Чотири квітки в... мегаполісі
Максим Михайличенко поставив на Малій сцені столичного ТЮГу на Липках комедію Ніла Саймона «Бережіть Флорес»![](/sites/default/files/main/articles/07052019/24teatr.jpg)
Режисер Максим Михайличенко вже вдруге за останні роки береться за п’єсу цього американського драматурга (трохи раніше він поставив у Театрі на Липках психологічну драму «Білоксі-блюз»).
Ніл Саймон виріс у роки Великої депресії, й та сувора епоха, мабуть, дала йому щеплення від життєвих катастроф. Принаймні оця його комедія — якраз про катастрофу, в якій ховається надія. Чи варто нагадувати, наскільки це звучить актуально для нас?
У п’єсі кілька яскравих жіночих характерів — справжній подарунок для чотирьох актрис. У ролі Флорес — Олена Михайличенко. Її колоритних подруг грають Інна Бєлікова (Олі), Марина Веремійчук (Сільвія) та Мирослава Філіпович (Рене). Власне, головний дует у цій виставі — Флорес і Олі. Перша на вигляд — така собі провінціалка, майже хуторянка, друга — законне дитя мегаполіса, а втім, кожна по-своєму самотня в світі великого міста, і тим зворушливіша їхня дружба.
Авторові цих рядків довелося бачити другу прем’єрну виставу, й вона здавалася неготовою — тією мірою, як буває «неготова» гаряча страва, щойно знята з вогню, вона обпікає вас і не дає себе розкуштувати, але й загострює ваш апетит і не відпускає від себе.
У виставі немало надмірностей та перебільшень, але з певністю не можеш сказати, де тут «переграють», а де «не дограють», і саме оця невизначеність робить видовище живим і привабливим. Додайте до цього ще й вторгнення відверто-концертних вокальних номерів та експресивну хореографію (Олексій Скляренко) — і ви отримаєте приблизну картину цієї киплячої субстанції Можливо, коли ця «страва» трохи прохолоне й устоїться — вона стане іншою, але поки що цікава й така, яка є. Часом спектаклю стає тісно в просторі Малої сцени. Особливо це очевидно, коли тут з’являються двоє темпераментних іспанських кавалерів, Ренальдо (Віталій Дерев’янчук) і Хуліо (Кирило Горолюк) — тоді ця кімнатна сцена нагадує вагончик, у якому перевозять породистих коней, норовистих і водночас полохливих, а публіка ж тут-таки сидить під стінами «вагончика», на відстані простягнутої руки. І це неабияк на публіку впливає. А фінал увінчується не просто собі поклоном та квітами — глядачі танцюють разом із акторами, не поспішаючи відпускати одне одного...
Наступні покази вистави відбудуться 17 і 31 травня.