Документальне кіно стає комерційним?

Схоже, відтепер українське документальне кіно вперше стане комерційним із часу розпаду СРСР. Принаймні, на таку думку наштовхнув показ стрічки «Кіноманія» молодого українського режисера Ганни Яровенко, організований керівництвом кінотеатру «Жовтень». Сама ж Ганна зізнається, що сеанс був експериментом: чи готовий український глядач платити гроші за перегляд саме таких стрічок? Відповідь у позитиві: якщо за два дні було продано тільки вісім квитків, у день сеансу каси спорожніли більш аніж вдесятеро.

Нагадаємо, фільм «Кіноманія», будучи складовою проекту «Любов — це...», знятий на замовлення Міністерства культури та мистецтв України ще в 2003 році. Стрічка є біоргафічно-хронікальним проектом, який присвячений зйомкам аматорського фільму «Ойра» сільського вчителя з Черкащини Владислава Чабанюка. Враження від своєрідного фільму-спарингу, правду кажучи, різні й тепер: від захоплення до... обожнювання. Хоча, правду кажучи, більшу перевагу, звісно ж, надають саме Ганниному творінню, в першу чергу мотивуючи професійністю. Так, більшість глядачів переглядають цей фільм не вперше. Що ж побуджує їх на це?

— Я, наприклад, — говорить картограф Олена, одна з шанувальниць справжнього (як сама наголосила) кіно, завсідниця чи не всіх кіношних фестивалів, — вперше побачила стрічку минулого року на травневій презентації в Будинку кіно. І, мабуть, переглядати «Кіноманію» не набридає тому, що тут паралельно живе минуле та сучасність. Виходячи з цього, особисто я постійно по-новому сприймаю такого запального аматора, тому що він веселий і шалений: усе робить так, як відчуває, а це найголовніше як у нього, так і у фільмі про нього...

Сама ж Ганна Яровенко, коментуючи свою роботу, поділилася, що вважає Влада талановитим і справді цікавим. І саме тому, створивши фiльм, вирішила подарувати таке свято багатьом людям.

Наразі «Кіноманія» має у своєму арсеналі дві нагороди: «Відкрита ніч — дубль вісім» та російську «Любить кино». Ганна сподівається на відзнаку й на цьогорічному «Контакті», який організовують на честь Лариси Роднянської. Та й на квітневий київський «Кінолітопис» і московський «Золотий витязь» теж чимало надій. До речі, її роботу вже оцінили у своєрідних кіношколах Гарварда та Колумбійського університету. І хоча «1+1» має іще один дозвіл на показ роботи молодого українського режисера, сама авторка впевнена, що потрібно стимулювати інтерес глядача переглядати такий формат кінопродукту саме в кінотеатрах.

— Це їм потрібно, це для них справді цікаво, — наголошує творець «Кіноманії», — тут, на відміну від домашнього дивану, нічого не заважає проникати в атмосферу фільму. Треба лише, аби й у кінотеатрах інтерес не зникав...