«Голос Забілястої — то золото найвищої проби»

24 грудня у програмі «Пуччіні в музичних образах» разом із Лідією Забілястою виступлять її колеги: Олександр Гурець, Павло та Петро Приймаки, Андрій Романенко, Сергій Пащук і Михайло Киришев, хор та оркестр Національної опери України. Цей концерт буде присвячено 30-річчю творчої діяльності співачки.

Ім’я Лідії Забілястої відоме широкому загалу любителів вокального мистецтва не тільки в Україні, але й за межами нашої держави. Вона з великим успіхом виступала в багатьох країнах під час гастролей Національної опери України, у виставах престижних європейських оперних театрів, не раз виїжджала за кордон з концертними програмами, репрезентуючи свій чудовий, тембрально неповторний, гнучкий, рівний в усіх діапазонах і багатий обертонами голос, майстерність класичного бельканто, артистизм і чудові традиції української вокальної школи.

Творчість Лідії Забілястої — яскрава сторінка сучасного українського оперного мистецтва. Блискучому дебюту в партії Оксани в «Запорожці за Дунаєм» С. Гулака-Артемовського на сцені Київської опери передували роки навчання — спочатку в Кіровоградському музичному училищі, потім в Київській державній консерваторії, де її педагогом була видатна співачка Зоя Христич, робота в Київському камерному хорі з прекрасним диригентом Віктором Іконником, перемоги на конкурсі вокалістів «Молоді голоси» (перша премія) і Всесоюзному конкурсі імені М. Глинки (друга премія).

Перші два сезони роботи на шевченківській сцені увінчалися для молодої співачки підготовкою партій і дебютними виставами, зокрема, в «Наталці Полтавці» Лисенка, де Забіляста створила світлий і проникливий образ чарівної сільської дівчини. До знаменних подій початку її творчого життя треба зарахувати й стажування в міланському театрі Ла Скала в Італії, що стало ще одним підтвердженням обдарування молодої вокалістки. Там співачка підготувала головні сопранові партії в «Богемі», «Мадам Батерфляй» Дж. Пуччіні, Лізетти в «Таємному шлюбі» Д.Чімарози (опері, яка планувалася до постановки у Києві), Реквіємі Дж. Верді, поглибила майстерність кантиленного італійського співу, яка й дотепер визначає стилістичні особливості її яскравої виконавської манери.

А VІІ Міжнародний конкурс вокалістів ім. П. Чайковського в Москві (1982 р.) зробив ім’я київської оперної співачки Лідії Забілястої всесвітньо відомим — вона завоювала золоту медаль (першу та єдину, здобуту українськими співачками за всю історію цього конкурсу). Голова журі Ірина Архипова — видатна співачка й солістка московського Большого театру сказала: «Першими ж звуками Забіляста зачарувала і публіку, і журі. У неї рідкісної краси тембр голосу, теплий, сріблястий, що має властивість розкриватися у верхньому регістрі, як розпускається квітка».

До речі, конкурсну програму Забілястої, куди входили найскладніші арії світової оперної класики, фірма «Мелодія» записала на плату-гігант, а легендарний тенор Іван Козловський запросив Лідію разом з ним виконати фрагмент з опери «Запорожець за Дунаєм» для документального кінофільму.

Після конкурсу кінорежисер Роман Олексів запросив Забілясту знятися у фільмі «Спокута» — екранізації опери «Наймичка» М. Вериківського, де співачка блискуче передала внутрішній світ знедоленої Ганни, зумівши відтворити складну палітру трагедії людського життя.

Під керуванням видатного диригента сучасності Стефана Турчака Лідія підготувала партію Марильці в «Тарасі Бульбі» Лисенка та Тетяни в «Євгенії Онєгіні» Чайковського. Перед її голосовими даними відкриті практично всі найскладніші сопранові партії світового репертуару. Створена Лідією Забілястою партія Леонори в «Трубадурі» підкоряє досконалим вокальним втіленням образу, силою психологізму, глибиною розкриття жіночого серця, непереможністю сили кохання. Забіляста стала однією із найцікавіших сучасних виконавиць партій Лізи в «Піковій дамі» і Тетяни в «Євгенії Онєгіні» Чайковського. Уникаючи зовнішніх ефектів, вона заглиблюється у внутрішній світ жінки, розкриваючи її тонке, чисте світовідчуття, прагнення бути відкритою і зрозумілою, а ще безкомпромісність у своєму остаточному рішенні. Для неї не існує двох правд, двох підходів до моралі. Одна з найцікавіших партій, створених Лідією Забілястою, — партія Ярославни в опері «Князь Ігор» Бородіна. Світлий, ніжний і проникливий образ княгині, яка попри всі життєві й душевні випробування проносить кришталеву чистоту кохання і вірності, постає не тільки у бездоганному вокальному розкритті, елегійно-драматичному осяянні, але й через яскраву, психологічно точну артистичну гру, що є однією з визначальних рис творчої палітри провідної співачки театру.

Репертуар Лідії Забілястої прикрашають і найскладніші партії західноєвропейського оперного репертуару, і глибоко-психологічні, трагічні образи Недди в «Паяцах» Леонкавалло, Ельзи в «Лоенгріні» Вагнера, Мімі в «Богемі», Чіо-Чіо-сан у «Мадам Батерфляй», Манон у «Манон Лєско» Пуччіні, одного з найулюбленіших співачкою композиторів. Ці такі різні, такі несхожі партії вимагають широти вокальної палітри, неординарності підходу до кожного образу, відчуття і розуміння різних стилів композиторського письма. Лідія Забіляста цю палітру блискуче знаходить. Це підтверджує й партія Турандот в однойменній опері Дж. Пуччіні. Незбагненно багатогранний і в драматичному, і в психологічному, а головне — у вокальному плані образ китайської принцеси є вершинним у світовому вокальному мистецтві. Публіка, яка добре знає творчу майстерність Лідії Забілястої, здавалося, зустрілася із зовсім іншою співачкою. Розкрилися вповні вокальні дані артистки, примножені винятковою майстерністю і сценічним досвідом.

Кожна нота, кожна музична фраза підкоряє чистотою, наповненістю, виразністю, особливо у верхніх регістрах. Розпочавши свою творчу біографію як камерна співачка, Лідія Забіляста й дотепер не уявляє своєї творчості без концертного виконавства. Її камерні програми позначаються вимогливістю до вокального втілення кожного твору. Співачка надає перевагу аріям із творів, які відсутні в репертуарі сучасних оперних театрів. Кожний свій виступ на філармонічній сцені Лідія Забіляста готує довго, прискіпливо, глибоко проймаючись кожною нотою твору, який (і це досить часто) має прозвучати вперше через десятиліття й століття забуття — старовинні арії Вівальді, Монтеверді, Генделя, Бортнянського, Березовського...

Забіляста є також натхненним інтерпретатором вітчизняного та світового романсу, для якого знаходить особливо теплі та ніжні вокальні барви свого багатого на обертони голосу. У численному доробку співачки чарівні й світлі твори Чайковського, Шопена, Шуберта, Рахманінова, Лисенка, Стеценка, Степового, сучасних українських композиторів — Штогаренка, Білаша, Дичко, які звучать з естради у її виконанні, як прекрасне місячне осяяння, проймаючи душі слухачів то ностальгічним смутком, то піднесеною, елегійною радістю. А з яким неповторним натхненням Лідія Забіляста виконує українські народні пісні, з яких, власне, й проріс її великий талант оперної співачки, про яку один з найвидатніших вокалістів ХХ століття Іван Козловський сказав: «Голос Лідії Забілястої — то золото найвищої проби».