царя Едипа; створені ним сценічні й кінообрази давно стали своєрідною енциклопедією української театральної майстерности. Богдан Ступка продовжив і розвинув передовсім трагікомедійну лінію в майстерності актора, вважаючи своїми попередниками й вчителями Йосипа Гірняка, Мар’яна Крушельницького, Михайла Чехова, Соломона Міхоелса, увійшовши до плеяди найвидатніших акторів сучасності. Не перебільшенням звучить і фраза Євгенія Євтушенка: «Богдан Ступка — первый артист планеты!»
Останнє десятриріччя свого напруженного життя він талановито керував Національним українським драматичним театром ім. І.Франка — флагманом українського театрального життя, забезпечуючи йому не лише успіх серед широкого загалу, а й високий рівень експерименатальної пошуковості. Вести флагман української сцени в штормовому океані мистецьких, організаційних, фінансових — та чого гріха таїти — й амбітних творчих суперечностей — завдання не з легких, але Богдан Сильвестрович завжди виходив з усіх незгод мудрим переможцем, твердо тримаючи в руках капітанське кермо і ставлячи свій корабель носом супроти чергової небезпечної хвилі. Це завжди була перемога Театру, перемога Високого Мистецтва, перемога Добра й Етики.
Крім того, багато енергії віддавав він плеканню нової акторської зміни, виконував низку державних (як Міністр культури України), наукових (як академік НАМУ) та громадських обов’язків (як президент Українського Національного Центру Міжнародного Інституту Театру) та ін. Величезний внесок його і в життя НаціональноЇ Спілки Театральних діячів України, він був фундатором й учасником численних наших фестивалів, стаючи в рішучу хвилину оборонцем інтересів усього українського театрального цеху.
Осиротілий український театр прощається з Тобою, наш дорогий, Незабутній Друже! Пам’ять про Тебе не згасне ніколи.
Від імені усіх твоїх друзів і побратимів у театральній Україні й далеко за її межами.
