Десять днів без війни

Форум закривався перформансом «Сни покинутої дороги», здійсненим силами  режисера та незмінного керівника «Гогольфесту» Влада Троїцького за допомогою етно-хаос-групи «Даха Браха» та віджеїв Tenpoint. Музика, відеопроекція та елементи театралізації в індустріальному інтер’єрі бетонного заводу склали цілком гідне видовище.

Утім, найпомітнішою музичною подією останніх днів фестивалю став «Театр травми і комедії» — спільний концерт двох, мабуть, найоригінальніших груп Києва — «Хамерман знищує віруси» та Dakh Daughters. Ось як написали про це організатори концерту:  «Після декількох психотерапевтичних сеансів гіпнозу та ребьофінгу Вова та Альберт дістали з брудної білизни підсвідомості найжахливіші дитячі спогади. Ні горілка, ні секс, ні біг підтюпцем не допомогли музикантам ХЗВ знову забути про колись пережите, та й щоб змиритися зі страшним знанням про себе, Вова й Альберт вирішили поділитися ним з оточенням. Отже, приходьте на психотерапевтичний спектакль «Театр травми і комедії» за участю Dakh Daughters та інших музикантів та переконайтеся — боротися з дитячими травмами можна не лише за допомогою галоперидолу та розмов на кушетці!»

«Хамерман знищує віруси» — гурт, заснований 1996 року в Сумах. З оригінального складу лишилося два музиканти, які зараз і складають гурт — Володимир Пахолюк (вокал, тексти) та Альберт (Олег) Цукренко (вокал, музика). Час від часу з ними виступає Сергій Трушель (гітара). Лауреати фестивалю «Червона Рута» 1997 року, переможці конкурсу «Перлини Сезону» 2000 року в номінації «танцювальна музика». Гурт виступав хедлайнером музичних фестивалів «Рейвах» (Тернопіль, Євпаторія) та «Нашатир» (Дніпропетровськ).

По суті, Пахолюк і Цукренко творять в певному сенсі те ж саме, що й Dakh Daughters: це не рок і не дискотека (хоча енергія б’є через край, і зал танцює несамовито), це — кабаре, хай і осучаснене. Надзвичайно чорний і точний гумор у текстах, знущання з норм моральної більшості, інтелектуалізм у суміші з обсценною лексикою, амплуа уїдливих і розумних арлекінів, добре відпрацьована музична частина, достатня хореографічна підготовка — завдяки всім цим якостям «Хамерман» якраз і близький до більш давньої традиції такого анархічного, непристойного жанру, як кабаре, аніж до більш прямолінійного панк-рокового хуліганства. Саме тому союз із інакшими, але так само веселими і схильними до театральності Dakh Daughters спричинив просто вибуховий ефект:  безумовно, «Театр травми і комедії» можна назвати найкращим шоу на фестивалі та одним із найкращих у цьому сезоні в Києві.

Загалом же, цього року «Гогольфест» додав у розмаху і водночас став більш соціальним. Порівняно з попередніми роками тут значно побільшало найрізноманітніших кафе просто неба, сувенірних, екологічних та інших крамниць. Більше музики, більше картинок на стінах, цілий ярмарок авторського одягу й аксесуарів — мистецтво і торгівля тут переплелися в несуперечливому поєднанні.

На «Гогольфесті» можна було провести цілий день усією родиною не тільки розважаючись, а й дізнаючись щось нове чи роблячи щось власними руками: блукати від крамниці до крамниці, від концерту до концерту, від лекції до лекції, від майстерні до майстерні; одягнутися з голови до ніг, чомусь навчити чи просто розважити дітей — для них було передбачено кілька майданчиків; послухати читання п’єси, подивитися фільм або виставу, повчитися танцювати або просто побайдикувати в гамаку. Вибір був на будь-який смак.

Завдяки всьому цьому у напівзакинутій індустріальній зоні на 10 днів з’явилася  автономна територія не просто свободи, а постійного творчого руху, де відчути себе митцем міг буквально кожен.

Лишається сподіватися, що сьогоднішні негаразди не завадять «Гогольфестові» й наступного року пройти на не менш гідному рівні.