Енергія нескінченного пошуку

До речі, галерея Лаззаро на структурованому західному арт-ринку (що важко навіть уявити в нашому хаосі) займає свою певну позицію в «табелі про ранги» й відома як галерея тонкого смаку в пошуках нових мистецьких відкриттів. Вибір наших співвітчизників не випадковий: Євген Прокопов зі своїми пошуками у нефігуративній, інтимній камерній пластиці й Лесь Подерв’янський, чиї великі полотна, на думку пана Лаззаро, «місце зустрічі його любові до свободи й мистецького ризику» припали до смаку й галеристові, й публіці: напередодні Великодня стало відомо, що виставку, яка тривала з 27 лютого й мала завершитися 10 квітня, продовжено ще на тиждень. Що ж передусім зацікавило американців у роботах українських нефігуративістів? Пан Лаззаро так висловився з приводу експонованих у галереї робіт Подерв’янського: «Його живопис позбавлений умовностей, він будується за принципом неевклідової геометрії, при тому що основоположні традиції українського мистецтва (українського бароко) настійно даються взнаки в його баченні світу». А після 17 квітня експозиція помандрує до Канади. Що стосується відкриття виставки в Америці, то Лесь, відомий українцям любов’ю до влучно сказаного слова (навряд чи здатного заворожити американців, бо музика його неперекладна), сказав із властивою йому іронічністю: «Усе було цілком пристойно, якщо не звертати уваги на те, що не з’явилися Майкл Джексон, Білл Клінтон, Шерон Стоун і Мадонна».