Чи стане Шевченківська премія більш відкритою до змін та модернізації?

Незабаром в Україні стануть відомі лауреати Національної премії імені Тараса Шевченка 2014 року. До третього туру пройшли 15 номінантів. У галузі літератури фіналістами стали Костянтин Москалець (за поетичну збірку «Мисливці на снігу»), Юрій Буряк (за книжку поезій «Амальгама»), Юрій Щербак (за «Час смертохристів. Міражі 2077 року» та «Час великої гри»), а також Мирослав Дочинець (за книжки «Криничар. Діяріюш найбагатшого чоловіка Мукачівської домінії» та «Горянин. Води Господніх русел»). На сайті комітету є повний перелік за напрямами номінованих творів: «Літературознавство та мистецтвознавство»; «Публіцистика і журналістика»; «Музичне мистецтво»; «Концертно-виконавське мистецтво»; «Образотворче мистецтво»; «Театральне мистецтво». У лютому заплановано засідання членів Комітету, які шляхом таємного голосування оберуть лауреатів цього року і подадуть свої пропозиції Президенту України, який підпише указ, а вручення премій, за традицією відбудеться у день народження Кобзаря — 9 березня. Нині у ЗМІ немає ажіотажу та інтриги. І не лише через «монополізацію» уваги Євромайданом... Ще на врученні літературної премії «Ангелус» у коментарі «Дню» Юрій АНДРУХОВИЧ сказав: «Шевченківська премія, умовно кажучи, не спричиняє суспільного резонансу (не є справді престижною), тому що вона повністю контрольована державним комітетом і відтягує на себе всі негативні емоції, які властиві нам у ставленні до держави і влади. Якби ця Премія була незалежною, то і ставлення до неї було б інше. В такому вигляді, як зараз, — це кавалькада більш чи менш заслужених авторів, які відбувають своє місце в черзі за нагородою».

Розмірковування про незалежну премію тривають не один рік, але жодна з новоутворених приватних літературних премій так і не здобули загальноукраїнського визнання, на відміну від Шевченківської. Її критикують, але кожного року кількість охочих здобути Національну премію зростає! Статистика це підтверджує: 2012 р. — 41   подання, то 2013 р. — 55   подань.

Нагадаємо, що Шевченківська премія заснована вона 1961 року — постановою № 646 Ради Міністрів Української РСР, й нагороджували нею часом не найбільш гідних.

Український літературний критик та літературознавець, член Українського центру Міжнародного ПЕН-клубу Елеонора СОЛОВЕЙ зазначила, що «Шевченківська премія переживала періоди і більш, і менш щасливі. Головне, аби далі інерційно не спалахували спілчанські звичаї, а якщо вичавити їх, то для відновлення престижу буде достатньо ореолу самого імені Шевченка та найвищої державної нагороди. Дуже багато залежить від того, хто очолює журі та хто туди входить... Слід відповідальніше ставитися до обговорення й висування кандидатів».

На думку українського громадського діяча у сфері книговидання Олександра АФОНІНА, «до комітету Шевченківської премії входять компетентні люди, які можуть належно оцінити твори авторів. Проте мені важко судити про національний продукт, або якісний продукт є, або його нема. Як на мене, Шевченківський комітет має дещо застарілі підходи в оцінці видань. Методи та критерії відбору дещо відстають від темпів нашого життя, темпів розвитку інформаційного простору та зміни тематики. Звичайно, можна відбирати речі, які суто дуже жорстко стоять на позиції патріотизму, хоча кожен розуміє патріотизм по-своєму. У кожного свій смак»...

До речі, присудження Премії ще не означає визнання! Український драматург та письменник Володимир ЛИС, твір якого «Століття Якова» цьогоріч висунули на здобуття Шевченківської премії, вважає, що вона є найголовнішою, інша річ — що присуджували її в радянські часи часом не тим з ідеологічних міркувань. Найсумніше те, що з присудженням Премії у житті письменника не відбувається якихось тотальних змін. «Візьмімо авторів, яким присуджували Премію останніми роками: Павло Гірник чи Петро Мідянка, — розмірковує автор, — вони не стали відоміші, Премія не додала їм тиражів. Тут доречно згадати Гонкурівську премію. За неї переможцю вручали лише один чи десять франків, проте обов’язково видавали його книжку стотисячним тиражем. Це діяльна підтримка автора. На жаль, у нас такого немає. Про деяких просто більше пишуть, до інших — уваги взагалі не більшає, і не меншає». Ще однією проблемою є «нерозкрученість» Шевченківської премії. Володимир Лис уважає, що за наявності указу Президента і пункту про те, що якесь видавництво видає твір, відзначений Шевченківською премію, могли б відбутись певні зміни. Але чи означало би це автоматичне зростання продажів? «Премію мають присуджувати справді найкращим авторам, — підсумовує автор. — Я не знаю, що можна зробити, аби Шевченківська премія набула такого статусу, як Пулітцерівська премія в США, Гонкурівська у Франції, чи Акутагави Рюноске в Японії, щоби вона набула престижу. Одні автори справді мають імена, а про інших — знають мало. Минає п’ять чи десять років, і про те, що хтось був лауреатом — забувають».

