Фільми з Iзраїлю: від соціальної драми до комедії
Глядачі всього світу вже звиклися, що кінопрем’єри проходять напередодні уїк-енду, в четвер, а тепер ця мода прийшла і до Києва. Кіномани уважно вивчають афішу, вирішуючи, кому віддати перевагу. Тому спільне рішення Посольства держави Ізраїль і кіноконцертного залу «Майстер-клас» пролонгувати зазвичай стислий у часі тиждень кіно Ізраїлю в щотижневі зустрічі, які триватимуть понад місяць, не мало характеру сенсації, але рішення занурити любителів кіно в творчу атмосферу кіноклубу, схоже, зрушило стрілку глядацького інтересу в бік такого формату.
Молоде кіно цієї молодої країни давно та міцно утвердило себе не лише в серцях своїх шанувальників, але і підкорило найбільш недоступні вершини престижних кінофорумів світу. Організатори «Тижня» спробували серед фільмів останніх років, вибрати краще, а, головне, різножанрове кіно — від соціальної драми до комедії.
У репертуарі фільм 1989 року, знятий за класикою ізраїльської літератури, яку вивчають у шкільній програмі, — «Літо Авії», режисера Елі Коена. Ця щемлива історія розповідає про одне щасливе і оманливе літо в житті підлітка Авії, яка втратила на війні батька і рідко спілкується з психічнохворою матір’ю, що пережила жахи Голокосту.
У жанрі трагікомедії знята картина Ерана Рікліса «Менеджер із персоналу» (2010). Це дивовижна історія утвердження власного «я» героєм у відновленні «павутини долі» незнайомої йому жінки. Йосі Мадмоні занурює героя своєї ліричної драми «Доброго ранку, пане Фідельман» (2011) у майже детективний сюжет, який допомагає розкрити систему людських взаємин і характерів. У центрі фільму Аві Нешера «Зірки Шломі» — історія підлітка, наділеного незвичайним математичним талантом. Дія іншого фільму цього ж режисера — «Сват» — «купається» в ейфорії післявоєнних настроїв і проходить у примарному світі кінотеатру, який належить ліліпутам.
Комедія Шерона Маймона «Розмір має значення» (2006), показана кілька років тому на Одеському МКФ, з добрим гумором розповідає про те, як шукають і знаходять себе в житті «неформатні» люди. При всій різниці режисерського бачення, картини ці об’єднує високий рівень акторських робіт ( вхід на кінопокази вільний).
