Гаррі Конг проти Кінга Поттера

Свята настають... Зрозуміло, що на свята треба готувати хлопавки якнайгучніші, серпантин найяскравіший, ялинки найвищі. Ось тому саме зараз і вийшли Головні різдвяні фільми: «Кінг Конг» і «Гаррі Поттер та Кубок вогню». Якраз достатньо, щоб завішати ту ялинку афішами, зойками та спецефектами.

Втім, «Гаррі Поттер» і «Кінг Конг» — це не просто Головні різдвяні фільми, це ще і гуманістичні фільми, що закликають творити добрі справи, піклуватися про ближнього, берегти навколишнє середовище, бути чесним, сміливим і гарним. Причому ці заклики охоплюють тривалий час життя глядачів — бо перший фільм триває 2 години 40 хвилин, а другий — аж 3 години 10 хвилин! І це ще одна чудова риса схожості між цими двома картинами. А тривалість зрозуміла, бо добра повинно бути багато, більше, ніж зла.

І, звичайно, дуже важливо те, що обидва фільми є казками. В першому діє щирий і сильний маленький чаклун Гаррі. В другому — сильна і благородна велетенська горила Конг. Обом у боротьбі з кривдою доводиться пережити карколомні пригоди і зазнати драматичних утрат.

Також і там і там комп’ютери аж гудуть від натуги, забезпечуючи всі кульбіти, спалахи і страшенні мармизи. І там і там, коли б’ються і тікають, — все добре. А коли починають розмовляти, дискутувати, удавати, що щось переживають, — в залі починають дохнути останні мухи, які дивом пережили настання морозів. І там і там головний герой у фіналі зазнає поразки, але тямущі глядачі розуміють, що врешті-решт перемога буде за хорошими людьми та мавпами — якщо і не у цьому році, то у римейку точно.

Тобто різниці між цими двома фільмами немає. Єдине, що засмучує, — колізія, яка виникає від тої нерозрізнюваності, — по суті, герої змушені змагатися один з одним. Тобто — хто шляхетніший, моральніший, романтичніший. І це настільки рівне протистояння, що невідомо, кому врешті-решт усміхнеться доля, хто отримає перевагу у протистоянні хорошого з іще кращим, хто остаточно розтопить наші загрубілі серця.

З одного боку, Поттер класно літає, має привабливий інтелігентний вигляд. З іншого — Кінг Конга грає той же актор, що і Горлума у «Володарі кілець», а це багато важить... ой, ні, то справи не стосується, актори тут взагалі ні до чого. Отже, з іншого боку, — Конг теж добре лазить по горах і хмарочосах і виглядає вельми реалістично — не яка-небудь збільшена лялька, а справжня жива горила (це справжня знахідка фільму), тільки дуже велика. Гаррі рятує дівчину з озера — Конг успішно захищає саму Наомі Уоттс від трійці докучливих тиранозаврів. Гаррі б’ється з володарем темних сил; Конг — з цілою авіаційною ескадрильєю. Тобто, хоч розірвися, а так нічого і не вийде. Постає найголовніша, найсерйозніша, позачасова проблема вибору: хто ж на коні, тобто на хмарочосі — Кінг Поттер чи Гаррі Конг? Хто, хто? Хто ти? Куди лізеш?

Не дає відповіді. Тільки реве і розмахує чарівною паличкою.

Так і наше життя...

Втім, не все так складно. Врешті-решт, можна піти і туди, і туди, дітей прихопити також.

Тільки не забути побільше поп-корну. Бо справжній переможець — саме він. Жахливий фінал: ось-ось мають вийти «Хроніки Нарнії».