Чи стане «Зеленый шатер» останнім романом Улицької?

Людмила Улицька провела творчий вечір, на якому представила «Зеленый шатер», книжку-попередження для тих, хто журиться за «славним радянським минулим», і розповіла, чому цей роман може стати для неї останнім, повідомляють РИА «Новости». «Зеленый шатер» — роман про дисидентів. У центрі його сюжету — історія трьох друзів дитинства, які народилися в середині 1940-х років: Михайла, Іллі й Сані. У шкільні роки на хлопчиків справив величезний вплив викладач літератури, він прищепив їм дух вільнодумства, яке згодом зробило всіх трьох дисидентами — привело в коло, де кожен другий ламався і ставав стукачем, а потім мучився, усвідомлюючи власну провину. У книжці є й реальні історичні персонажі — Андрій Сахаров, Юрій Даніель та Андрій Синявський, Йосиф Бродський.

Улицька зізналася, що писала книжку, намагаючись заново осмислити час власної молодості — 60—70-ті роки ХХ століття. Але, закінчивши роботу, зрозуміла, що вийшов роман на злобу дня.

«Останнім часом у країні (Росії) абсолютно усвідомлено проводиться сталінізація. І це мені анітрохи не подобається. Хоч покоління 30-річних — небите, зухвале, та я відчуваю якийсь подих остраху. Начебто позбулися комплексу внутрішнього рабства, та він знову тут — підлесливість перед владою, а сама влада — чиновницька, бюрократична, знову ми всі перетворюємося на Акакіїв Акакіївичів», — зазначила письменниця. Зламані тоталітарним режимом долі героїв «Зеленого шатра» повинні стати попередженням для всіх, хто ностальгує за минулим». Основою для романа стала написана вісім років тому розповідь під такою ж назвою: письменниця в останню мить «висмикнула» її зі збірки «Люди нашого царя», відчувши передвістя великого твору. Улицька виділила в книжці кілька ключових образів. Перший — це власне зелений шатер, що наснився одній з героїнь романа. Для Улицької це символ високого і глибинного примирення сьогоднішнього дня з минулим, а заразом і примирення представників її покоління між собою.

Після виходу романа «Даніель Штайн, перекладач» Людмила Улицька заявила, що більше не збирається писати велику прозу. Та за два роки з’явився «Зеленый шатер». Улицька створила фонд під назвою «Хороші книги», який займається поширенням книжок у бібліотеках, і сама в ньому працює. Нині реалізується проект «Добрі сусіди»: по 100 хороших книжок надсилають у 100 посилках до колишніх радянських республік. Фонд посилав книжки й у дитячі будинки, і у в’язниці. Допомагають спонсори та видавці, які дарують книжки. Особливо складним виявилося відправлення літератури в колонії, оскільки її цензурує вище тюремне начальство, яке не пропускає якраз ті твори, яких потребують ув’язнені. Кілька років тому письменниця запустила дитячий літературний проект «Іншій, інші, про інших». Це серія книжок, покликана виховувати в підростаючого покоління толерантність до інших народів і культур. Написано вже 14 книжок — про сім’ю, про життя і смерть, про міфи і наукові теорії та інші важливі речі. Як каже письменниця, дуже актуальною була б книжка про агресію та її подолання. Улицька визнала, що головна складність цього проекту — потрапити до потрібного адресата.