Кераміка зі смаком... старого Києва

Цю експозицію можна побачити у Національному музеї декоративного мистецтва. Казкові і  фантастичні персонажі художниці занурюють глядачів в атмосферу старого Києва. Здається, що образи композицій — «Стара фотографія», «Старий Поділ», «Бабусина чашка», «Фото на згадку» вийшли із багатолюдних комуналок, напівзруйнованих старих будинків і застигли в глині — кумедні, зворушливі і такі знайомі. Вони пробуджують власні спогади, у пам’яті зринають фото сімейного архіву, щемливі почуття «пакування валіз» і прощання з рідною домівкою переповнюють серце.

Художниця зізнається, що збирає такі особливі почуття, вони довго зберігаються в її пам’яті, а з них потім народжується ідея твору. «У кожної людини є улюблені спогади, предмети, епохи. Якщо вона пропускає їх крізь себе, вони з часом перетворюються на якийсь образ. Так спрацьовує пам’ять», — розповідає художниця.

Ірина ніколи не малює ескізів до своїх робіт — це невеличка таємниця творчої «кухні» мисткині. Тож її герої створюються тут і тепер, народжуючись відразу  в глині. Мабуть тому її роботи такі динамічні і такі захоплюючі.

САМ СОБІ РЕЖИСЕР

— Авторка цих композицій — сам собі драматург і сам собі режисер свого внутрішнього театру. Кожен її персонаж має свою історію, свою драму, свої радощі. Роздивляючись їх, схожих на героїв творів Чехова, Зощенка, глядачі будуть намагатись розгадати ці шаради, домислити історії їхнього життя, — зауважує мистецтвознавець Зоя ЧЕГУСОВА.

«СОН»
 

І справді, колоритна київська Русалка, дивний Перехожий, який відривається від землі, закохане подружжя, що завмерло перед фотоапаратом, молодичка з комуналки, котра мчить до своєї кімнати почастувати гостя, — всі вони живі і такі справжні, що здається, от-от заговорять.

Це перша персональна виставка творів киянки Ірини Норець, хоча керамікою, як і рідним містом, вона захоплюється давно, ще з дитинства. Займалась ліпленням, скульптурою, малюванням. 1982 року закінчила факультет промислового дизайну Київського художньо-промислового технікуму (нині — Київська державна академія декоративно-прикладного мистецтва і дизайну імені Михайла Бойчука). На початку своєї трудової кар’єри Ірина встигла попрацювати на заводі «Маяк» художником-конструктором.     

ФЕНОМЕН «ГОНЧАРІВ»

Справжній злет її таланту розпочався зі створення творчого об’єднання «Гончарі» на Подолі, біля витоків якого стояла Ірина Норець. Кияни старшого покоління добре пам’ятають шалену популярність цієї оази гончарства на Андріївському узвозі, куди зачаровано прямували всі, щоб побачити це київське диво.

«Коли 1986 року я дізналась про кооператив «Гончарі», він складався з одного гончаря, одного сантехніка і ще кількох працівників. Але я дуже хотіла приєднатися до них. Пам’ятаю, як кілька років ми працювали без зарплати, як до першої години ночі влаштовували «мозкові штурми», — згадує художник-кераміст.

«СТАРЕ ФОТО»

Цей творчий «прорив» невеличкої команди ентузіастів, до якої входила Ірина Норець, дозволив їй протягом наступних 20 років жити наповненим творчим життям і нарешті реалізувати свій талант. Але цього виявилось не досить для енергійної і творчої натури художниці. 25 років вона веде педагогічну практику у школах вихідного дня для дітей та їхніх батьків у своїй майстерні. «Я багато років живу без вихідних і вже звикла до цього», — зізнається вона. Спочатку це були тільки групи дітей, а згодом до них долучились і дорослі. Це благодійна діяльність і заняття для душі, так само як і участь у програмі реабілітації воїнів АТО.

Майже всі 20 робіт, представлених на виставці «Крізь себе», створені в цьому році. Рік закінчується, та не закінчуються ідеї у талановитої  і працьовитої художниці, котра має чимало творчих задумів.

Відчути магію творів  Ірини Норець можна, завітавши на виставку, яка триватиме до 20 січня.

Ілюстрації надані Національним музеєм українського народного декоративного мистецтва