Можливо, більшій «розкрутці» посприяє збільшення фінансування Шевченківської премії? Адже цього року грошова частина Національної премії України має зрости вдвічі! Крім того, згідно з Указом Президента України №717/2013 «Про додаткові заходи щодо державної підтримки культури і мистецтва в Україні», що набув чинності 30 грудня 2013 р., кількість державних стипендій для лауреатів Шевченківської премії має бути збільшено.

Попри багато недоліків, останніми роками у діяльності Шевченківського комітету проглядаються й позитивні тенденції. Наприклад, організатор численних проектів мистецького об’єднання «Дзиґа», модератор творчих зустрічей Юрій КУЧЕРЯВИЙ уважає: «Щорічно одержують ті, хто мали би одержувати. Скажімо, нагородження Галини Пагутяк свого часу стало приємною несподіванкою. Протягом чотирьох років поспіль ми висували її на обласну премію у Львові та більшість чиновників і метрів розглядати її як якесь локальне та несерйозне явище. А коли вона отримала Шевченківську премію, ми підняли гучну сальву. Натомість я здивований останнім лауреатом у галузі літератури. Насправді, понад десять останніх років, вибір журі викликає в мене велику радість — щоразу я бачу письменників, які вартують цієї премії. Чи всі лауреати за часи незалежності вартували премії? На мій погляд, ні. А вичерпний список тих, які мали би бути лауреатами, я готовий назвати вже». Серед авторів, які вже б мали отримати Премію Юрій Кучерявий назвав Андрія Содомору та Віктора Неборака. Лауреатами наступних років неодмінно мали б стати Маріанна Кіяновська та Олег Лишега.

«Шевченківську премію часто отримують письменники неспівставної величини. Я вважаю, що треба значно прискіпливіше обирати членів журі. Підсумовуючи, скажу, що у виборах журі Шевченківської премії є і поступ, і регрес. У радянські часи була система, яка діяла за певними принципами. Зараз ці правила не прочитуються. Премія існує в різних номінаціях, водночас є спільне журі. Отже, художники поставлені в ситуацію, коли вони змушені голосувати за письменників, і навпаки. На мою думку мають бути різні журі у кожній номінації.

Чи стане цього річ Шевченківська премія більш відкритою до змін, модернізації та сучасних тенденцій? Про це дізнаємося скоро. І підсумуємо наші міркування словами Володимира Лиса: «Премія найвища тим, що носить ім’я Тараса Шевченка. Найбільша її цінність — його ім’я. Все решта — справа держави і відповідних інституцій».

ДОВІДКА «Дня»

Твори, допущені до третього конкурсного туру на здобуття Національної премії ім. Т. Шевченка 2014 року

♦ ЛІТЕРАТУРА

Юрій БУРЯК

книжка поезій «Амальгама»

Костянтин МОСКАЛЕЦЬ

книжка поезій «Мисливці на снігу»

Юрій ЩЕРБАК

книжки «Час смертохристів. Міражі 2077 року», «Час великої гри»

Мирослав ДОЧИНЕЦЬ

книжки «Криничар. Діяріюш найбагатшого чоловіка Мукачівської домінії», «Горянин. Води Господніх русел»

♦ ЛІТЕРАТУРОЗНАВСТВО ТА МИСТЕЦТВОЗНАВСТВО

Ірина ГАЮК

книжка «Ілюстрована енциклопедія вірменської культури в Україні»

♦ ПУБЛІЦИСТИКА І ЖУРНАЛІСТИКА

Роман КОВАЛЬ

«Михайло Гаврилко: і стеком, і шаблею»

♦ ТЕАТРАЛЬНЕ МИСТЕЦТВО

Опера «Летючий Голландець» Р.Вагнера Донецького національного академічного театру опери та балету ім. А.  Солов’яненка

Автори : Диригент-постановник Василь Василенко, режисер-постановник Марія Курочка, хормейстер-постановник Людмила Стрельцова, художній керівник проекту Василь Рябенький, артистка Тетяна Плеханова

♦ КОНЦЕРТНО-ВИКОНАВСЬКЕ МИСТЕЦТВО

Фемій МУСТАФАЄВ

музичний альбом «Тарас Шевченко. Солоспіви» та концертні програми останніх років

♦ ОБРАЗОТВОРЧЕ МИСТЕЦТВО

Любомир МЕДВІДЬ

цикл живописних творів «Ремінісценції»

Людмила МЄШКОВА

мистецькі твори, створені у 2008—2013 роках

♦ МУЗИЧНЕ МИСТЕЦТВО

Людмила МОНАСТИРСЬКА

провідні партії в оперних виставах Національної опери України в сезонах 2009—2013 рр.